
- •1. Об’єкт, предмет і завдання історіографії.
- •2. Інтелектуальний злам початку хх ст. Та його вплив на світову історіографію.
- •3. Вплив інтелектуального звороту середини хх ст. На світову історіографію. “Нова історична наука”.
- •4. Постмодерністські тенденції в сучасній зарубіжній історіографії. “Наративізм”.
- •5. Проблема історичного синтезу у західній історіографії.
- •6. Організаційний розвиток історичної науки у Франції після іі світової війни.
- •7. Історичні праці е.Лє Руа Ладюрі.
- •8. Історія міжнародних відносин у післявоєнній Франції.
- •9. Початки діяльності Школи “Анналів” у Франції.
- •10. Друге покоління Школи “Анналів”. Ф.Бродель.
- •11. Третє покоління Школи “Анналів”: квантифікація і ментальність.
- •12. Четверте покоління Школи “Анналів”: антропологічна історія.
- •13. Дослідження історії Французької революції у сучасній Франції.
- •14. Е.Гобсбаум та його історичні студії.
- •15. Культурно-антропологічний напрям в історіографії Великої Британії. Л.Стоун.
- •16. Організація історичної науки та освіти у Великій Британії.
- •17. .”Нова наукова історія” у Великій Британії.
- •18..”Усна історія” у Великій Британії. Пол Томпсон.
- •19. Наукова творчість Нормана Дейвіса.
- •20. Організація історичної науки та освіти у сша.
- •21. Сучасні дискусії про роль історії в сша.
- •22. Ґендерна історіографія у сша. Д.Скот.
- •24. Історіографія зовнішньої політики в сша. Школи „політичного ідеалізму” та „реальної політики”.
17. .”Нова наукова історія” у Великій Британії.
18..”Усна історія” у Великій Британії. Пол Томпсон.
Значного розвитку набула "усна історія ", яка апелювала до історичної пам'яті. Вона з'явилася у Великій Британії після 1968 р. нк результат зацікавлення дослідників історією "простих людей". Молоді історики лівої орієнтації з "Історичної робітні" Оксфорда почали збирати свідчення учасників історичних подій недавнього минулого, які пізніше систематизували і опрацьовували. Згодом інтерес поширився на різні соціальні групи і спільноти, заторкнув не тільки минулі події, а й історичну пам'ять, повсякденне життя. Завдяки праці добровольців з любителів і фахівців доволі швидко були створені великі архіви усної історії в Національній бібліотеці Лондона й університеті Ессекса.
Ініціатором інституціоналізації і теоретиком усної історії у Великій Британії став Пол Томпсон, який створив Товариство усної історії та часопис "Усна історія". У книжці "Голос минулого: усна історія" (1978) він намагався довести, що матеріали усної історії, одержані шляхом опитування (інтерв'ю) безпосередніх учасників подій, містять менше суб'єктивізму, ніж праці істориків, засновані па "писаних" джерелах. Проте надто оптимістичні оцінки матеріа¬лів усної історії згодом були піддані критиці, в той час як згрома¬джені в процесі роботи документальні свідчення послугували й слугують доброю підставою для вивчення індивідуальної та колек¬тивної свідомості різних соціальних середовищ. У 1975 р. П. Томп¬сон опублікував працю "Едвардіанці. Перетворення британського суспільства", яка базувалася на понад 400 інтерв'ю з особами, котрі народилися до 1906 р. Аналіз інтерв'ю повинен був допомогти реконструювати стан і зміни британського суспільства на поч. XX ст., але замість цього автор одержав цікавий зріз соціальної свідомості цього суспільства.
У 80-ті роки історики "Групи народної пам'яті'" бірмінгемського Центру сучасних культурних студій (Р. Джонсон, Г. Доусон, Б. Вест, Д. Гард, II. Райт) запропонували нову модель усної історії дослідження взаємодії індивідуальної і колективної пам'яті ("Роблячи історію", 1982). Вони показали результат такої взаємодії на прикладі пам'яті британців про Другу світову війну. Внаслідок тривалих дискусій з приводу різних підходів до усної історії скрис¬талізувалася спільна позиція стосовно того, що кожна історія - і усна, і писана - нерозривно пов'язана з переплетінням об'єктивних і суб'єктивних джерел, які відображалися в історичній пам'яті. Метафори індивідуальної пам'яті неминуче творять міфи — фунда-ментальні компоненти людської свідомості. Розкриття цих міфів і стереотипів є головним завданням істориків.
