11. Проілюструйте сутність та основні елементи антикризового фінансового управління.

Необхідність оволодіння основами антикризового фінансового управління зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяльність, перебуваючи під постійним впливом несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства. Антикризове фінансове управління підприємством слід розглядати в двох аспектах: по-перше, це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінювання ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінювання та нейтралізація), упровадження системи попереджувальних заходів; по-друге, це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, у тому числі проведенням санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання.

Отже, під антикризовим управлінням фінансами слід розуміти особливий режим виконання функцій фінансового менеджменту, який полягає в організації фінансової роботи на підприємстві з урахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінансової кризи. Головне завдання антикризового фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства.

Охарактеризуємо основні функціональні та методологічні особливості антикризового фінансового менеджменту. Окремі його функції (ланки) за своїм змістом здебільшого збігаються з основними фазами управлінського циклу:

• діагностика наявних проблем;

• загальне формулювання цілей та розроблення антикризової стратегії;

• оперативне планування;

• прийняття рішення та реалізація планів;

• внутрішній та зовнішній контроль;

• рапортування (рекомендації щодо корекції планів та діяльності).

Рис. 12.1. Структурно-логічна схема антикризового фінансового менеджменту

12. Розкрийте сутність оцінювання ймовірності банкрутства підприємства.

Банкрутство або неплатоспроможність є категоріями ринкової економіки, що характеризують фінансовий стан суб'єктів господарювання. Згідно з Законом України "Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під банкрутством розуміють визнану арбітражним судом неспроможність суб'єкта господарювання виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами та з обов'язкових платежів протягом трьох місяців після настання визначеного терміну сплати, а також відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Банкрутство є таких видів:

• примусове, що виникає внаслідок кризи в країні, політичної нестабільності, війни, стихійного лиха, банкрутства боржників;

• фіктивне, що виникає внаслідок зумисного оголошення своєї неплатоспроможності з метою отримання відстрочки погашення своїх зобов'язань або їх списання;

• навмисне, яке створює керівник чи власник спеціально в особистих інтересах або інтересах інших осіб;

• необережне, яке виникає внаслідок неефективної роботи та ризикових операцій;

• технічне, що зумовлюється суттєвою простроченістю дебіторської заборгованості. Величина дебіторської заборгованості перевищує кредиторську, а сума активів значно більша від його фінансових зобов'язань;

• юридичне, яке виникає за неможливості відновити свою платоспроможність.

З метою запобігання банкрутству та визначення симптомів фінансової кризи треба провести економічний аналіз діяльності суб'єкта господарювання за якомога триваліший період часу його фінансування, визначити негативні та позитивні фактори ділової активності, внутрішніх і зовнішніх чинників економічної нестабільності, повноти реалізації економічного потенціалу тощо.

Причини банкрутства бувають двох видів:

1) зовнішні, зумовлені нестабільністю зовнішнього економічного середовища. Вони поділяються на міжнародні та національні. Міжнародні формуються під впливом динаміки макроекономічних показників провідних фірм світу, стану світової фінансової системи, міждержавної митної політики, руху світового капіталу та міжнародної конкуренції. За світовою статистикою третина збанкрутілих підприємств зазнала впливу зовнішніх факторів. Національними факторами банкрутства можуть бути необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, політична нестабільність суспільства, тотальна економічна криза, недосконала законодавча база тощо;

2) внутрішні, зумовлені недосконалістю форм, методів та організації виробничо-фінансового менеджменту. Внутрішніми факторами банкрутства можуть бути: помилкове визначення місця підприємства у ринковому середовищі і його стратегії, низька підприємницька активність та кваліфікація менеджерів, неадекватний маркетинг, велика частка залученого капіталу, неадекватність трансакційних витрат тощо. Внутрішні причини поділяються: на конструкторсько-технологічні, економічні, фінансові та внутрішнього менеджменту.

Можна виокремити три стадії банкрутства: приховане банкрутство, фінансова криза та явне банкрутство.

Приховане банкрутство характеризується зниженням вартості суб'єктів господарювання у зв'язку зі спадом прибутковості діяльності та зростанням зобов'язань. На цій стадії знижується їх інвестиційна привабливість та погіршуються умови ділового партнерства. Етап, фінансової кризи характеризується спадом виробництва і продажу продукції, зниженням рентабельності капіталу та продукції, зменшенням грошових потоків і розбалансованістю дебіторської та кредиторської заборгованостей, некредитоспроможністю і негативним характером зміни фінансової стійкості. Явне банкрутство характеризується неможливістю того чи іншого суб'єкта відновити свою платоспроможність і виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами та з обов'язкових платежів.

У світовій практиці виокремлюють характерні явища, які визначають імовірність банкрутства підприємства. До них належать:

• спад виробництва та виробнича нестабільність;

• критичний рівень недопустимої кредиторської заборгованості;

• стійке незадовільне значення коефіцієнтів ліквідності балансу;

• перевищення довго- та короткотермінового залучення капіталу відносно допустимих норм;

• хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами;

• погіршення майбутніх вигід партнерських відносин;

• вимушене залучення кредитів на завідомо невигідних умовах;

• втрата довготермінових контрактів і ринків збуту продукції.

Аналізуючи ймовірності банкрутства, виокремлюють такі групи показників:

• фінансових результатів;

• ефективності використання активів і пасивів підприємства;

• платоспроможності та фінансової стійкості;

• інвестиційної активності;

• організаційно-структурних змін в управлінні підприємством.

Щодо перших чотирьох груп показників, то їх аналіз і оцінка детально розкриваються у розділах 7 і 8 підручника. Організаційно-структурні зміни в управлінні підприємством характеризуються: зміною керівників і провідних спеціалістів, зміною ділових партнерів, зміною складу засновників та акціонерів, зміною організаційно-правової форми господарювання тощо.

Для аналізу й оцінки можливого банкрутства використовують економіко-математичні методи і моделі, експертні оцінки, які з певною точністю зазначають перспективну динаміку параметральних показників фінансового стану та очікувану платоспроможність.