2.7. Механізм функціонування облігаційного кредиту Методичні вказівки
Особливо місце в структурі форм кредиту та фінансового ринку ринкової економіки обіймає облігаційний кредит. Метою вивчення даної теми є оволодіння основами організації провідного сегменту фінансового ринку і механізмом реалізації облігаційних позик, виробити вміння залежно від умов випуску й обертання класифікувати види облігацій, визначати розмір номінальної, викупної і курсової ціни облігації, обчислювати розміри регулярних купонних платежів, курсову різницю, дисконтний і конвертовуваний дохід власника облігації.
Спираючись на вже вивчені теми щодо економічної суті і функцій кредиту, студенти мають засвоїти, що в багатоаспектній соціально-економічній системі ринку фінансових ресурсів важливу роль у стимулюванні обігу, розподілі і перерозподілі позикового капіталу відіграють облігаційні позики, інструментом реалізації яких є облігація. Облігація – різновид цінного паперу, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Як об’єкт торгівлі на фондовому ринку і фінансовий інструмент облігації посідають друге місце після акцій в системі мобілізації розрізнених тимчасово вільних фінансових ресурсів.
Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" наголошує такі провідні властивості облігацій:
а) облігація є фінансовим документом, що засвідчує позику і зобов'язання боржника-емітента повернути взяті у борг кошти. Це означає, що облігація не є титулом власності на майно емітента. Вона становить лише інструмент позики, у якій емітент виступає заставодавцем, боржником, а власник облігації є інвестором, але не співвласником капіталу емітента. Продаючи облігацію емітент фактично позичає грошові кошти у інвесторів-власників і зобов’язується повернути їх у вказаний строк у вигляді номінальної вартості облігації;
б) облігація має визначений кінцевий термін погашення або, як кажуть, строк виплати запозиченої грошової суми та відсотків. У більшості умов емісії облігаційних позик встановлені ставки процентів сплачуються з моменту випуску облігації і до її погашення;
в) облігаційні позики гарантують власникам облігацій першочерговість сплати процентів (у порівнянні з механізмом виплат дивідендів) та першочергове задоволення інших зобов'язань на випадок ліквідації емітента.
Водночас облігаціям властиві такі вади:
По-перше, облігації не дають їхнім власникам прав участі в управлінні справами емітента та можливості отримати більший дохід від піднесення фінансово-економічної ефективності діяльності емітента;
По-друге, хоч облігація становить тверде боргове зобов'язання емітента і тому є більш надійним фінансовим документом, ніж акція, проте й вона в отриманні вказаного доходу створює певні ризики. Облігаційний доход досить часто піддається впливу різких коливань процентних ставок. А особливо дошкульні втрати власникам облігацій наносить нерівномірна інфляція.
Стан взаємовідносин кредитора і боржника в облігаційних позиках зумовлює законодавчо закріплені суворі пока-
рання і навіть проголошення емітента банкрутом у випадку невиконання ним боргових зобов’язань перед власниками облігацій. Студенти мають засвоїти такі визначені Законом України “Про цінні папери та фондову біржу" вимоги до емітентів облігацій:
а ) акціонерні товариства в Україні мають право емісії облігацій на суму, що не перевищує 25% розміру їхнього статутного фонду, і тільки тоді, якщо повністю вже сплачено всі раніше випущені облігації;
б) для отримання дозволу на випуск облігацій претендент на емітента повинен бути незбитковим впродовж останніх трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якщо даний строк є меньшим трьох років;
в) емітент не повинен мати прострочену заборгованість кредиторам і за внесками до державного бюджету;
г) емітент зобов’язаний повністю сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.
Для отримання дозволу на емісію облігацій вказана інформація передається до Державної комісії з цінних паперів, там скрупульозно перевіряється й аналізується і лише після цього відбувається реєстрація емітента та надається дозвіл на випуск облігацій. Потенційні інвестори, зі свого боку, перед придбанням облігацій того або іншого емітента можуть самостійно з’ясувати реальний фінансово-економічний стан емітента й переконатися у надійності його зобов’язань. Емітентами облігаційних позик в Україні можуть ставати підприємства усіх форм власності, будь-які господарські товариства, держава в особі центральних і місцевих органів влади. В обігу можуть перебувати іменні та пред’явницькі облігації, процентні та безпроцентні (пільгові), облігації з вільним обертанням і обмеженим колом обігу.
Студентам важливо з’ясувати специфіку обертання облігацій :
а) із змінюваним терміном заборгованості: скорочуваного терміну обігу, відкликні облігації та облігації із збільшенням терміну погашення;
б) перевагами конвертовуваних і прибуткових облігацій;
в) облігацій, що передбачають участь у прибутках емітента, облігацій з нульовим купоном (зеро-купон).
Важливо оволодіти механізмом емісії та обертання на ринку цінних паперів державних облігацій та казначейських векселів, особливостями купівлі й продажу урядових облігацій (ЄЄ і НН). Значні можливості в Україні для реалізації інвестиційних проектів у регіонах втрачаються в наслідок відсутності муніципальних облігаційних позик. Водночас місцеві позики скорочують відплив з регіонів коштів і стимулюють розвиток інфраструктури фондового ринку, в т.ч. й відпрацювання депозитних, біржових, розрахункових і клірингових технологій.
