16. Організація історичної науки та освіти у Великій Британії.

Організаційні підстави британської історіографії, як і в більшості країн Заходу, ґрунтуються на системі державних, кому¬нальних і приватних університетів. Певну роль відіграють також спеціальні дослідницькі установи і фахові наукові товариства. Уні-верситети провадять підготовку фахових істориків, організовують наукові інститути, центри і групи, в яких гуртуються дослідники. Традиційно престижними університетами є одні з найдавніших в Європі — Оксфорд і Кембрідж. У їх складі з'явилися нові коледжі і наукові центри. Ці найстаріші британ¬ські університети традиційно співпрацюють у всіх сферах освіти і науки, тому часто їх називають об'єднаною назвою "Оксбрідж". У 1966 р. історики Оксбріджа створили фахове об'єднання і почали видавати часопис "Історична робітня". Во-ни організовують відкриті публічні дискусії з історичних проблем, матеріали яких друкують у часописі "Британська історія XX ст."

Після війни зросли авторитет і позиції Лондонського універ¬ситету, який перетворився на найбільший науково-освітній центр країни. У його складі діє понад 50 коледжів, вищих шкіл і наукових інститутів, тут навчається шоста частина всіх студентів Великої Британії. Серед відомих наукових центрів університету є автори¬тетна Школа економіки і політичних наук, Школа східноєвро¬пейських і слов'янських студій тощо. Діє Інститут історичних досліджень, де готуються кадри докторів наук і реалізуються дослідницькі проекти. Є також інститути археології, германістики, історії США тощо. Усі наукові установи мають свої періодичні видання. Підготовка фахових істориків розпорошена по різних коледжах, де є спеціалізовані відділення історії. У 60-ті роки відкрили Інститут сучасної історії, який розпочав видавати часопис "Журнал модерної історії".

У 60-70-х роках у Великій Британії виникли нові універси¬тети внаслідок перетворення окремих коледжів (Бат, Бредфорд, Брансл, Серрей, Селфорд) і заснування т. зв. "міських" (кому¬нальних) університетів (Манчестер, Ноттінгем, Шеффілд, Белфаст). У багатьох з них було відкрито гуманітарні та історичні відділення, створено дослідницькі інститути і центри. Зокрема, у Бірмінгемському університеті почав діяти Центр досліджень сучасної культу¬ри (1964), в Університеті Гулля - Центр соціальної історії (70-ті ромі) і часописом "Соціальна історії». Міський ун-тет Лестера відомий як провідний осередок вивчення "помілілої історії" та "міської історії"". В Університеті Ворріка Центр вивчення етнічних стосунків і Центр соціальної історії.

На відміну від англійських університетів традиційні шотланські зберігають специфіку організації підготовки кадрів та проведення наукових досліджень. Тут існують факультети і відді¬лення, навчання провадиться за більш широкими програмами з увагою до загальних курсів (Сент-Ендрюс, Глазго, Абердин, Едінбург). В історичних дослідженнях перевагу надають минулому Шотландії, регіональній історії. У наукових і навчальних центрах Шотландії, а також Велса, Північної Ірландії багато уваги приділя¬ють вивченню минулого народів, котрі входять до складу Об'єдна¬ного Королівства, їх внеску в розвиток культури Великої Британії.

У другій половині XX ст. британський уряд створив низку спеціалізованих науково-дослідних інститутів, завданням яких є послуговувати державні установи - Міжнародний інститут страте- іічіпіх досліджень (1958), Інститут расових стосунків (1958), Інститут вивчення конфліктів (1970) тощо. У їх складі працює не¬мило істориків. Держава також виділяє кошти на розвиток наукових досліджень, але основні субсидії у вигляді Грантів і стипендій.

Вагому роль у розвитку і поширенні історичних знань відіг¬раю гь численні та різноманітні історичні товариства (близько 100). Одним з найдавніших серед них є Товариство антикварів (1572). Існують також спеціалізовані фахові та любительські товариства. Проте у фаховому середовищі провідну роль відіграють два найбільші Королівське історичне організовує реалізацію дослідницьких програм і проектів, зокрема щодо публікації документів, монографій, проведення конференцій видає "Бібліографію британської історії" (з 1937 р.).

Другим впливовим фаховим товариством є Історична асо¬ціація (ІА), яка існує з 1906 р. як об'єднання вчителів історії, вик¬ладачів університетів і любителів минулого. Вона є масовою гро¬мадською організацією, що налічує понад 8 тисяч членів і має свої відділення в більшості регіонів країни, а також у країнах Співдруж¬ності. ІА провадить діяльність з поширення і популяризації істо¬ричних знань, вдосконалення викладання історії, захисту інтересів фахового середовища. Товариство та його відділення організують літні школи, семінари, конференції, публікують серії видань на допомогу школярам, студентам, вчителям ("Загальна серія", "Вив¬чаючи історію", "Тим, хто вивчає історію"). ТА видає декілька авто-ритетних історичних часописів, зокрема "Історія", "Історія сьогодні", "Історик", "Вив¬чення історії"", "Початкова історія".