34. Активні методи навчання.

Активні методи навчання - це методи, які спонукають учнів до активної розумової і практичної діяльності у процесі оволодіння навчальним матеріалом. Активне навчання передбачає використання такої системи методів, яка спрямована головним чином не на виклад викладачем готових знань, їх запам'ятовування і відтворення, а на самостійне оволодіння учнями знаннями і вміннями у процесі активної розумової і практичної діяльності. А. Вербицький інтерпретує сутність цього поняття наступним чином: активне навчання знаменує собою перехід від переважно регламентують, алгоритмізованого, програмованих форм і методів організації дидактичного процесу до розвиваючих, проблемним, дослідницьким, пошуковим, що забезпечує народження пізнавальних мотивів та інтересів, умов для творчості в навчанні.

М. Новик виділяє наступні відмітні особливості активного навчання: 1) примусова активізація мислення, коли учень змушений бути активним незалежно від його бажання; 2) досить тривалий час залучення учнів у навчальний процес, оскільки їх активність повинна бути не короткочасною і епізодичною, а значною мірою стійкої і тривалої (тобто протягом всього заняття); 3) самостійна творча вироблення рішень, підвищена ступінь мотивації та емоційності учнів.Існує багато активних методів навчання. Підбирати такі методи необхідно з урахуванням вікової категорії групи, класу, їх жи ттєвого досвіду та знань. Давайте розглянемо деякі з них, які стануть у пригоді для кожного вчителя .Литвиненко Є.А. та Рибальський В.І. виділяють сім основних методів

активного навчання: ділова гра, розігрування ролей, аналіз конкретних

ння: ділова гра, розігрування ролей, аналіз конкретних

ситуацій, активне програмове навчання, ігрове проектування, стажування

та проблемна лекція [ 13, 4] .Методи активного навчання використовуються

для тренування та розвитку творчого мислення студентів, формування в них

відповідних практичних умінь та навичок. Вони стимулюють і підвищують

інтерес до занять, активізують та загострюють сприймання навчального

матеріалу.

Ділова гра включає наявність ігрового моделювання та розподіл ролей між

учасниками гри; наявність загальної мети всього ігрового колективу,

досягнення якої забезпечується взаємодією учасників гри, підкоренням їх

різнобічних інтересів цій загальній меті.

Розігрування ролей є простішим методом порівняно з діловою грою, що

потребує менших затрат часу та засобів на розробку та впровадження.

Взаємодія учасників ігрового заняття може здійснюватися, зокрема, у

вигляді дискусій.

Аналізу конкретних ситуацій як нетрадиційного методу навчання властиві:

наявність складної задачі чи проблеми, формулювання викладачем

контрольних запитань з даної проблеми, обговорення можливих варіантів її

вирішення.

Метод активного програмового навчання характеризується однією

специфічною рисою – поінформованістю викладача у правильному чи

найоптимальнішому вирішенні поставленої перед студентами проблеми.

"В принципі методи активного програмового навчання та ігрового

проектування можуть розглядатися як різновидності методу аналізу

ситуацій. Їх виділення пов'язане з суттєвими відмінностями призначення,

областей використання та масштабу ситуацій, що розглядаються" [ 13,11].

Що стосується методу ігрового проектування, то при його використанні

відсутнє наперед відоме вирішення поставленої перед студентами задачі.

На відміну від методу аналізу ситуацій для даного методу, процес

проектно-конструкторського вироблення варіантів вирішення, їх захисту та

обговорення може тривати кілька тижнів.

Стажування як метод навчання полягає в тому, щоб студент у ролі стажиста

займав певну посаду. Хоча і під контролем, він повинен самостійно діяти,

тобто приймати рішення, взаємодіяти з іншими посадовими особами.

Проблемною є така лекція, що містить у собі проблемні, дискусійні

твердження, варіанти вирішення яких досягаються обов'язковим

обговоренням їх між усіма присутніми. Цьому передує монолог викладача, в

якому він вводить слухачів у проблему, вказує на можливі підходи до її

аналізу на матеріалі співставлення різних факторів та теорій і знайомить

з деякими умовами та прецендентами її розв'язання, створюючи тим самим

грунт для проблематизації зовнішнього діалогу.

Як наслідок вдосконалення професійної підготовки майбутніх педагогів

було створено педагогічну студію. Щуркова Н.Е. та Залекер О.П., які

займалися методикою організації педагогічної студії, зосереджують свою

увагу на трьох основних методах навчання: ілюстративному, методу

"повсякденної аналогії" та на вправах, покликаних формувати необхідні

педагогічні вміння.

Що таке активне навчання і чому воно важливе Використання методів активного навчання є вкрай важливим тому, що вони мають великий вплив на учіння, засвоєння навчальної інформації та вироблення особистісних якостей. Так, одні дослідження свідчать, що дорослі учні віддають перевагу методам активного навчання, інші вказують на те, що з точки зору оцінки методів активного навчання та традиційних лекцій показники успішності засвоєння знань студентів є співвимірними, а от показники опанування нових навичок значно перевищують ті, що їх було досягнуто після курсу звичайних лекцій. Досліджено також, що значна кількість дорослих із різними індивідуальними навчальними стилями засвоює знання ефективніше, коли використовуються активні методи навчання. Іншими словами, для нас, як викладачів, має бути важливішим не лише те, як багато вони дізналися, навчаючись, а й те, як вони використовуватимуть здобуті знання. Отже, вдумливий підхід до використання методів активного навчання охоплює такі моменти: ми все більше дізнаємося про безліч способів, за допомогою яких можемо ефективно активізувати нашу вчительську практику, і залучаємося до практики саморефлексії щодо власного викладання, а також вивчаємо, яким чином дорослі учні навчаються найефективніше.

Методи активного навчання

Методи активного навчання розподіляємо залежно від структури тренінгової діяльності та завдань кожного етапу: на підготовчому, основному, завершальному. Основною метою методів, які використовуються на підготовчому етапі, є створення атмосфери порозуміння й емоційного комфорту, виявлення очікувань учасників, а також вникнення в тему. У ключовій частині тренінгу відбувається засвоєння основного змісту. Тому й методи основної частини спрямовані саме на забезпечення максимально успішного засвоєння пізнавальної інформації. Методи завершального етапу спрямовуються на підсумкову роботу закріплення інформації, а також допомагають установлювати зворотні зв'язки. Методи компенсуючого впливу активізують увагу учнів, допомагають конструктивно організувати роботу, уміло зробити психологічне розвантаження, перепочинок, збалансувати різні види діяльності, створити позитивний емоційний настрій. Методи активного навчання втілюються за допомогою низки більш конкретизованих прийомів роботи тренера - ігрових вправ, практичних завдань, рольових та ділових ігор, мозкових штурмів, обговорення проблеми в командах та парах тощо.