3. Статутний капітал як компонента власного капіталу банку

Найважливішою складовою власного капіталу банку є його статутний капітал. Статутний капітал банку являє собою вартість вкладів учасників (засновників) банку, що передаються йому власниками вкладів у повне господарське відання з метою формування активів банку для початку чи подальшої його діяльності, а також гарантування інтересів вкладників і кредиторів банку.

Виходячи з такого визначення, а також функцій, які виконує власний капітал банку, і які притаманні найважливішій його складовій – статутному капіталу, видається за доцільне розглядати формування статутного капіталу при створенні банку, а також у процесі подальшої діяльності, коли відбувається збільшення або зменшення розміру статутного капіталу.

В Україні вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу встановлюються на момент реєстрації банку, тобто для новостворюваних банків, і складає 120 млн. гривень.

Зауважимо, що основним показником діяльності банку є його власний регулятивний капітал. Насамперед це пояснюється тим, що коли взяти за основу тільки власний капітал, то:

1. спрямування всіх зароблених банком коштів на його збільшення може позбавити банк можливості формувати в достатньому розмірі резерви на покриття ризиків від здійснення активних операцій, створювати інші цільові фонди і резерви, необхідні для забезпечення його нормального функціонування;

2. невиплата дивідендів власникам банку негативно впливає на його імідж, можливості банку залучати нових учасників і кредиторів.

Якщо банк створюється у формі акціонерного товариства відкритого типу, то:

1. його акції пропонуються широкому колу інвесторів, здійснюється публічне розміщення акцій на умовах їх вільного подальшого обігу;

2. зазначені акції, як правило, є предметом угод купівлі-продажу на біржовому та позабіржовому ринках;

3. статутний капітал акціонерного банку утворюється з вартості внесків акціонерів через придбання ними акцій.

Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів здійснюється банком-емітентом самостійно або через андеррайтера, що уклав з емітентом договір про андеррайтинг. Емітент повинен закінчити відкрите розміщення акцій у строк, передбачений відповідним рішенням, але не пізніше ніж протягом одного року з дня початку розміщення. Якщо підпискою не вдалося покрити 60% акцій, акціонерний банк вважається не заснованим.

Капітал банку, на величину якого отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї), називають підписним капіталом.

Формування та збільшення статутного капіталу банку здійснюється виключно через грошові внески. Ці внески резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – в іноземній вільно конвертованій валюті (ВКВ) або у гривнях.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо вони мають інше цільове призначення, а також кошти, одержані в кредит та під заставу.

Характеризуючи статутний капітал банку, варто враховувати особливості алгоритму його обчислення:

1. Емісійний дохід. (виникає тоді, коли ціна розміщення акцій є більшою, ніж їх номінал)

Учасники банку купують акції первинної емісії за ціною, не нижчою від номінальної вартості. У підсумку банк одержує емісійний дохід, тобто перевищення суми коштів, отриманих від первинного випуску або продажу власних акцій (інших корпоративних прав), над їх номіналом, або перевищення номіналу акцій (інших корпоративних прав) над вартістю їх викупу. Емісійний дохід є складовою власного капіталу банку, вигідною для нього, оскільки на неї не потрібно нараховувати дивіденди.

2. Акції, викуплені банком у своїх акціонерів.

Банк може викуповувати власні акції та паї для їх подальшого перепродажу, поширення чи анулювання або отримувати власні акції чи паї в дар. Вони мають бути реалізовані або анульовані у термін, не більше одного року з моменту їх викупу. Протягом цього періоду розподіл прибутку здійснюється без урахування придбаних банком акцій (паїв).

Джерела нарощування статутного капіталу банку:

1. випуск нових акцій, підвищення номінальної вартості акцій (паїв) або обмін облігацій на них;

2. внесення додаткових вкладів учасниками;

3. дивіденди, які направляються на його збільшення у разі прийняття рішення вищим органом управління банком про капіталізацію дивідендів (реінвестиція дивідендів).