7 Методика визначення втрат електроенергії на промислових підприємствах

Визначення втрат електроенергії у елементах електричної мережі промислових підприємств визначається, як різниця між показаннями лічильників, встановлених на початку і в кінці даного елемента. Такий метод визначення втрат електроенергії є найбільш точності даних лічильників. В цьому випадку застосовують метод розрахунку витрат за середнім значенням струму, з урахуванням різниці між середнім ­­I_cp і середньоквадратичним I_cк струмами.

(7.1)

де I_cк- середньоквадратичний струм;

­­I_cp- середній струм;

к_Ф- коефіцієнт форми графіка добового навантаження

(7.2)

де - витрати активної електроенергії за час t;

- витрати активної електроенергії за час Δt=t/m;

m - число відміток показаних лічильником.

Для електричних навантажень більшості підприємств к_Ф звичайно знаходиться у межах 1,011,1.

Для промислових підприємств з достатньо постійними виробничою програмою і технологічним процесом к_Ф змінюється у незначних межах.

Втрати електроенергії у електричній мережі

Втрати електроенергії у лінії за обліковий період визначається за формулами:

(7.3)

де - число робочих годин за обліковий період;

- еквівалентний активний опір лінії

- середній струм лінії, який визначається за формулами:

(7.4)

або (7.5)

де W_a , W_p- втрати активної та реактивної електроенергії;

- середньозважений коефіцієнт потужності;

U- лінійна напруга.

Якщо середній струм визначається для найбільш завантаженої зміни, то втрати електроенергії у лінії визначаються за формулою:

(7.6)

де - коефіцієнт завантаження і-ої зміни;

- число годин і-ої зміни;

При визначенні втрат реактивної електроенергії у формули (7.3) і (7.6) замість значення підставляють значення еквівалентного реактивного опору .

Визначення еквівалентних опорів та

Еквівалентним опором будь-якої мережі називають опір умовної нерозгалуженої лінії, струм якої дорівнює струму головної ділянки дійсної мережі, а втрати електроенергії дорівнюють втратам у мережі.

; (7.7)

Оскільки визначити еквівалентні опори за допомогою приладів в загальному випадку для розгалуженої схеми (рис. 7.1) досить важко, то рекомендують розраховувати їх через номінальні струми і втрати потужності, але з поправкою, яка враховую різницю між дійсними струмами і номінальними (розрахунковими) струмами.

(7.8)

(7.9)

де I_ср- середній струм головної ділянки лінії;

І_{л ном}- номінальний струм головної ділянки лінії;

- сума номінальних активних втрат потужності усіх ділянок лінії, опори яких визначені при температурі 20 ⁰С;

- сума додаткових втрат активної потужності за рахунок збільшення опору ділянки при підвищенні температури провідника

(7.10)

де - максимально допустимий перегрів проводу

(7.11)

де - коефіцієнт підвищення опору при нагріванні;

- тривало допустимий струм за умовами нагріву

Рисунок 7.1 - Схема радіально-магістральної мережі

Для нерозгалуженої лінії з зосередженим навантаженням у кінці лінії:

; (7.12)

Якщо лінія представляє собою шинопровід з розподіленим електричним навантаженням (рис. 7.2), то еквівалентні опори магістральної лінії визначаються за формулами:

(7.13)

Рисунок 7.2- Схема магістральної лінії

Для цехової мережі, представленої на рис.7.3 і визначається за формулами:

(7.14)

(7.15)

де , - активний і реактивний опри живлячої лінії;

, - активний і реактивний опри і-ої ділянки від кінця живлячої лінії;

- коефіцієнт завантаження і-ої ділянки відносно найбільш завантаженої ділянки, прийнятої за Р₁

Рисунок 7.3- Схема живлення цехової мережі

У формулах (7.14) та (7.15) коефіцієнти потужності усіх ділянок однакові. Якщо довжина живлячої лінії набагато перевищую середню довжину ліній ділянки, то використовують приблизні формули:

(7.16)

(7.17)

де n- число ділянок даної лінії