Тема : «Формування ресурсної бази банку»
Лекція № 2
Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу.
Методи управління банківським капіталом.
Аналіз достатності банківського капіталу.
Склад залучених коштів банку та методи управління ними.
Формування та управління позиченими коштами банку.
1. Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу.
Власний банківський капітал характеризує фінансову стійкість окремого банку і банківської системи в цілому.
У банківській практиці власний капітал класифікується за різними ознаками. Однією з найважливіших таких ознак є спосіб розрахунку. Залежно від цієї ознаки виокремлюють балансовий і регулятивний капітал.
Балансовий
власний капітал = Балансова вартість
активів – Балансова вартість зобов’язань
Регулятивний капітал – це капітал, який банк повинен мати у своєму розпорядженні при здійсненні операцій чи послуг виходячи із вимог регулятивного органу.
Регулятивний власний капітал використовується органами банківського нагляду для регулювання та нагляду за діяльністю банків, зокрема для обчислення економічних нормативів діяльності банків і деяких інших потреб. Використовується регулятивний капітал і для внутрішніх потреб банку.
Оцінювання вартості власного капіталу банку, виходячи з вимог регулювальних органів, дає змогу одержати додаткову інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень поточного і перспективного плану.
Регулятивний власний капітал використовується органами банківського нагляду для регулювання та нагляду за діяльністю банків, зокрема для обчислення економічних нормативів діяльності банків і деяких інших потреб. Використовується регулятивний капітал і для внутрішніх потреб банку.
Оцінювання вартості власного капіталу банку, виходячи з вимог регулювальних органів, дає змогу одержати додаткову інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень поточного і перспективного плану.
Розрахунок регулятивного капіталу
Ґрунтується на використанні власного балансового капіталу, який потім коригується (як правило, зменшується) на різноманітні статті балансу, що характеризують ризики банківської діяльності.
Порядок визначення та склад власного регулятивного капіталу різниться залежно від країни. З метою захисту вкладників та кредиторів, забезпечення фінансової стійкості та прозорості банківських систем у 1988 р. була укладена Базельська угода про єдині стандарти банківського капіталу (м. Базель у Швейцарії, Міжнародний Базельський капітал).
Національний банк України при визначенні адекватності регулятивного капіталу банків дотримується положень Базельської угоди. При цьому НБУ постійно вдосконалює методику визначення розміру регулятивного капіталу.
Методологічною основою для розрахунку регулятивного капіталу є положення Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Цьому способу розрахунку власного регулятивного капіталу властиві недоліки:
1) розробляючи порядок розрахунку такого власного капіталу банків, Національний банк України виходить із цілей органу, що здійснює нагляд і контроль за банківською діяльністю та власної монетарної політики;
2) постійна зміна та вдосконалення цього способу розрахунку власного капіталу ускладнює порівнянність при здійсненні аналізу фінансового стану банку. Змінюючи правила розрахунку власного капіталу, слід забезпечити порівнянність його величини через перерахування даних минулих звітних періодів за новими правилами;
3) зазначений спосіб допускає включення деяких видів боргових зобов’язань та резервів на покриття збитків до складу власного капіталу. Це може призвести до спотворення результатів аналізу діяльності банку, створити враження його благополучної діяльності.
Згідно з методикою Національного банку України регулятивний власний капітал банку складається з суми основного капіталу (капіталу І рівня) за вирахуванням суми недосформованих резервів за активними операціями, та додаткового капіталу (капітал ІІ рівня), за вирахуванням відвернень.
Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіталу банку має такий вигляд :
РВК = ОК + ДК – В, де
РВК – регулятивний власний капітал банку;
ОК – основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку;
ДК – додатковий капітал банку;
В – відвернення (вкладення а асоційовані та дочірні компанії).
Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.
Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.
ДК ≤ 100% від ОК
Розмір регулятивного капіталу не може бути меншим, ніж його статутний капітал.