
- •1.Предмет і завдання педагогіки. Основны педагогічні категорії.
- •2. Становлення педагогіки як науки. Джерела педагогіки.
- •3. Структура педагогічної науки та її взаемозвязок з іншими науками.
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками
- •4. Суть і етапи педагогічного дослідження. Характеристика методів науково-педагогічного дослідження.
- •5. Поняття про особистість і її розвиток. Теорії розвитку.
- •Персоналізм
- •Атрибути особистості Воля, Свобода, Розум, Почуття
- •6. Основні чинники формування і розвитку особистості.
- •9. Закономірності і принципи педагогічного процесу.
- •10. Поняття про дидактику, її предмет і завдання. Становлення і розвиток дидактики.
- •11. Сучасні проблеми дидактики. Загальні засади реформування освіти в України.
- •12. Сутність процесу навчання, його структура та рушійні сили.
- •2.1. Сутність, функції і структура процесу навчання
- •13. Основны фактории і функції навчання.
- •14. Основні компоненти цілісного процесу навчання. Структура діяльності учителя в навчальному процесі. Компоненти процесу навчання
- •15. Характеристика процесу учіння. Мотивація учіння школярів.
- •16. Основні ланки процесу засвоєння учнями знань.
- •17. Види навчаня (підходи до організації навчального процесу). Догматичне та поясньювально ілюстративне.
- •Пояснювально-ілюстративне навчання.
- •18. Програмоване навчання.
- •19. Проблемне навчання.
- •20. Диференційоване навчання.
- •21. Модульно-розвивальна система навчання.
- •Тлумачення
- •22. Поннятя закономірностей і принціпів навчання.
- •23. Характеристика закономірностей навчаня. . Характеристика закономірностей і умов виховання
- •24. Характеристика принципів навчання.
- •25. Зміст освіти в середньому загальноосвітньому навчальному закладі. Взаемозвязок загальної,політехнічної, професійної освіти.
- •26. Документи, що визначають зміст освіти в середній школі. Державний стандарт освіти.
- •27. Підручники та навчальні посібники сучасної школи.
- •28. Поннятя про про методи навчання, їх функції та структуру.
- •1. Поняття методу навчання
- •2. Класифікація методів навчання
- •3. Сутність і функції методів навчання
- •30. Характеристика методів навчання за джерелом знань.
- •31. Методи навчання за характером пізнавальної діяльності учнів, їх характеристика.
- •32. Характеристика методів стимулювання і мотивації навчання вчителем.
- •33. Поннятя про форми навчання. Розвиток класно-урочної системі навчання та її альтернативи.
- •34. Активні методи навчання.
- •35. Засоби навчання. Комьпютер у навчальному процесі.
- •36. Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.
- •37. Урок – форма навчання. Вимоги до уроку. Сутність та основні класифікації уроків
- •Питання типології уроків
- •38. Типи і структура уроку. Підготовка вчителя до уроку.
- •39. Неурочні форми організації навчання.
- •40. Нестандартний урок та його різновиди, особливості його підготовки і проведення.
- •41. Поннятя про конроль в навчальному процесі.
- •42. Види, форми і методи контролю.
- •43. Особливості контролю с сучасній школі.
- •42. Суть процесу виховання, його теоретичні основи та особливості. Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили
- •43. Оцінювання навчальних досягнень школярів, загальны критерії.
- •44. Суть процесу виховання, його теоретичні основита особливості. Суть процесу виховання
- •2. Процес виховання як система
- •2. Критерії вихованості
- •46. Закономірності виховання.
- •47. Принципи виховання.
- •48. Мета і завдання національного виховання в Україні.
- •Навчання як провідний чинник інтелектуального розвитку особистості
- •50. Загальне поннять про колектив, його основні ознаки і шляхи формування.
- •Сутність, ознаки, функції, структура колективу
- •51. Педагогічне керівництво процессом розвитку колективу на різних стадіях.
- •52. Виховна діяльність класного керівника.
- •53. Планування виховної роботи класним керівником.
- •55. Поннятя про методи виховання, їх класифікація.
- •56. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •58. Мета, завдання і зміст громадського виховання особистості.
