35. Засоби навчання. Комьпютер у навчальному процесі.

До засобам навчання відносять наочні посібники, технічні засоби навчання, дидактичні матеріали тощо Останнім часом суттєво змінилися засоби навчання. У зв'язку з появою персональних комп'ютерів виник новий вид процесу проблемного навчання - проблемно-комп'ютерне навчання. Поява нового елемента (комп'ютера) в педагогічній системі багато в чому може змінити її функції і дозволяє досягти нового педагогічного ефекту. Як і при впровадженні будь-якого іншого засобу навчання, виникає ряд проблем, пов'язаних з психолого-педагогічними умовами застосування комп'ютера в процесі навчання. У той же час комп'ютер дає такі можливості інформаційного забезпечення навчального процесу, яких до цих пір ніколи не було. Виникає серйозна багатоаспектна проблема вибору стратегії впровадження комп'ютера в навчання, яка дозволила б використовувати всі його переваги і уникнути втрат, що впливають на якість педагогічного процесу і зачіпають розвиток основних сфер людини. Тому перш ніж приступити до проектування навчального процесу з використанням ЕОМ, викладач повинен знати методику навчання з застосуванням комп'ютера. Отже, правомірно ставити питання про нову технології навчання, яка б давала переваги, що компенсують витрати на придбання ЕОТ і на оволодіння навичками роботи з нею. Для цього потрібен пошук принципово нових перспективних рішень використання комп'ютера як ефективного засобу навчання.

Аналіз наукового знання дозволяє систематизувати і виділити наступні функції комп'ютера в навчанні: - техніко-педагогічні (навчальні та керуючі програми, діагностують, моделюють, експертні, діалогові, що консультують, розрахунково-логічні); дидактичні (комп'ютер як тренажер, як репетитор, як асистент, як пристрій, що моделює певні ситуації; комп'ютер як засіб інтенсифікації навчальної діяльності, оптимізації діяльності викладача; комп'ютер як засіб, що виконує функції: оперативного оновлення навчальної інформації, отримання оперативної інформації про індивідуальні особливості учнів; комп'ютер як засіб коригування, контролю і оцінки їх діяльності, її активізації та стимулювання).

Завдання педагогіки в цьому зв'язку полягає в тому, щоб визначити та забезпечити ті умови, за яких позначені функції дійсно досягаються. На практиці ж ці умови або не виявлені, або не використовуються, тому і функції комп'ютера реалізуються найчастіше на примітивному, в педагогічному аспекті, рівні. Що це за умови?

Не претендуючи на абсолютну повноту, назвемо наступні: 1) взаємозв'язок застосування комп'ютера і цілей, змісту, форм і методів навчання; 2) поєднання слова викладача та застосування комп'ютера; 3) дидактична структура комп'ютерного заняття; 4) мотиваційний забезпечення комп'ютерного заняття; 4) поєднання комп'ютера та інших ТСО.

Вичленовування названих умов необхідно для того, щоб знайти розумне, дидактично обгрунтоване відповідність між логікою роботи ЕОМ і логікою розгортання навчальної діяльності. В даний час другого логіка приноситься в жертву перше, тому комп'ютеризація навчання не дає належного педагогічного ефекту. Установка в шкільному класі або вузівської аудиторії ЕОМ є не закінчення комп'ютеризації, а початок комп'ютерного навчання. Розглянемо докладніше умови комп'ютерного навчання. Взаємозв'язок комп'ютера з основними компонентами педагогічного процесу. Тут важливо розкрити доцільність застосування комп'ютера і його поєднання з вмістом, формами і методами навчання. З якою метою застосовують комп'ютер? На сьогоднішньому етапі застосування комп'ютерного навчання виділені наступні цілі: 1) з тимчасового фактору: виграш у часі при контролі учнів та їхніх діагностуванні, виграш в тиражуванні і пред'явленні контрольних і самостійних робіт учнів, обробка результатів та їх оперативне доведення до кожного учня і т.п.; 2) за ступенем "охоплення" учнів у навчальному процесі: можливість масового навчання на етапі актуалізації опорних знань і способів дій, на етапі відпрацювання репродуктивних умінь і навичок; 3) по реалізації індивідуального підходу до учнів: кожен працює з комп'ютером з урахуванням свого темпу і можливостей; 4) за ступенем "механізації" педагогічних операцій: інтенсифікація роботи учня при підготовці лабораторних і практичних робіт, робота комп'ютера в режимі тренажера, репетитора, робота з комп'ютером над лекційним матеріалом, на лабораторно-практичних заняттях.

