58. Особливості сучасного співробітництва України з іншими країнами у різних галузях науки і культури. Відомі діячі української діаспори.

На сьогодні Україна має широкі зв’язки з іншими країнами. Найтісніші зв’язки в галузі науки, техніки та освіти Україна має з Росією, а також з деякими іншими країнами колишнього Радянського Союзу. Відбувається взаємний обмін науковими дослідженнями в галузях енергозбереження, видобутку корисних копалин, медицині та ін.. В культурному плані відбувається активний обмін історичними пам’ятками з Німеччиною, Італією, вивчення культур інших країн. Спостерігається пропаганда культурних традицій інших країн в Україні і навпаки. Перекладаються твори, відбуваються виставки, виступи, конференції щодо культурного обміну. Найактивніше обмін досягненнями відбувається з ближніми країнами-сусідами, хоча спостерігається тенденція до глобалізації в цьому питанні. На сьогоднішній день в діаспорі знаходяться такі видатні українці О. Куриленко (актриса), Е. Стельмах, Е. Еленіак, В. Матвієнко та ін.

НАТО і Україна співпрацюють у широкому діапазоні питань. Серед них чільне місце займають оборонна реформа, боротьба з тероризмом, підтримання миру, планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру, забезпечення готовності до катастроф, політична співпраця з питань регіональної безпеки, військове співробітництво, а також наука і техніка. Таке співробітництво здійснюється переважно за рахунок Альянсу і є економічно вигідним для України. Найбільшою сферою практичного співробітництва України з НАТО є військова, реформування в секторі оборони та безпеки.

Україна співпрацює з ЄС у таких галузях: енергетики, транспорту, сфері охорони довкілля, науки і технологій, юстицій, свободи та безпеки, безпеки та оборони.

Україна розглядає членство в СОТ як системний фактор подальшого розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій.

Відомі діячі укр. діаспори: Є.Маланюк (1897—1968 pp.) - відомий поет, есеїст, критик і публіцист; С.Гординський (1906-1993 pp.) - поет, перекладач, художник, мистецтвознавець, відомий і як талановитий живописець (був учнем С.Новаківського), графік, організатор мистецького життя і мистецьких виставок; письменник І.Багряний (1907—1963 pp.); О.Архипенко (1887-1964 pp.) - скульптор (“Ступаюча жінка”, “Постать”); М.Черешньовський (нар. 1913 p.) - скульптор, створив пам’ятники Лесі Українці в Клівленді (США) і Торонто (Канада); Лео Моль (Л.Молодожанина, нар. 1915 p.) - автор пам’ятників Т.Шевченкові у Вашингтоні та Буенос-Айресі; Я.Гніздовський (1915-1985 pp.) - графік, живописець (“Соняшник”, портрет М.Скрипника); А.Рудницький (1902-1975 pp.) – композитор, диригент оперних, симфонічних оркестрів і хорів у Нью-Йорку, Філадельфії, Торонто (опери “Довбуш”, “Анна Ярославна” ,“Княгиня Ольга”).

59. Суть, періодизація та соціально-економічні наслідки сучасної науково-технічної революції для українського суспільства. Шляхи вирішення проблем сучасної науки.

Науково-технічна революція – докорінна стрибкоподібна перебудова всієї технічної і технологічної основи виробництва, його організації й управління, які здійснюються на базі практичного використання фундаментальних відкриттів сучасної науки.

Періодизація:

1) XV—XVII ст. - відкинуто геоцентричне вчення Птоломея, створено наукові основи математики, астрономії, механіки, медицини.

2) XIX століття - атомістична теорія і періодичний закон в хімії, вчення про збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинної й еволюційної теорії у біології.

3) з кінця XIX століття - руйнування концепції неподільного атома і створення квантово-механічної системи світосприйняття. НТР розпочалася у фізиці, поширилася потім на хімію, теоретичну і технічну кібернетику, космознавство

4) сер. 50-х років XX ст. - упровадженням комплексної механізації, з космізацією, появою електронно-обчислювальних машин.

Сучасний етап НТР все більше пов'язується з такими її пріоритетними напрямами, як автоматизація, роботизація, кібернетизація, розвиток мікроелектроніки, біотехнології, інформатики.

Соціальні наслідки науково-технічної революції можна звести до таких основних груп:

– загострення екологічної ситуації, виникнення проблеми виживання людства внаслідок забруднення та отруєння навколишнього середовища;

– зміна взаємовідносин у системі "людина – техніка" (робітник стає регулятором, наладчиком, програмістом і тим, хто керує технологічним процесом);

– зміна змісту і характеру праці (збільшується частка творчих, пошукових функцій, що веде до нівелювання суттєвих відмінностей між людьми розумової і фізичної праці);

– зростання частки висококваліфікованих робітників і спеціалістів, що здійснюють обслуговування нової техніки і технологій (це вивільняє трудові ресурси);

– підвищення вимог до культурно-технологічної та інтелектуальної підготовки кадрів;

– прискорення структурних змін у сфері людської діяльності (перекачування трудових ресурсів із сільського господарства в промисловість, а з неї – у сферу науки, освіти, обслуговування). Це зумовлює зростання концентрації населення в містах, активізацію міграційних процесів, значне скорочення робочого і збільшення вільного часу (звідси – можливість гармонійного розвитку особистості);

– "інтернаціоналізація" суспільних відносин (як приклад – неможливість виробляти будь-що в одній країні, не беручи до уваги міжнародні стандарти, ціни на світовому ринку, міжнародний поділ праці);

– втрата людиною емоційності, інтелектуальне перевантаження, формалізація контактів, одностороння, технічна свідомість;

– виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в звичайних і екстримальних умовах навколишнього середовища (надвисоких і наднизьких тисків, температур, електромагнітних полів, радіоактивності тощо);

– однією з найсерйозніших проблем, породжених науково-технічною революцією, є проблема подальшого вдосконалення системи освіти. НТР потребує постійної освіти, яка складається з двох підсистем: базової освіти і додаткової. Остання має здійснюватися в основному шляхом постійної самостійної освіти.

Шляхи вирішення проблем сучасної науки:

• ліквідація низькопродуктивних за кількістю і якістю наукових досліджень установ;

• посилений розвиток технічних і природничих областей знань (міжнародні обміни, фінансове та податкове стимулювання вузів і наукових шкіл, що спеціалізуються на відтворенні цих областей знань, стимулювання участі українських наукових колективів у міжнародних дослідницьких програмах тощо);

• нарощення кількості якісно підготовлених наукових кадрів (значне підвищення вартості робочої сили, задіяній у сфері наукових досліджень);

• впровадження нових технологій у виробництво;

• стимулювання для здійснення інвестицій в наукові дослідження і розробки.