19. Наукова творчість Нормана Дейвіса.
20. Організація історичної науки та освіти у сша.
Базою розвитку історичної науки країни є університети: у них виконується більша частка історичних досліджень і готують ся кадри фахівців. Підготовка істориків відбувається за тричленною схемою: бакалавр - магістр - доктор (філософії); вона проводиться майже в трьохстах університетах. Провідними закладами з підготовки істориків залишають¬ся Гарвардський, Колумбійський, Йєльський, Прінстонський, Вісконсинський, Чиказький, Мічманський, Каліфорнійський (Берклі) університети, хоча впливові спеціалізовані центри досліджені, діють в багатьох інших університетах. Історики працюють також н різних державних установах як на федеральному рівні, так і па рівні штатів та великих міст Історичні осередки існують у всіх інших федеральних та державних структу¬рах штатів, включаючи Держдепартамент США, Національний архів, Бібліотеку Конгресу, муніципалітети.
Історичні дослідження фінансують з різноманітних джерел - з університетських коштів, урядових програм, приватних фондів. Ч 1965 р. існує Національний гуманітарний фонд.
Серед приватних фондів треба назвати фонд Форда, яким надає субсидії на проведення досліджень з глобальних проблем. Помітне місце у фінансуванні історичних проектів займають фонди Меллонів, Гугенгайма, Денфорда, Джонсонів, Дюпопів, і'окфеллерів, Карнеґі тощо. Певні субсидії на дослідження надають університети, архіви, бібліотеки, музеї. Американські вчені корис¬туються також коштами міжнародних освітніх програм; зокрема, програма Фулбрайта щорічно надає до 500 стипендій для зарубіж¬них поїздок з дослідницькою та викладацькою метою.
Субсидії від державних і приватних фондів отримують як ок¬ремі дослідники, так і наукові осередки. Серед останніх можна наз¬вати Смітсонівський інститут держдепартаменту США, який об'єд¬най низку музейних центрів з багатими колекціями з історії країни. У цьому було підготовлено та опубліковано 20-томну енциклопедію Індіанців Америки. Діють численні спеціалізовані центри - Центр з вивчення індіанців, Центр з вивчення родини тощо, які організову¬ють семінари, конференції і школи, видають часописи і монографії.
З 1973 р. при Гарвардському університеті діє Гарвардський український дослідницький інститут (ГУДІ), який опікується дослі¬дженнями в галузі українознавства, що охоплюють соціально-гума¬нітарні науки, зокрема історію. Інститут акумулює зусилля амери-канських, українських та зарубіжних учених у вивченні минулого ти сучасних процесів в Україні, видає часопис "Гарвардські україн¬ські студії».
У США діє багато вузькоспеціалізованих громадських орга¬нізацій і товариств історичного характеру. Найбільшою є Амери¬канська історична асоціація (АІА), яка має право представляти фахові інтереси дослідників минулого в урядових структурах і на міжнародній арені. Вона була створена 1884 р. і являє собою об'єд¬нання фахових істориків та понад 30-ти асоційованих товариств (Асоціації економічної історії, Товариства аграрної історії. Товари¬ства з вивчення історії негрів, Асоціації соціальної історії. )
Другою за впливами громадською історичною формацією г Організація американських істориків (ОАІ). Вона виникла як регіо¬нальне об'єднання істориків.
В останні десятиріччя XX ст. зусиллями американських істо¬риків побачили світ багатотомні видання з історії США. Серед них потрібно згадати "Економічну історію США" (10 томів, 1945-1951), "Історію Півдня США" (10 томів, 1948-1967), "Чиказьку історію американської цивілізації" (10 томів, 1945-1954) тощо. Інтересі і істориків США поширилися на інші регіони та країни світу. З кінця 50-х років почалося активне вивчення історії Латинської Америки, виникли впливові наукові центри в Каліфорнійському університеті, університетах Берклі, Флорідському тощо. У період "холодної вій¬ни" різко зросла потреба у вивченні історії країн Східної Європи, передусім СРСР.