1. Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій, зазначені у стат­ті 391 цього Кодексу, в таких формах:

600Участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юри­дичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських орга­нізаціях;

створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено зако­нами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;

придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;

господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;

придбання інших майнових прав;

в інших формах, не заборонених законом.

2. Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом.

3. Відносини, що виникають у зв'язку з придбанням іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.

1. Коментована частина під формами здійснення іноземних інвестицій розуміє правові способи, за допомогою яких здійснюється іноземне інвестування. До форм здійснення іно­земних інвестицій належать:

- часткова участь у новостворюваних господарських організаціях або придбання частки в діючих господарських організаціях (див. коментарі до ст. 116, 396 ГК);

- створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність 100 відсотків майна (ка­піталу) діючих підприємств (див. коментарі до ст. 117, 396 ГК);

- придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів.

Нерухоме або рухоме майно не завжди придбавається саме у зв'язку зі здійсненням інвес­тиційної діяльності. Іноземне інвестування має місце лише тоді, коли майно придбавається іноземним інвестором для його господарського використання з метою отримання прибутку та/або досягнення соціального ефекту самим інвестором або іншим суб'єктом інвестиційної діяльності.

Законом може заборонятися придбання іноземними інвесторами окремих видів майна (див. коментар до ч. 2 ст. 391 ГК).

Інвестором на ринку цінних паперів є фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються їх власнику відповідно до чин­ного законодавства (ст. 1 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Укра­їні» [100]).

Порядок здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобо­в'язань та їх обсяги визначаються Міністерством фінансів України та Національним банком України (абз. 2 п. 1 Указу Президента України «Про деякі питання іноземного інвестуван­ня»);

- придбання прав користування землею та використання природних ресурсів на території України (див. коментар до ч. З цієї статті);

- господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції. Згідно із Законом «Про угоди про розподіл продукції» [476] відносини, що виникають у процесі виконання пошуко­вих робіт, розвідки та видобування корисних копалин, розподілу виробленої продукції, а та­кож її транспортування, обробки, зберігання, переробки, використання, реалізації чи розпо­рядження нею іншим чином, регулюються угодою про розподіл продукції. Відповідно до цієї угоди одна сторона - Україна доручає іншій стороні - інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції (ч. 1 ст. 4 Закону «Про уго­ди про розподіл продукції»);

- придбання інших майнових прав, наприклад, прав на об'єкти інтелектуальної власності за ліцензійними договорами, договорами франчайзингу (комерційної концесії) тощо;

- інші форми, не заборонені законом, зокрема, інвестиційна діяльність без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України (пра­вовий режим таких договорів врегульований розділом V Закону «Про режим іноземного ін­вестування»).

2. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону «Про інвестиційну діяльність» забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітар­но-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених зако­нодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держа­ви, що охороняються законом (див. також коментарі до ч. З цієї статті, ч. 4 ст. 394 ГК).

3. Особливості придбання іноземними інвесторами прав на землю закріплені Земельним кодексом України, зокрема, у таких його нормах:

- частині 4 статті 22, відповідно до якої землі сільськогосподарського призначення не мо­жуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам;

- частинах 2 і 3 статті 81, які закріплюють можливість для іноземних громадян та осіб без громадянства набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського при­значення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності;

- частині 2 статті 82, яка закріплює можливість для іноземних юридичних осіб набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населе­них пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, по­в'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні, а також за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна;

- статті 85, відповідно до якої іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирів­няних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів;

- частині 2 статті 93, яка закріплює право іноземних громадян, осіб без громадянства, іно­земних юридичних осіб, міжнародних об'єднань і організацій, а також іноземних держав на отримання земельних ділянок в оренду;

- статті 129, яка регулює питання продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам та іноземним юридичним особам.

Відповідно до Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключною власністю на­роду України і надаються тільки в користування (ч. 1 ст. 6). Водокористувачами в Україні можуть бути, зокрема, іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об'єктами (ст. 42 Водного кодексу).

Згідно з Лісовим кодексом України усі ліси в Україні є власністю держави (ч. 1 ст. 6). Іно­земним юридичним особам і громадянам земельні ділянки лісового фонду можуть передава­тися у тимчасове користування відповідно до частини 5 статті 9 Лісового кодексу.

Частина 1 статті 4 Кодексу України про надра встановлює, що надра є виключною влас­ністю народу України і надаються тільки у користування. Користувачами надр можуть бути, зокрема, іноземні юридичні особи і громадяни (ст. 13 Кодексу про надра).

Стаття 393. Оцінка іноземних інвестицій

1. Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприєм­ства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, вста­новленим Національним банком України.

1. Коментована стаття закріплює загальні засади оцінки іноземних інвестицій у негрошовій формі. Питання оцінки іноземних інвестицій регулює також стаття 5 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за до­мовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

2. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України вна­слідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на дату фак­тичного здійснення реінвестицій.

Оцінка іноземних інвестицій проводиться у відповідності з вимогами, визначеними стат­тею 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» (див. коментар до ч. 1 ст. 392 ГК).

У випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін оцінка іноземних ін­вестицій повинна проводитися відповідно до Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (ст. 7) [371].

