Глава 5 некомерційна господарська діяльність

Стаття 52. Некомерційне господарювання

1. Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяль­ність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення еконо­мічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

2. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомер­ційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господа­рювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва заборо­няється законом.

3. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

1. Некомерційну господарську діяльність слід розглядати як один з видів господарської діяльності. З переходом до ринкової економіки були перш за все створені правові основи для господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку (підприємництво). Однак до структури господарювання також входить і діяльність іншого виду, спрямована на досягнен­ня економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (некомер­ційна господарська діяльність).

Слід підкреслити, що визначення некомерційної господарської діяльності дано у законо-давстві вперше. Таким чином, Кодекс започаткував уніфіковані визначення як підприємниць­кої, так і некомерційної господарської діяльності, які базуються на фундаментальному визна­ченні господарської діяльності (див. ст. З ГК та коментар до неї). Це означає, що чинне законодавство слід розглядати під новим кутом зору. Зокрема, навряд чи можна погодитися з тим, що Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [318] від­носить медичну і ветеринарну практику, фізкультурно-оздоровчу і спортивну діяльність, ді­яльність у сфері освіти до господарської діяльності.

Не слід також ототожнювати поняття «некомерційна господарська діяльність» і «непри­буткова діяльність». Останнє поняття обслуговує, насамперед, відносини з оподатковування. Однак некомерційна господарська діяльність здійснюється у процесі організації та ведення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг у сфері суспільного виробництва. Це положення є критерієм відме­жування цього виду діяльності від основної діяльності неприбуткових установ і організацій, що виражається в наданні благодійної допомоги, просвітніх, освітніх, культурних, наукових та інших подібних послуг для суспільного споживання та для інших цілей, передбачених ста­тутними документами (див. п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку під­приємств» [345]).

2. У частині другій коментованої статті зазначено, що некомерційна господарська діяль­ність здійснюється в державному або комунальному секторах економіки. Разом з тим слід мати на увазі, що така діяльність ведеться і в інших сферах суспільного життя. Прикладом може слугувати господарська діяльність благодійних та інших організацій, спрямована на виконання їх статутних цілей та завдань (ст. 130-131 Кодексу, ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» [443], ст. 24 Закону України «Про об'єднання грома­дян» [339] та ін.). Така діяльність розглядається як допоміжна або додаткова. Поряд з цим, у приватній та корпоративній сферах створюється чимало підприємств допоміжних, обслуго­вуючих, які ведуть господарську діяльність на некомерційних засадах. Така діяльність може здійснюватися не з метою одержання прибутку, а для досягнення соціальних, економічних та інших завдань.

Загальне положення про те, що підприємства можуть створюватися як для здійснення під­приємництва, так і для некомерційного господарювання, закріплене у частині 2 статті 62 Ко­дексу. Дуже часто такі види діяльності тісно переплетені. Визначити види економічної ді­яльності, в яких здійснюється тільки некомерційна господарська діяльність, буде можливо з розробкою Кабінетом Міністрів України і наступним прийняттям Верховною Радою Укра­їни законопроекту щодо переліку видів діяльності, у яких забороняється підприємництво (пп. 5 ч. З розд. IX Кодексу). Така заборона, очевидно, продиктована підвищеними вимогами щодо безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління. Про заборону підпри­ємницької діяльності йдеться й у самому Кодексі, про що свідчать частина 5 статті 131, час­тина 2 статті 414.

3. Заборона здійснення некомерційної господарської діяльності органами державної вла­ди та органами місцевого самоврядування продиктована перш за все тим, що вони не є суб'єктами господарювання. Однак слід враховувати, що вони є учасниками господарських відносин і наділені господарською компетенцією (ст. 2 і 8 Кодексу). Щодо посадових осіб, то така заборона, за аналогією із забороною у підприємницькій діяльністі (див. ч. 4 ст. 43 Ко­дексу та коментар до неї), продиктована необхідністю зосередження їх потенціалу саме на посадовій діяльності, а також усунення можливостей для корупції та зловживання.

Стаття 53. Організаційні форми здійснення некомерційної господарської діяль­ності

1. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господа­рювання на основі права власності або права оперативного управління в організацій­них формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи орга­ном місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації

89суб'єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами.