В представленому переліку цілей видно, що використовується тільки одна сторона комп'ютерного навчання - це програмованого навчання, але тільки на більш досконалої техніки. Практика використання систем програмування підтверджує правомірність такого набору цілей при вирішенні завдання формування практичних умінь і навичок. Але технології програмованого навчання за суті дублюють традиційні методи навчання: оптимізуючи операційні та регуляторні компоненти управління діяльністю учня, вони істотно збіднюють і навіть руйнують інші її компоненти (інтелектуальний, мотиваційний, емоційний). Тому використання цілей програмованого навчання необхідно, але недостатньо: воно достатньо лише у вузькому спектрі педагогічних ситуацій, пов'язаних з формуванням навичок, але зовсім недостатньо в ситуаціях розвитку основних сфер людини. Ми не відкидаємо наведену вище номенклатуру цілей, але її необхідно суттєво доповнити. У чому її недоліки? Вона передбачає значне полегшення праці викладача, але не спрямована на розвиток учня як суб'єкта діяльності, тому що в цьому випадку залишається поза полем аналізу проблема організації навчальної діяльності. З урахуванням цього основною стратегічною лінією психолого-педагогічного забезпечення комп'ютерного навчання стає обгрунтування цілісних систем навчальної діяльності, що зберігають і при використанні комп'ютера, всі можливості формування і розвитку основних сфер людини. Інакше кажучи, необхідна номенклатура цілей, що враховує нові педагогічні концепції особистісно-орієнтованого навчання і індивідуально-діяльнісний підхід.

Звідси випливає, що вищенаведену номенклатуру цілей необхідно доповнити наступним чином: 1) розвиток інтелектуальної сфери: розвиток мислення (пізнавального, творчого), пам'яті, уваги, якостей розуму (кмітливість, гнучкість, економічність, самостійність), розумових навичок (вичленовування, звірення, аналіз тощо), пізнавальних вмінь (бачити протиріччя, проблему, ставити питання, висувати гіпотези тощо), умінь вчитися, формування предметних знань, умінь, навичок; 2) розвиток мотиваційної сфери: формування потреб - інтелектуальної, в знаннях, у пізнанні природи, суспільства, людини, закономірностей мислення і пізнання, потреби в оволодінні способами пізнання і перетворювальної діяльності, виховання мотивів навчання (пізнавальні інтереси, сенс вивчення предмета тощо), мотивів досягнення та ін; 3) розвиток емоційної сфери: формування необхідних навичок управління своїми почуттями і емоційними станами, подолання зайвої тривожності, виховання адекватної самооцінки; 4) розвиток вольової сфери: формування цілеспрямованості, вміння долати м'язові і нервова напруга, розвиток ініціативи, впевненості у своїх силах, розвиток умінь володіти собою, навчання знань як діяти, як планувати діяльність, як її здійснювати і вести контроль без сторонньої допомоги; 5) формування навчальної діяльності в цілому та основних її компонентів: управління увагою учнів - роз'яснення їм змісту майбутньої діяльності -- актуалізація необхідних потребностно-мотиваційних станів - стимулювання цілепокладання - створення умов для успішного виконання учнями системи виконавчих дій - допомога і корекція діяльності - оцінювання процесу і результату навчальної діяльності учнів. Розглянемо сполучуваність комп'ютера зі змістом, формами і методами навчання. Досвід вітчизняної вищої та середньої школи, як і досвід зарубіжної школи, показує, що для застосування комп'ютера з будь-якого предмету практично немає обмежень. Але зміст комп'ютерного заняття має обов'язково включати дані про способи аналізу умови задачі, про пошуки способу її вирішення, про способи контролю за правильністю рішення. Тобто у зміст необхідно включати дані про всіх типах рефлексії - інтелектуальної, особистісної та міжособистісної: враховувати як учні розуміють логіку комп'ютерного навчання, зміст вимог і пр. Застосування комп'ютера повинно враховувати що склалися форми навчання. Сучасні форми навчання незалежно від типу школи інваріантну мають наступну структуру: 1) актуалізація опорних знань і способів дій; 2) формування нових понять і способів дій; 3) застосування знань, формування вмінь.

