Термінологічний словник

Валюта Грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей для вимірювання величини вартості товарів і у міжнародних розрахунках. Категорія “валюта” переважно вживається у значенні грошової одиниці даної країни, грошових знаків іноземних держав, кредитних і платіжних засобів, що використовуються у міжнародних розрахунках, а також міжнародних та регіональних розрахункових грошових одиниць і платіжних засобів;

Валютний курс Ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у валюті іншої. Валютний курс є основою співвідношення між грошовими одиницями в процесі їх купівлі-продажу, у розрахунках за експорт та імпорт товарів, вивезенні і надходженні капіталів, наданні кредитів, переказуванні доходів тощо;

Валютний

ринок сукупність обмінних та депозитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за рин-

ковим курсом або процентною ставкою. Рівень розвитку валютного ринку залежить від розвитку продуктивних сил в країні, стану економіки, ступеня конвертованості валюти та державних валютних обмежень;

Валютні

відносини відносини, що складаються у міжнародному обігу в процесі функціонування світових грошей;

Валютні

обмеження Законодавчо встановлені обмеження на здійснення валютних операцій певними категоріями економічних суб’єктів з певними валютами чи для певних видів операцій;

Валютна

система сукупність форм організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що закріплені у міжнародних договорах і державно-правових нормах. Розвиток валютних систем стимулюється фундаментальними змінами у сферах виробництва, вдосконаленням науково-технічних знань та інформації, поглибленням міжнародного поділу праці, розширенням повсякденних зв’язків приватних осіб, фірм і банків на валютних і грошових ринках;

Валютна біржа організаційно оформлений регулярний ринок торгівлі валютами на основі взаємодії попиту і пропозиції. Нині лише у деяких країнах (Франція, Федеративна Німеччина) збереглися валютні біржі як самостійні структури. Але й тут переважна більшість операцій з

іноземною валютою зосереджені переважно у великих банках;

Валютна

система

національна сукупність економічних відносин і форм організації грошово-кредитних відносин даної країни, які закріплені державно-правовими нормами і за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний обмін, формуються і використовуються валютні ресурси для забезпечення потреб суспільного відтворення. Визначаючись національним законодавством, у забезпеченні безперебійності розрахунково-платіжних відносин вона керується нормами міжнародного права. Провідними елементами національної валютної системи є національна валюта, валютний паритет, режим валютного курсу національної валюти, обсяг і склад валютних резервів, умови конвертованості національної валюти, статус національних органів і закладів, які регулюють валютні відносини країни, умови функціонування національного ринку валют і золота;

Валютна

система

світова Спільно розроблена державами світу та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин, що включає в себе сукупність способів, інструментів міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий

обіг у межах світового господарства. Її складовими елементами є форми міжнародних засобів платежу, уніфікований режим валютних паритетів і курсів, режим валютних ринків, міжнародні валютно-фінансові організації. Кожен з елементів світової валютної системи юридично визначається відповідними договорами й угодами;

Вальвація визначення вартості іноземної валюти в національній валюті;

Конвертованість

валюти здатність національної валюти вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за поточним курсом. Розрізняють повну конвертованість, якщо діє принцип вільного обміну на іноземну валюту для всіх власників і для всіх їх категорій, у будь-якій формі та у всіх операціях без обмежень суми; часткову конвертованість – обмін дозволяється лише для певних власників або у певних операціях і повну неконвертованість. Якщо вільний обмін національної валюти на іноземну та вільні платежі за кордон дозволяється тільки резидентам (юридичним і фізичним особам даної країни), то в країні досягнуто внутрішню конвертованість. Конвертованість зовнішня означає вільне нагромадження даної валюти на рахунках нерезидентів і вільні їх платежі за кордоном. Зняття всіх обмежень і взаємодія внутрішньої та зовнішньої конвертованості означає впровадження повної конвертованості національної валюти;

Котирування визначення офіційним державним органом курсу іноземної валюти. Котируються не лише іноземні валюти, а й визначаються ціни товарів на біржах, цінні папери на фондовому ринку.

Котирування здійснюють уповноважені державні установи, спеціальні органи фондових і товарних бірж, великі компанії і банки на ринку. Повне котирування включає курс (ціну) покупця і курс (ціну) продавця. Різниця між ними складає доход, коштом якого котирувальник покриває свої видатки на здійснення операцій і належний прибуток;

Купівельна

спроможність

валюти сума товарів і послуг, які можна купити за одну одиницю даної форми валюти. Вона залежить від рівня цін і тарифів, довіри до національної валюти і впевненості у її стабільності. На практиці визначається як зворотній індекс відносно цін (роздрібних, оптових, закупівельних та ін.);

Паритет ( лат.

paritus –

коливання) Співвідношення між грошовими одиницями різних країн або за кількістю золота, що представлене в даних грошових одиницях (валютний або монетний паритет) або за їх купівельною силою (паритет купівельної сили);

Платіжний

баланс кількісний та якісний вираз співвідношення всієї сукупності надходжень і платежів за кордон за певний період часу (переважно за рік, квартал, місяць). Розрізняють платіжний баланс за певний відрізок часу і на вказану дату. Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, платіжний баланс оцінюється як активний. В разі перевищення платежів над надходженнями – пасивний. Активне сальдо платіжного балансу збільшує надходження до країни іноземної валюти і стимулює зростання золотовалютних резервів, а пасивне – спричиняє відплив. Стан платіжного балансу визначається економічним потенціалом країни, її участю у міжнародному поділі праці, зв’язками із світовим ринком позичкових капіталів, рівнем регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.