Органи місцевої влади, згідно положень Закону України “Про цінні папери та фондову біржу" мають право випускати облігації на пред’явника у паперовій формі. Але недосконала податкова система, що обкладає доходи фізичних осіб – власників муніципальних облігацій податковою ставкою 20%, недовіра до твердості зобов’язань місцевих органів, недосконала реклама, а інколи відсутність будь-якої інформації про випуск муніципальних облігаційних позик роблять їх маловартісними, випадковими і ризиковими для вкладання коштів.
Водночас визначені принципи і параметри емісії муніципальних облігацій теоретично гарантують до 90% об’єктивних підстав їх успіху. Провідними з них є:
по-перше, розмір муніципальних запозичень безризикового випуску облігацій сягає максимально до однієї третини доходної частини муніципального бюджету. Дана сума піддається успішній реалізації навіть непідготовленим і малодосвідченим емітентам;
по-друге, коло потенційних покупців місцевих облігаційних позик може бути стабільним в процесі достовірних маркетингових досліджень та створення умов достатньо високої ліквідності облігацій місцевих позик;
по-третє, емітенту муніципальної позики слід об’єктивно оцінити свої можливості виконання бюджету, обсяги фінансування планових програм і проектів, ефективного використання коштів позики та надання гарантій її повернення і виплати процентів;
по-четверте, визначитися з рівнем рентабельності капіталовкладень, періодом обертання запозичених коштів та величиною запланованого доходу. Класично визнаною є вища дохідність облігацій місцевих позик, ніж державних цінних паперів, депозитних вкладень та дещо нижча від доходності корпоративних цінних паперів. Термін обігу облігацій місцевих позик диктується терміном запозичення грошових коштів інвесторами і не перевищує 12 – 18 місяців. На триваліші строки інвестори реагують стриманіше, а на менші – вимагають прискорення обігу запозичених коштів, що робить проблематичнішим їх своєчасне повернення.
Загальна схема облігаційной позики муніципалітету охоплює такі елементи:
Проведені дослідження ринку муніципальних позик в Україні свідчать, що вони допомагають створювати в регіонах достатньо конкурентні умови залучення коштів, стимулюють формування макроекономічної фінансової стабілізації, пожвавлюють економічну кон'юнктуру й інвестиції. Мобілізовані муніципальними позиками кошти здатні забезпечувати інвестиційну підтримку вітчизняного товаровиробника і вкладень у нерухомість, привертають увагу закордонних інвестиційних банків до українських регіонів, допомагають
прискорити становлення інфраструктури фондового ринку та піднести його роль у стимулюванні економічного зростання.
Студенти повинні оволодіти механізмом визначення номінальних цін, викупних цін облігацій і ринкової (курсової) ціни, користуватися належними розрахунками поточної ціни облігації за формулою:
де Р – поточна вартість облігації;
М – вартість на момент погашення;
– вартість проценту як десяткового дробу;
n – число періодів.
Приміром, ціна облігації, що випущена номіналом 5000грн. з купонною ставкою 20% річних і погашається через рік, визначається як сума грошей, що сплачується власникові у такому розмірі:
грн.
Крім ціни облігації покупець сплачує продавцеві належний процент, який починається з дня останньої виплати процентів. Він розраховується за формулою:
де Sн – належний процент;
Цн – номінальна вартість облігації;
S – процентна ставка купона відповідного року;
С – число календарних днів, що пройшли з часу останньої виплати процентів і до дня купівлі облігації.
Приміром, якщо облігація номіналом І0000грн. приносить 10% доходу і продається 13 березня 2001р.,а останній процент було сплачено 31.12.2000р., то тоді належний процент складе таку суму:
Студенти мають навчитися підраховувати сукупний доход за облігаціями, який складається з доходу у вигляді регулярних відсоткових (купонних) платежів, доходу за умов купівлі облігацій з дисконтом та викупом їх за номінальною вартістю після збігу терміну погашення і доходу за умов конвертації облігації у акції або при зменшенні терміну обертання.
Ціна облігації визначається сумою теперішньої вартості майбутніх доходів за рахунок купонних платежів і теперішньої вартості самої облігації за формулою:
,
де Ц0 – ціна облігації;
С – річна ставка відсотку, що сплачується за облігацію (купонний платіж);
Цн – номінальна ціна облігації;
К – дисконтна ставка (очікувана ставка доходу);
n – число періодів.
Наприклад: визначте ціну облігації підприємства, що випущена терміном на 5 років. Номінальна ціна облігації І000 грн. Купонна ставка облігації 10%. Дисконтна ставка 12%. Відсотки за облігацією сплачуються щорічно.
Ціна облігації, що відповідає теперішній вартості всіх
грошових надходжень (грошових потоків) від неї становитиме:
грн.
В зв'язку з тим, що дисконтна ставка (12%) вища від купонної ставки облігації (10%), ціна облігації менша від її номінальної вартості. Тобто облігацію потрібно продавати з дисконтом. У разі, якщо дисконтна ставка була меншою від купонної, ціна облігації перевищувала б її номінальну вартість і облігації можна було б продавати із премією.