- •3. Підходи та принципи виховання громадянина
- •4. Мета й завдання громадянського виховання та освіти
- •5. Зміст громадянського виховання
- •6. Форми громадянського виховання
- •7. Інститути, що забезпечують громадянське виховання
- •8. Основні шляхи реалізації концепції
- •59. Мета, завдання і зміст морального виховання.
- •61. Основны компоненти виховання у національный школы. Формування наукового світогляду.
- •1. Поняття мети виховання. Загальна мета і завдання виховання.
- •2. Мета виховання в сучасній українській школі. Ідеал національного виховання.
- •3. Програма виховання особистості як система цілей виховання.
- •4. Зарубіжні напрямки педагогіки про мету виховання.
- •62. Мета, завдання і зміст розумового виховання.
- •65. Характеристика методів стимулювання і мотивації діяльності та поведінки школярів.
- •66. Завдання, зміст та основні напрямки сімейного виховання.
- •67. Педагогічні основи виховної діяльності громадських організацій дітей, підлітків і дорослих.
- •68. Естетичне виховання.
- •69. Форми і методи спільної роботи школи і сім’ї. Завдання, зміст і методика виховання дітей в сім'ї
- •70. Економічне виховання.
- •71. Технології особистісного орієнтованого виховання.
- •72. Мета, завдання і зміст виховання у школярів екологічної культури.
- •73. Фізичне виховання.
- •74.Формування у підростаючого покоління потреб у здоровому образі життя.
- •75. Структура і принципи управління освітою в Україні.
- •3. Органи освіти: їхні функції і структура
- •Структура освіти
- •2. Органи освіти: їх функції та структура.
- •3. Управління освітою: принципи, методи та функції
- •77. Стратегічні напрямки розвитку освіти в Україні.
- •78. Методична робота в освітніх закладах.
- •79. Середній загальноосвітній заклад як педагогічна система і об’єкт управління. Внутрішньошкільне управління.
- •2.Керівництво навчально-виховною роботою школи.
- •4. Планування роботи школи.
- •5 Особливості внутрішньо шкільного контролю.
- •80. Взаємодія соціальних інтересів в управлінні педагогічною системою.
- •1. Школа як організуючий центр спільної прикладної діяльності школи, сім'ї та громадськості
- •2. Педагогічний колектив школи
- •2.2 Організаційне будова (структура) педагогічного колективу
- •2.3 Конфлікти у педагогічному колективі
- •3. Сім'я як специфічна педагогічна система. Особливості розвитку сучасної сім'ї
- •4.Психолого-педагогические основи встановлення контактів із сім'єю школяра
- •81. Єдність загальнолюдського і національного у моральному вихованні підростаючого покоління.
- •82. Всебічний гармонійний розвиток особистості – ідеал українського національного виховання.
- •83. Виховання в сімї як першооснова розвитку дитини як особистості.
- •84. Підвищення кваліфікації та атестація пед. Працівників.
- •85. Технологізація педагогічного процесу.
- •86. Сучасні уявлення про сутність та особливості «педагогічної технології».
- •87. Технології особистісного оріентованного навчання.
- •Особистісно орієнтована технологія навчання
- •88. Народні-педагогічні уявлення про основні чинники розвитку і формування особистості.
- •89. Загальна характеристика педагогічної професії.
- •1. Загальна характеристика педагогічної діяльності
- •90. Характеристика цілей виховання у світовій педагогіці. Значення цілей виховання для педагогічної теорії і практики.
79. Середній загальноосвітній заклад як педагогічна система і об’єкт управління. Внутрішньошкільне управління.
