Дайте характеристику прогнозуванню фінансової діяльності
Прогнозування
— це передбачення майбутнього стану
внутрішнього і зовнішнього середовища
фірми, яке базується на наукових методах
і інтуїції, тобто це процес обґрунтування
кількісних та якісних змін розвитку в
майбутньому.
Прогнозування,
з одного боку, передує плануванню, а з
другого є його складовою частиною,
оскільки використовується на різних
стадіях планової роботи, а саме на стадії
аналізу середовища і визначення передумов
для формування стратегій; на стадії
реалізації планів.
Прогнозування
по своєму складу ширше від планування,
оскільки крім показників діяльності
фірми включає і дані про зовнішнє
середовище.
В
практичній діяльності підприємства
використовують такі типи
прогнозування:
а)прогнозування,
яке ґрунтується на творчому передбаченні
майбутнього, використовуючи
інтуїцію;
б)пошукове
прогнозування — це спосіб наукового
прогнозування від даного моменту до
майбутнього. Воно опирається на наявну
інформацію.
В
свою чергу пошукове прогнозування може
бути традиційним (коли прогноз є
екстраполяцією минулого в майбутнє) і
новаторським, альтернативним (коли
існує декілька варіантів розвитку фірми
з врахуванням змін зовнішнього і
внутрішнього середовища).
в)
нормативне або нормативно-цільове
прогнозування полягає в тому, що спочатку
визначаються загальні цілі, орієнтири
на майбутнє, а вже потім оцінюється
розвиток фірми, виходячи із встановлених
цілей. В
даному випадку застосовуються переважно
якісні методи дослідження, оскільки
здебільшого фірма не володіє необхідними
вихідними даними.
Результатом
процесу прогнозування є прогнози, які
можуть бути коротко, середньо і
довгостроковими (по часу охоплення),
пошуковими, нормативними (по питаннях
прогнозування), пасивними і активними
(по можливості впливу фірми на майбутнє).
В
економічному прогнозуванні використовують
такі дві групи методів
прогнозування:
Евристичні.
В
основу евристичних методів формування
прогнозів покладено використання
логічних прийомів, методичних правил,
підходів.
Фактографічні.
Розкрийте сутність поглибленого операційного аналізу.
В ринкових умовах господарювання широкого застосування одержав розрахунок кінцевих результатів діяльності підприємства за допомогою методу “Витрати – Обсяг – Прибуток”.
Фінансовий менеджер орієнтується на досягнення високого або постійно зростаючого прибутку від реалізації. Одержання бажаного результату залежить від трьох складових – витрат на виробництво і реалізацію продукції, планової ціни одиниці продукції і обсягу реалізації. Взаємозв’язок складових визначається в процесі операційного аналізу, який також називають аналізом “Витрати – Обсяг – Прибуток”, тим самим розкриваючи його сутність – дослідження залежності між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найвигіднішого поєднання змінних та постійних витрат.
Процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку одержав у фінансовому аналізі назву левериджу. Розрізняють три його види: виробничий, фінансовий і виробничо-фінансовий. В прямому розумінні леверидж розуміють як важіль, при незначній зміні якого можна істотно змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.
Аналіз “Витрати – Обсяг – Прибуток” відповідає на найважливіші питання, які стоять перед фінансистами підприємства на всіх основних етапах його грошового обігу (див. рис. 5.5).
Рис. 5.5. Грошовий обіг підприємства[1]
І етап:
Скільки готівки необхідно підприємству?
Як мобілізувати ці кошти?
До якого ступеня можна збільшувати фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?
ІІ етап:
Що важливіше для підприємства: висока рентабельність чи висока ліквідність?
Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?
Чи слід продавати продукцію нижче її собівартості?
Якої продукції виробляти більше: А чи В?
Як вплине на продукцію ефект зміни обсягу виробництва чи збуту?
ІІІ етап:
Яким повинен бути в наявності оптимальний рівень товару, щоб задовольнити клієнтів, але не залучати на це багато оборотних засобів?
Яка оптимальна величина короткострокового кредиту, одержаного підприємством, що дозволяє забезпечити і стимулювати продаж товару в розстрочку при одночасному зниженні імовірності виникнення безнадійних боргів і мінімізації коштів, що відволікаються дебіторською заборгованістю?