4. Резервні фонди як компоненти власного капіталу банку

Вимоги щодо мінімального розміру резервного капіталу:

25% від Зареєстрований статутний капітал ≤ Резервний капітал ≤ 25% від Регулятивний капітал

Порядок формування та використання резервного капіталу:

1. формується в порядку, установленому загальними зборами учасників (засновників, акціонерів);

2. шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше 5% чистого прибутку;

3. якщо резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються;

4. якщо діяльність банку створює загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього;

5. використання коштів резервного капіталу має бути цільовим, тобто відповідати його призначенню.

5. Субординований борг як складова капіталу банку

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб-резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів, але мають пріоритет перед акціонерами.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу здійснюється шляхом:

• випуску банком-боржником облігацій;

• укладання прямих договорів між банком-боржником та інвестором.

Сума субординованого боргу, включеного до капіталу, щорічно зменшується на 20% її первинного розміру протягом 5 років дії договору.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:

• є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

• не можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

• можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

• дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

6. Роль прибутку у формуванні власного капіталу банку.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження.

Розглядаючи нерозподілений прибуток як джерело власного капіталу, необхідно враховувати:

1. фінансові результати діяльності банку;

2. методи визначення дивідендів, які використовує банк, здійснюючи дивідендну політику;

3. форми виплати дивідендів, обмеження на їх виплату, які встановлюються чинним законодавством та Національним банком України;

4. існуючий порядок виплати та оподаткування дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів та про форму виплати дивідендів приймають загальні збори учасників банку, при цьому воно може суттєво вплинути на розмір власного капіталу

Обмеження, встановлені чинним законодавством на виплату дивідендів:

• банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу адекватності капіталу;

• якщо за попередній рік діяльність банку була неприбутковою, банку дозволяється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі на суму, що не перевищує 50% від різниці між капіталом банку і рівнем регулятивного капіталу.

Аналізуючи вплив дивідендної політики на структуру та розмір власного капіталу банку, треба враховувати, зокрема, таке:

1. У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власникові таких прав пропорційно частці його в статутному капіталі емітента незалежно від того, чи була діяльність емітента прибутковою протягом звітного періоду за наявності інших власних джерел для виплати дивідендів.

2. Платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі, установленому законодавством.

3. Періодичність виплат для банків – акціонерних товариств обмежена – один раз на рік за підсумками календарного року.