Для того, щоб усвідомити, як системний підхід допомагає керівнику загальноосвітнього закладу краще зрозуміти цей заклад і більш ефективно здійснювати управління, нагадаємо спочатку, що система - це певна цілісність, що складається із взаємопов'язаних частин, кожна з яких долучає свій внесок до характеристик цілого. Системами є біологічні організми, машини, комп'ютери, телевізори. Вони складаються з безлічі частин, кожна з яких працює у взаємодії з іншими для створення цілого, що має свої конкретні властивості. Ці частини взаємозалежні. Якщо одна з них буде відсутня або неправильно функціонуватиме, то й вся система буде функціонувати неправильно. Усі загальноосвітні навчальні заклади також є системами. Існує два основних типи систем: закриті й відкриті. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії перебувають у відносній незалежності від середовища, яке цю систему оточує. Вона діє за аналогією до годинника, взаємопов'язані частини якого рухаються безперервно і точно, якщо годинник заведено або в нього поставлено батарейку. І поки у годиннику є джерело накопиченої енергії, його система незалежна від оточуюч.ого середовища. Усі загальноосвітні навчальні заклади є відкритими системами. Вони, як ми вже зазначали, характеризуються взаємодією із зовнішнім середовищем. Виживання будь-якого навчального закладу залежить від зовнішнього світу. Тому зовнішнє середовище є важливою змінною в управлінні. Функціонування загальноосвітнього навчального закладу спрямоване на досягнення мети, зумовленої потребами особистості й суспільства. Вона повинна бути досягнута в суворо визначений час (9-12 років). Мета закладу визначає зміст педагогічної системи, який, у свою чергу, передбачає різноманітність форм і методів його реалізації. Рівень досягнутих результатів характеризує дієвість і результативність системи. Тому фактори цілей і результатів є системоутворюючими факторами педагогічної системи. Загальна мета конкретизується за допомогою завдань, об'єднаних у окремі напрями навчально-виховної роботи. Ефективне управління передбачає уміння керівників шкіл, учителів, органів учнівського самоврядування визначати завдання і на кожному етапі співвідносити їх із загальною метою, регулюючи і корегуючи досягнення визначених результатів. Результати як системоутворюючий фактор визначаються за допомогою сукупності найбільш стійких і реальних критеріїв, які допомагають встановити рівень вихованості окремих учнів, учнівських колективів у цілому. Порівняння цілі діяльності з її фактичною реалізацією дозволяє визначити конкретні шляхи корекції діяльності учасників педагогічного процесу на різних його етапах.
Функціонування педагогічної системи можливе при наявності відповідних умов. Під умовами функціонування педагогічної системи розуміють стійкі обставини, які впливають на її розвиток. В управлінні школою прийнято виділяти, як мінімум, дві групи умов: загальні і специфічні. До загальних умов належать: соціальні, економічні, культурні, національні, географічні умови; до специфічних - особливості соціально-демографічного складу учнів, місцезнаходження школи (міська чи сільська), матеріальні можливості школи, виховні можливості навколишнього середовища. Тимчасова характеристика педагогічної системи складається з трьох взаємопов'язаних періодів. Вони зумовлені віковими, індивідуально-психологічними особливостями розвитку дітей, уведенням трьох ступенів середньої загальноосвітньої школи, які охоплюють 11-12 років спільної роботи школи й учня. Кожен ступінь вирішує свої специфічні зав-дання, але загальна спрямованість діяльності підпорядкована основній меті - розвитку особистості учня. На кожному ступені навчання доцільна діяльність сприяє накопиченню нових кількісних характеристик особистості і подальшому переходу їх у нові якісно-особистісні утворення. Системоутворюючі фактори, соціально-педагогічні і тимчасові умови визначають особливості структурних компонентів педагогічної системи. Структурні компоненти представлені двома підсистемами - управляючою (адміністрація, педагогічний колектив) і підсистемою, що управляється (учнівський колектив), а також змістом, формами, методами і засобами педагогічної діяльності. Вирішальна роль належить управляючій підсистемі. Структура цієї підсистеми більшості загальноосвітніх навчальних закладів має чотири рівні управління: Перший рівень - директор школи, призначений державним органом чи обраний колективом; керівники ради школи, учнівського комітету, громадських об'єднань. Цей рівень визначає стратегічні напрями розвитку школи. Другий рівень - заступники директора школи, соціальний педагог, шкільний психолог, відповідальний за організацію суспільно корисної праці, старші вожаті, помічник директора школи з господарської частини, а також органи та об'єднання, які беруть участь у самоуправлінні. Третій рівень - учителі, вихователі, класні керівники, що виконують управлінські функції стосовно учнів і батьків, дитячих об'єднань, гуртків у системі позакласної роботи. Четвертий рівень - органи класного і загальношкільного учнівського самоуправління. Цей рівень свідчить про суб'єкт-суб'єктний характер стосунків між педагогами і учнями.
