10. Друге покоління Школи “Анналів”. Ф.Бродель.

Друга світова війна та її наслідки справили глибокий вплив на свідомість і світогляд французів. Один із засновників Школи "Анналів" Л. Февр, який пережив катаклізми війни, продовжив "бої за історію", яка повинна пула не описувати події, а пояснювати їх, звертаючись насамперед до людини в історії. Ці ідеї, починаючи з 50-х років, розвинув учені» Фсвра Фернан Бродель. він пропагував ідеї глобальної історії, яка повинна охопити всі прояви людської діяльності, істо¬ричного синтезу, що покликаний встановити цивілізаційну (культурну) природу людського буття у часі і просторі. Ф. Бродель про-понував зробити це з допомогою синхронного вивчення соціальних структур, через побудову їх моделей (докладніше про це йшлося вище). Концепція соціально-культурної історії стала підставою для розроблення його учнями окремих суспільних структур - еконо-мічних, політичних, соціальних, культурних в їхніх різноманітних проявах і поєднаннях - географічних, етнічних, психологічних, ментальних тощо.

Крім "Середземномор'я" і "Матеріальної цивілізації1", про які йшлося вище, Ф. Бродель дотримувався усталеного взірця історіописання у своїй останній великій роботі "Ідентичність Франції" (2 томи вийшли вже після його смерті, два наступних він не встиг написати). У ній він аналізує змодельовані ним структури цивілізації, змальовує структуру "нерухомої історії" взаємин людей з навколишнім природним середовищем, географічні й кліматичні умови Франції та їх вплив на антропологічну, мовну, економічну, політичну різноманітність її регіонів. Назагал, це дослідження французької самобутності у "часі довгої тривалості" — стосунках між містами і селами, впливі на них ландшафтів, розвитку комунікацій тощо. Людей у цьому дослідженні майже не видно, вони "розчинені" в середовищі. Автор прагнув наголосити, що "люди творять історію, але й історія створює людей, вона нерідко формує їхню долю — це анонімна, але глибоко й часто мовчазна історія".

У центрі моделі історіобачення французького вченого стоїть синтез суспільних проявів Людини в конкретному історичному часі просторі. Людина є творцем історії як культури в широкому розу¬мінні терміну - цивілізації. Події та особи залишаються на другому плані, а на першому - взаємодія людей з навколишнім середови¬щем в процесі господарських стосунків, політичних, соціальних, культурних взаємин, повсякденному житті. Під час таких взаємнії виникають і повільно змінюються економічні, політичні, соціальні і культурні структури, кожна з яких змінюється в рамках різного історичного часу. Ці суспільні структури, що е передусім СВІДО місно-культурними феноменами, котрі виникають в процесі сус¬пільних взаємин, чинять вплив на людські стосунки з різною силою. Одні структури є міцними і тривалими, а "їхні зміни відбува ються у часі "великої тривалості"; до них належать уявлення про навколишній світ, цивілізаційні цінності. Менш стійкі структури змінюються дещо швидше - вони проходять у "часі середньої тривалості" - економічні стосунки, соціальні зв'язки. Ще інші - перед усім політичні зміни - розгортаються у "часі короткого тривання". Усе це пов'язано з особливостями відображення і закріплення н людській свідомості певних стійких культурних уявлень (стереоти¬пів). Завдання історика полягає у виявленні цих, часом невловимих і прихованих, структур свідомості, котрі, однак, визначають сус¬пільну поведінку людей. Таке дослідження заторкує не факти й події, що лежать на поверхні, а вимагає проникнення у внутрішній світ людей, що творили ці явища. Воно більш складне, тому що вимагає іншого способу роботи з історичними джерелами з метою витягнення з них "прихованої" інформації.