У разі провадження спільної господарської діяльності оцінка частки майна, яке вноситься іноземним суб'єктом господарювання, проводиться відповідно до нормативно-правових ак­тів з оцінки майна, визначених згаданим вище Законом (ч. 7 ст. 9).

Стаття 394. Правовий режим іноземних інвестицій

1. На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний ре­жим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими за­конами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Вер­ховною Радою України.

2. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України.

3. У державних програмах залучення іноземних інвестицій в пріоритетні галузі еконо­міки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у цих сферах.

4. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України.

1. Загальні положення щодо правових режимів, які запроваджуються на території України для іноземних суб'єктів господарської діяльності, закріплені в частині 5 статті 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується, зокрема, щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвести­ціями на території України (абз. 2 ч. 5 ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про режим іноземного інвестування» для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестицій­ної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством Укра­їни та міжнародними договорами України.

Поняття «інвестиційна діяльність» у контексті вислову «національний режим інвестицій­ної діяльності», вжитого у коментованій частині, належить тлумачити якнайбільш широко, як таке, що стосується будь-якої господарської діяльності іноземних інвесторів у зв'язку зі здійснюваними інвестиціями. На необхідність саме такого тлумачення вказують положення двосторонніх інвестиційних угод (так, відповідно до п. 11 ст. II Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 4 березня 1994 р., ратифікованого Законом України від 21 жовтня 1994 р. [428], «діяльність, пов'язана з інвестиціями» включає без обмеження таку діяльність, як: а) надання привілеїв або прав згідно з ліцензією; б) доступ до реєстрації ліцензій, дозволів та інших форм затвердження (які в будь-якому випадку повинні бути видані швидко); в) доступ до фінансових установ та кредитних ринків; г) доступ до їх фондів; д) імпорт та встановлення устаткування, необхід­ного для нормального ведення ділових справ, включаючи, проте без обмеження, офісне устаткування та автомобілі, та експорт будь-якого устаткування та автомобілів таким чином імпортованих; є) розповсюдження комерційної інформації; є) вивчення ринку; ж) призна­чення торговельних представників, включаючи агентів, консультантів і дистриб'юторів та їх участь у торговельних виставках та заходах з просування товарів на ринок; з) маркетинг то­варів та послуг, у тому числі й через системи внутрішнього розподілення, та маркетинг шля­хом рекламування і прямих контактів з особами та компаніями; і) доступ до комунальних та громадських послуг, приміщень, що здаються в оренду на комерційній основі за недискримінаційними цінами, якщо ці ціни встановлені або контролюються Урядом; к) доступ до си­ровинних матеріалів, ресурсів та послуг усіх видів за недискримінаційними цінами, якщо ціни встановлені або контролюються Урядом).

Винятки з національного режиму інвестиційної діяльності з метою охорони публічних ін­тересів можуть встановлюватися: ГК, іншими законами (див. коментар до ч. 4 цієї статті) та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (так, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. З Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Респуб­ліки про сприяння та взаємний захист інвестицій [435] принцип національного режиму не за­стосовуватиметься до набуття прав власності на землю та участі в приватизації).

2. На території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі - підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юри­дичної особи, у тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюван­ню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іно­земних інвестицій, за винятком випадків коли законами України встановлено пільговий по­рядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (ст. 1,2 Закону «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створе­них з використанням майна та коштів вітчизняного походження» [482]. Офіційне тлумачен­ня Закону дано в рішенні Конституційного Суду України № 1 -рп/2002 від 29 січня 2002 р. (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) [498]).

3. Національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'яз­кових платежів) виключає встановлення валютних, митних, податкових пільг, які стосували­ся б виключно іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземною участю (див. коментар до ч. 2 цієї статті). Водночас, можливим є встановлення інших видів пільг для за­значених суб'єктів (надання на пільгових умовах кредитів, страхових гарантій тощо).

4. Коментована частина закріплює загальне правило щодо встановлення обмежень (забо­рон) діяльності іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземними інвести­ціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України. Такі обмеження (заборони) можуть встановлюватися: а) тільки законами України; б) виходя­чи з інтересів національної безпеки (див. також коментар до ст. 116, 117 ГК).

Обмеження (заборони) діяльності іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні встановлені, зокрема:

- статтею 13 Закону «Про телебачення і радіомовлення» [463], яка забороняє створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами, особами без громадян­ства, а також телерадіоорганізацій, у статутному фонді яких більш як 30 відсотків іноземних інвестицій; іноземне інвестування телерадіоорганізацій України здійснюється під контро­лем та за згодою Національної ради України з телебачення та радіомовлення;

- частиною 1 статті 2 Закону «Про страхування» [459], відповідно до якої страхова діяль­ність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України;

- частиною 2 статті 27 Закону «Про телекомунікації» [464], згідно з якою право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію телекомунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності або юридичній особі, які є резидентами України, незалежно від форми власності;

- статтею 10 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом «Про Державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р. [114], яка встановлює, що про­мисловим інвестором не може бути компанія, зареєстрована в офшорній зоні.

Стаття 395. Державна реєстрація іноземних інвестицій

1. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими дер­жавними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі пору­шення законодавства України про іноземне інвестування. Відмову у державній реєстра­ції іноземних інвестицій може бути оскаржено у судовому порядку.