2. Методи управління банківським капіталом

Головна мета в управлінні банківським капіталом

Формування та підтримка достатнього обсягу капіталу для розширення своєї діяльності та створення захисту від ризиків

3 . Аналіз достатності банківського капіталу.

П

Достатність капіталу

Адекватність капіталу

итання про рівень достатності банківського капіталу залишається до сих пір дискусійним у теорії банківської справи.

Адекватність передбачає певний баланс між надійністю та ризикованістю банку та формує уяву про банківський капітал як джерело покриття збитків.

Прийнята у 1988 р. Угода про капітал (Базель І) перестала влаштовувати банківську спільноту, оскільки не враховувала зміни ситуації з часом у фінансовому посередництві. Це спонукало базельський комітет внести зміни до Угоди про капітал та розпочати роботу над новою редакцією Угоди, яка була прийнята в червні 2004 р. та дістала назву «Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу».

Базель ІІ викристалізував новий підхід до нагляду взагалі та до поняття адекватності капіталу зокрема, який дістав назву «Нагляд на основі оцінки ризиків». Прийнятий Базель ІІ складається з трьох компонент, які є взаємодоповнювальними та взаємопов’язаними.

Перша компонента («Розрахунок капіталу») містить методологію розрахунку мінімально необхідної величини капіталу для трьох ризиків (кредитного, ринкового, операційного), причому пропонується декілька альтернативних варіантів кількісної оцінки кожного з ризиків.

Друга компонента («Контроль з боку нагляду») ґрунтується на чотирьох принципах, які регламентують обов’язки і повноваження банків та органів банківського регулювання щодо оцінювання адекватності капіталу кожного окремого банку.

У третій компоненті («Ринкова дисципліна») наголошується, що в оцінюванні адекватності капіталу зацікавлений не лише банк та органи регулювання та нагляду, а насамперед кредитори.

В Україні величина банківського капіталу регулюється централізовано Національним банком через установлення економічних нормативів капіталу : Н1, Н2, Н3.

Н1 – мінімальний розмір регулятивного капіталу має становити 120 млн. гривень.

Н2 – норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності).

Відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торгівельних, кредитних або інших операцій грошового характеру . Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки : чим нижче значення показника, тим нижча частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Ар – сумарні активи, зважені за ступенем ризику;

ПЗБр – певні позабалансові інструменти, зважені за ступенем ризику;

ВВП – сума відкритих валютних позицій банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами (розраховується у гривневому еквіваленті);

РФ – резерви, фактично створені за активними операціями;

ЗБК – сума забезпечення за кредитами.

Для розрахунку значення Ар і ПЗБр необхідно помножити величину кожної статті активів та позабалансових активних рахунків на відповідний коефіцієнт ризику, встановлений НБУ (якщо коефіцієнт виражений у відсотках, то поділити на 100), та знайти їх суму.

Коефіцієнт ризику для окремих позабалансових зобов’язань банку

Вид зобов’язання	Коеф ризику
Гарантії, поручительства, акредитиви, надані банком, сумнівні вимоги за операціями з валютою, банківськими металами, цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу.	100%
Зобов’язання з кредитування, надані банком, валюта та банківські метали, які куплені але не отримані, інші активи, що ще не отримані банком.	50%

Група ризику	Активи	Коефіцієнт ризику(%)
І	Готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні папери центральних органів влади; боргові цінні папери, емітовані Нацбанком; зобов’язання з кредитування, за якими банк не бере на себе зобов’язання.	0
ІІ	Короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади; нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади.	10
ІІІ	Боргові цінні папери місцевих органів влади; кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; кредити овердрафт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас.	20
ІV	Кошти до запитання в інших банках , що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам місцевої влади.	50
V	Довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках; довгострокові кредити, що надані іншим банкам; кредити, що надані суб’єктам господарювання; фінансовий лізинг.	100

Н3 – норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

Відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

, де

ЗА – загальні активи банку;

РФ – резерви, що фактично сформовані за всіма активними операціями банку.