3. У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрова­ної як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими ре­гулюється підприємництво.

1. Під організаційною формою здійснення господарської діяльності розуміють спосіб за­кріплення і використання майна суб'єктом господарювання. Організаційна форма вказує на майновий статус суб'єкта, що характеризує підставу володіння майном, можливість розпо­рядження ним, ставлення до майна, прав на нього засновників.

Некомерційне господарювання, яке здійснюється на основі права власності, означає, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (ст. 134 Кодексу) для досягнення економічних, соціальних та інших результатів. Господарю­ючий суб'єкт, який здійснює господарську діяльність на основі права оперативного управ­ління, володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності у ме­жах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповнова­женим ним органом) (ст. 137 Кодексу). Так, на праві оперативного управління діє казенне (ч. З ст. 76 Кодексу) та комунальне некомерційне підприємство (ч. З ст. 78 Кодексу).

2. Загальний порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та лікві­дації усіх суб'єктів господарської діяльності встановлений Кодексом (див. ст. 56-60). Окре­мий порядок створення та діяльності казенних підприємств зазначений у статтях 76 - 77, ко­мунальних некомерційних підприємств - у статті 78. Але щодо цих та інших окремих організаційних форм некомерційного господарювання треба конкретизувати відповідні пра­вила регулювання у спеціальних законодавчих актах.

Так, зміст некомерційної господарської діяльності Збройних Сил України визначено у статті 414 Кодексу. Але правові засади здійснення такої діяльності, умови і гарантії її орга­нізації та державної підтримки, перелік суб'єктів господарської діяльності встановлює За­кон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» [91]. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, містить поста­нова Кабінету Міністрів України від 25 червня 2000 р. № 1171. Порядок реєстрації військо­вих частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах України визначений по­становою Кабінету Міністрів України від 3 травня 2000 р. № 749. Особливості статусу військового майна встановлені Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» [412].

Існують труднощі, пов'язані з необхідністю чіткого визначення організаційної форми неко­мерційного господарювання, які зумовлені тим, що некомерційна господарська діяльність може здійснюватися як основна, додаткова або допоміжна. За таких умов дана діяльність може здійс­нюватися практично всіма суб'єктами господарювання.

3. Поряд з некомерційним господарюванням, може здійснюватися підприємницька діяль­ність, що є не основною, а додатковою чи допоміжною діяльністю. У такому разі до цих ви­дів діяльності, яка по суті є підприємницькою, слід застосовувати положення, що регулюють підприємницьку діяльність.

Стаття 54. Регулювання некомерційної господарської діяльності

1. На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяль­ність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з ура­хуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визна­чаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

2. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб'єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального роз­міру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.

1. Поширення загальних вимог щодо регулювання господарської діяльності на суб'єктів некомерційної господарської діяльності пов'язано з тим, що некомерційне господарювання є складовою частиною господарської діяльності. Некомерційна господарська діяльність вхо­дить до єдиної системи господарювання і базується на її єдиних правилах і принципах. Од­нак слід як враховувати особливості її здійснення різними суб'єктами господарювання, так і відмежовувати дану діяльність від підприємницької діяльності. Регулювання некомерційної господарської діяльності цією статтею Кодексу є досить широким. Більш конкретизовані правила регулювання мають бути викладені не тільки в Кодексі, а й в окремих законодавчих актах.

2. У частині другій коментованої статті під безпечними умовами праці слід розуміти до­держання правил з техніки безпеки, забезпечення необхідних нормативів з освітлення, опа­лення, вентиляції, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників, тощо (ст. 88, 153 КЗпП). Визна­чення та перелік основних соціальних гарантій встановлюються Законом України «Про дер­жавні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» [107], який встановлює правові за­сади формування та застосування соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалі­зацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій.

Коментована норма не містить жодних обмежень щодо встановлення більш сприятливих трудових і соціально-економічних умов при укладенні трудового договору (контракту, уго­ди). У законодавчому порядку передбачається лише обов'язковий мінімум прав і соціальних гарантій для працівників. Цей мінімум може бути підвищений як колективними договорами й угодами, так і індивідуальними трудовими договорами (контрактами).