14. Поясніть яким чином здійснюється управління дебіторською заборгованістю.
Дебіторська заборгованість поділяється на такі види: дебіторська заборгованість за товари, строк сплати яких не настав; дебіторська заборгованість за товари, строк сплати яких минув; дебіторська заборгованість за векселями отриманими; дебіторська заборгованість за рахунками та інша поточна дебіторська заборгованість.
Найбільшу частку становить дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (понад 80 % загального обсягу дебіторської заборгованості підприємства). Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов’язано з оптимізацією дебіторської заборгованості за розрахунками за реалізовану продукцію.
Управління дебіторською заборгованістю включає кілька етапів. На першому етапі здійснюється аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. З цією метою розраховуються показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості за минулий рік. Такими показниками є: коефіцієнт відволікання оборотних активів, який розраховується за формулою:
,
де Кв.о.а — коефіцієнт відволікання оборотних активів;
Дз — дебіторська заборгованість за товарними операціями за минулий період;
За — загальна сума оборотних активів підприємства.
Другий показник це — середній період інкасації дебіторської заборгованості, який визначається за формулою:
,
де Пі.д.з — середній період інкасації дебіторської заборгованості;
Дз.с — середній залишок дебіторської заборгованості у звітному періоді;
Вд — одноденна виручка від реалізації продукції у звітному періоді.
Третій показник — кількість оборотів дебіторської заборгованості за відповідний період — визначається за формулою:
.
ВР — виручка від реалізації продукції за звітний період.
На практиці використовуються такі методи визначення оптимальної дебіторської заборгованості в плановому періоді: нормативний, розрахунково-аналітичний.
В основу нормативного методу покладено систему фінансових норм та техніко-економічних нормативів, що характеризують абсолютну величину дебіторської заборгованості, а також джерела їх фінансового забезпечення. Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає у тому, що на основі фінансово-економічних показників заборгованості за попередні періоди, які беруться за базові, та індексів їх зміни у плановому періоді відповідно до зміни моделі грошових розрахунків визначається планова величина дебіторської заборгованості підприємстваРозрахунково-аналітичний метод також повинен доповнювати метод оптимізації фінансових рішень і бути інструментарієм економіко-математичного моделювання розрахункових операцій підприємства.
Сутність методу оптимізації фінансових рішень щодо управління дебіторською заборгованістю полягає у розробленні кількох сценаріїв з метою вибору найбільш оптимального варіанта.
З огляду на специфіку фінансово-господарської діяльності підприємства у процесі управління дебіторською заборгованістю і визначення та обґрунтування розрахункових операцій на основі використання методу оптимізації фінансових рішень доцільно використовувати такі критерії оптимізації фінансових рішень та реалізації моделі грошових розрахунків:
максималізація вартості капіталу підприємства;
мінімізація накладних витрат;
скорочення строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу;
максимізація використання ефекту фінансового лівериджу;
максималізація абсолютної суми прибутку підприємства та максимізація прибутку на одиницю вкладеного капіталу;
максимізація рентабельності власного капіталу;
мінімізація тривалості обороту капіталу, тобто прискорення оборотності капіталу;
мінімізація податкових зобов’язань та ін.
Сутність економіко-математичного моделювання як методу планування дебіторської заборгованості підприємства полягає у тому, що з його допомогою можна дати кількісну оцінку взаємозв’язків між окремими фінансовими показниками та факторами, які впливають на них. Отже, основою обґрунтування стратегії та тактики управління дебіторською заборгованістю підприємства та визначення сукупності розрахункових операцій на основі економіко-математичного моделювання є кількісний аналіз інформаційної бази моделі грошових розрахунків з використанням математичних, статистичних й економетричних методів та прийомів.
До основних методів проведення кількісного аналізу у процесі моделювання дебіторської заборгованості підприємства можна віднести такі:
теорія процента та часова вартість грошей: це дає змогу порівнювати вартості відділених у часі грошових потоків на підприємстві, використовуючи значення теперішньої чи майбутньої вартості грошей, визначеної на основі дисконтування чи компаундування;
диференційне та інтегральне числення: дає можливість, з одного боку, визначати швидкість зміни одного фактора моделі відповідно до зміни другого фактора, а з іншого — провести оптимізацію цільової функції через пошук її максимуму-мінімуму;
теорія ймовірності та статистичні висновки: дає змогу оцінити величину ймовірності настання певної події на основі оцінювання чи перевірки гіпотези визначити достовірність побудованого на основі минулих періодів тренду зміни величини параметра.
Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік векселів, які видані покупцям продукції, або їх продаж на фінансовому ринку, форфейтинг, спонтанне рефінансування.