У цій ієрархічній схемі кожен вищезазначений рівень суб'єкта управління слугує водночас об'єктом управління відносно тих рівнів, що знаходяться вище. У підсистемі, шо управляється, основне місце належить учнівському колективу. В ньому також виділяють два рівні управління по вертикалі: загальношкільний колектив і класні колективи. По горизонталі керована підсистема представлена учнівськими громадськими організаціями, творчими об'єднаннями, гуртками, клубами, спортивними секціями і под. Керована підсистема відображає різноманітність і єдність видів учнівської діяльності (навчальної, дослідницької, суспільно корисної, художньої, спортивної). Виділення системоутворюючих факторів, соціально-педагогічних і тимчасових умов, структурних компонентів підкреслює складну внутрішню організацію школи як педагогічної системи. Управління, з одного боку, зберігає її цілісність, з іншого - впливає на дію кожного компонента залежно від мети діяльності загальноосвітнього закладу. Мета навчального закладу, умови його функціонування, структурні компоненти не існують самі по собі. Вони вплітаються у діяльність педагога і утворюють при цьому функціональні (лат. functio - виконання) компоненти педагогічної системи. Функціональні компоненти представлені: аналізом, плануванням, організацією, контролем. Функціональні компоненти внутрішкільного управління значною мірою визначаються структурно-функціональними компонентами педагогічного процесу. На даному малюнку функціональні компоненти внутрішкільного управління відбивають динаміку педагогічного процесу, визначають логіку його розвитку й удосконалення.
Розуміння того, що школа є складною відкритою системою і об'єктом управління, допомагає сконцентрувати увагу керівників загальноосвітнього навчального закладу, учителів, учнів на визначення цілей і способів досягнення результату, на створення умов належного функціонування педагогічного процесу, відбір змісту і використання різноманітних форм, методів і засобів навчально-виховної роботи. У цьому випадку управління педагогічною системою дозволяє зберегти її цілісність і одночасно змінювати, впливати на дію її окремих компонентів.
2.Керівництво навчально-виховною роботою школи.
3.Педагогічна рада школи. Зміст і організація її роботи.
4.Планування роботи школи.
5.Особливості внутрішкільного контролю.
1. Принципи управління освітою.
1. Школознавство — галузь педагогічної науки, що має своєю метою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, розкриття особливостей системи керівництва школою, організації її роботи. Управління — діяльність, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на об'єкт управління. Україна успадкувала від попередніх часів розвинуту та широко розгалужену систему освіти. За кількісними показниками існуюча система освіти відповідає рівневі розвинутих країн, але за якісними показниками, характером завдань і можливостями, технологією їх практичного втілення не може задовольнити потреби населення. Нині у держави з'явилися нові можливості і механізми розв'язку проблем освіти шляхом широкого використання кращого світового досвіду. Законом України "Про освіту" передбачено виділення на потреби освіти коштів у розмірі, не меншому за 10 відсотків валового національного доходу. Крім того, передбачалося додаткове цільове фінансування витрат на реалізацію державної національної програми "Освіта" в розмірі 2,5 відсотка від усієї суми, тобто сукупні витрати мали становити 12,5% валового національного доходу. На жаль, ця вимога не виконується. Принципи управління — це вихідне положення, якого дотримуються в управлінні. До таких принципів належать: а) принцип науковості (опора на положення педагогіки, психології та інші науки про навчання, виховання і освіту); б) принцип демократизації (розвиток колегіальності в роботі, підзвітність керівництва трудовому колективу, конкурсний відбір керівних кадрів); в) принцип участі громадськості (створення різноманітних комісій, які сприяють роботі школи); г) принцип гуманізації (створення гуманних стосунків у дитячому і педагогічному колективах); г) принцип компетентності (знання справи); д) принцип оптимізації (раціональне використання засобів і одержання найкращих результатів); е) принцип об'єктивності і повноти інформації; є) принцип правильного добору і використання кадрів; ж) принцип ініціативи і активності; з) принцип державотворення.