49. Масовий туристичний рух в Укр. У 2 пол. Хх ст

Друга світова війна й подальша діяльність країн щодо ліквідації її наслідків призупинили розвиток туризму майже на 10 років. Але чим далі, тим більше туризм стає масовим. Уже наприкінці 1940-х років було досягнуто його довоєнного рівня. В цей період туристичні обміни та подорожі поширюються в США та Канаді, Мексиці, Панамі й на Кубі. Починаючи з 1948 p., були дозволені подорожі до Японії.У 1947 р. МКОАПТ, МКОТО та МСОПТ об'єдналися у Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Її дійсними членами стали як урядові, так і неурядові офіційні національні туристичні організації 116 країн. У розвитку світового туризму в 1950—1960-х роках спостерігається інтенсивне створення інфраструктури туризму (готелів, кемпінгів, ресторанів, туристичних фірм тощо), починається систематичне збирання даних з туризму у світовому масштабі. Європейський в'їзний туризм 1950-х років був орієнтований переважно на американських туристів і для країн, які їх приймали, був важливим джерелом валютних надходжень. У цей час у розвинутих країнах, незважаючи на інтенсивність праці, добробут більшості населення залишався відносно невисоким, тому в туризмі переважав попит на недорогі подорожі, пов'язані з відпочинком. До середини 1970-х років зберігається тенденція екстенсивного розширення як виїзного, так і в'їзного туризму. У зв'язку зі збільшенням сегментів споживання туристичний ринок стає все більш диференційованим. Збільшується інтернаціоналізація виробництва і концентрація капіталу у сфері гостинності і туризму, формуються транснаціональні компанії у сфері готельного бізнесу і туроператорів.На теренах СРСР до 1969 р. активно розвивається туристично-екскурсійний рух. На базі профспілкових структур великих виробничих і управлінських організацій створюються відділи туристично-екскурсійного обслуговування. їхнім завданням було забезпечення відпочинку та культурного розвитку робітників і службовців. У 1962 р. організується профспілковий туризм та формується система рад з туризму, які суттєво розширили масштаби туристично-екскурсійного обслуговування в країні. Утворюється Центральна рада з туризму і екскурсій (ЦРТіЕ) при ВЦРПС. Основними принципами роботи ЦРТіЕ і рад з туризму на місцях стали колегіальність у прийнятті рішень щодо розвитку туризму і залучення громадського активу до вирішення проблеми доступності туризму для робітників і колгоспників. У 1964 р. з'явилося Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР. Протягом 1960—1990 рр. розвиток міжнародного туризму зазнав негативного впливу низки факторів:

— протистояння двох політико-економічних систем;

— економічні кризи 1970-х, початку 1980-х, другої половини 1990-х років;

— погіршення міжнародних відносин і військові витрати, пов'язані з гонкою озброєнь;

— локальні конфлікти й регіональні війни (у В'єтнамі, на Близькому Сході, в Афганістані, Югославії, іракські війни тощо).

Втім розпиток техніки і технологій виробництва в індустріально розвинутих країнах сприяв підвищенню добробуту населення, збільшенню часу відпусток, що в свою чергу позитивно впливало на туризм.Кінець 1970-х років характеризувався значним піднесенням у розвитку туристичної сфери. За 30 років кількість його міжнародних учасників зросла в 11 разів. У зв'язку з цим заговорили про початок глобалізації туризму. Система управління туризмом активно працювала у кожному куточку світу, однак рівень його розвитку був неоднаковий: найбільші обсяги міжнародного туристичного обміну були у країнах Близького Сходу і Східної Азії, тоді як у Європі, Африці і Латинській Америці він залишався на середньому рівні.У 1980-ті роки активізувалися процеси прийому іноземних туристів і відправки громадян за кордон у держави Європи і Північної Америки. Активно приїжджали туристи з Японії й Австралії. Загострилася конкурентна боротьба за туристів між країнами Північної Африки, Азії та Середземномор'я, причому нові учасники світового туристичного ринку — Африка та Азія — стали продавати туристичний продукт (З S) за більш доступними цінами.Соціальний аспект розвитку міжнародного туризму у 1980-ті роки характеризується доступністю туризму для середніх верств суспільства. Навіть люди з невеликим рівнем доходів могли дозволити собі туристичну подорож. Саме в цей період почала формуватися тенденція до зміни структури туристичного попиту. Цей ринок став більш містким і почав розвиватися більш динамічно і різноманітно. У його структурі чітко виокремилися три основні сегменти: молодіжний туризм, туризм дорослих і туризм для людей похилого віку ("туризм третього віку").Характерними тенденціями 1980—1990-х років стало збільшення попиту на туристичні послуги серед населення середнього і нижче середнього рівнів добробуту. Це ще більше диференціювало туристичний ринок, сприяло урізноманітненню туристичного продукту, розрахованого на людей із різними матеріальними можливостями, інтересами, цілями, вимогами до рівня сервісу. За період з 1970 по 1990 р. у країні сформувалося п'ять потужних систем, які займалися туристично-екскурсійною справою:

— управління профспілковим туризмом (ЦРТіЕ при ВЦРПС);

— управління зарубіжним туризмом (Держкомітет з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР);

— управління молодіжним туризмом (Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" при ЦК BJIKCM);

— управління військовим туризмом (Управління з туризму й екскурсій Міністерства оборони СРСР);

— управління дитячим туризмом (ЦДЕТР Міністерства освіти СРСР) із розгалуженою мережею позашкільних закладів.

У цілому цей етан розпитку туризму визначається екстенсивним розвитком внутрішньосоюзного туризму (внаслідок "закритості" країни) при постійних змінах у структурі управління та яскраво вираженій ідеологічній спрямованості. Так, важливою формою ідейно-політичного виховання вважалися Всесоюзні походи комсомолу і молоді місцями революційної, бойової і трудової слави, а також Всесоюзні туристичні експедиції радянської молоді "Моя Батьківщина — СРСР". Керівництво молодіжного туризму вирішувало пропагандистські завдання, профспілкового — соціальні. До початку 1990-х років, незважаючи на постійне кількісне зростання основних показників сфери туризму, продукти нової якості не з'являлися. Екстенсивний розвиток потребував стандартизації у наданні послуг, що не дозволяло перейти від масового конвеєрного до диференційованого туризму. Це дає підстави говорити про те, що третій етап розвитку туризму в СРСР закінчився наприкінці 1980-х років. З того часу у зв'язку зі зміною політичного курсу України, здобуттям незалежності, переходом до нових економічних умов починається новий етап у розвитку вітчизняного туризму, який має специфічні риси.На сучасному етапі туризм в Україні проголошено одним із пріоритетних напрямів державної політики. Шляхи його розвитку визначено у спеціальних державних програмах. Ця сфера нині динамічно розвивається, що зумовлено впливом загальносвітових тенденцій. Досягнення менеджменту в туризмі здійснюють сприятливий вплив на усі процеси, особливо на формування організаційних структур управління туризмом.