Як поєднується з виділеними етапами комп'ютер? Багато що залежить від специфіки навчального предмета: дуже важко формалізувати знання з гуманітарних предметів (хоча це і тимчасові труднощі), важко також за допомогою комп'ютера розвивати творче мислення. Тому другий етап заняття (формування нових понять і способів дій) частіше проводиться традиційними (вербальними) методами. Перший і третій етапи як показує досвід застосування комп'ютерів у навчальному процесі, і наші дослідження цілком піддаються комп'ютеризації. На етапі "актуалізації" комп'ютер може заповнити відсутні в учнів знання незалежно від того, з якої причини вони у нього відсутні, допоможе йому згадати необхідні опорні знання та способи дій. Учитель при цьому може отримати інформацію про рівень актуалізації знань всіх учнів. Все це створює певні передумови успішності навчання на інших етапах. На етапі "застосування" комп'ютерне навчання може повністю занурити учнів у самостійну діяльність. Наведена вище структура заняття носить назву дидактичної структури. Поряд з нею існує психологічна структура заняття. Для комп'ютерного навчання нами пропонується наступна структура:1) управління увагою учнів на занятті: включення їх до діяльності в його початку, організація уваги при зміні діяльності, підтримка мимовільної та довільної уваги на необхідний час; 2) розкриття змісту майбутньої діяльності: кожному учню самому треба усвідомити зміст майбутньої діяльності. Тільки тоді у нього виникне бажання щось робити, тільки тоді він включиться в активну діяльність. Для цього учень повинен одержати інформацію про предмет потреби, що дозволяє йому ясно уявити, які знання йому треба засвоїти, якими способами опанувати, що необхідно робити і чому це необхідно; 3) актуалізація мотиваційних станів: учень під впливом педагогічних впливів усвідомлює свої спонукання і діє, спонукуваний значущим в цiй ситуації мотивом; 3) спільне з учнями цілепокладання: формулювання проблеми, цілей майбутньої діяльності; 4) формування системи навчальних дій (планують, орієнтування в діяльності, виконавські); 5) формування способів контролю за своїми діями; 6) формування самооцінки, ставлення до процесу і результату діяльності. Ефективність проведення заняття з комп'ютерним супроводом залежить від багатьох факторів. До ним, як відомо, відносяться: зміст навчального матеріалу (його суперечливість, насиченість математичним апаратом або гуманітарних змістом, можливість його програмування, створення проблемних ситуацій і тощо), форма проведення занять (урок, лекція, практичне заняття, колоквіум, консультація та ін), обрана викладачем форма поєднання комп'ютера з застосовуваними їм методами навчання, актуальний рівень розвитку в учнів інтелектуальної, мотиваційної та інших сфер, нарешті, рівень методичної майстерності викладача і його уміння відбирати і застосовувати педагогічні програмні засоби (ПКС). Таким чином, модель комп'ютерного заняття як дидактична система включає номенклатуру цілей навчання знанням і вмінням, цілей розвитку основних сфер людини, цілей формування навчальної діяльності; характеристику змісту навчального матеріалу, критерії його відбору для створення програмних педагогічних засобів, зв'язку програмного матеріалу з іншим змістом заняття; характеристику дидактичної структури заняття; мотиваційний його забезпечення; вказівки на форми зв'язку діяльності викладача та застосування комп'ютера і пов'язане з ним сполучення методів навчання. Педагогічна ефективність комп'ютерного заняття залежить від ряду вище названих чинників і від того, на скільки реалізований задум, представлений в його моделі.