«Україна НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

НАДДНІПРЯНЩИНА»

1. Особливості розвитку промисловості

Риси:

• завершення промислового перевороту;

• перехід до індустріалізації;

• орієнтація на важку промисловості.

1900 – 1903 рр. – економічна криза.

1904 – 1908 рр. – депресія.

1909 – 1913 рр. – піднесення.

К риза змінилася депресією внаслідок рос. – японської війни 1904 – 1905 рр. підвищення попиту на метал.

1902 р. – в деяких районах України із-за неврожаю був голод.

• Промисловість формувалася як частина імперського комплексу;

• В исокий рівень концентрації виробництва.

Металургійні заводи: Юзівський

Дніпровський

Олександрівський

Петровський

Донецько-Юріївський

Цукрові заводи: Бродські

Терещенко

Харитоненко

• Процес монополізації:

Синдикати: «Продвагон» (1901)

« Продамет» (1902)

« Трубопродаж» (1902)

« Гвоздь» (1903)

«Продвугілля» (1904)

• Приносили буржуазії надприбутки;

• Гальмували розвиток економіки.

Іноземний капітал:

25% іноземних інвестицій

Приваблювало:

• величезні простори та природні багатства;

• дешева робочі сила;

• висока норма прибутку.

«Продвуголь» - практично повністю контролювання франц. Інвесторами.

Недоліки: прибутки за кордон.

Нерівномірний розвиток регіонів:

Південь – капіталізм (найкраще)

Лівобережжя – залишки кріпацтва (найгірше)

Спеціалізація промислових районів:

Донбас – вугіль

Нікополь – марганець

Кривий Ріг – залізо

Лівобережжя і Правобережжя – цукрові буряки.

На Україні вироблялося: 69% - чавуну

57% - сталі

58% - прокату

Характерна риса:

• підпорядкованість центру;

• Україна – сировинна база;

• 70% - видобутку сировини;

• деформована структура економіки;

• Україна залишалася с/г районом імперії (80% селян)

2. Особливості розвитку с/г

• 32 тис. поміщицьких господарств;

• на поч. ХХ ст. залишалося відсталою галуззю економіки;

• його розвиток гальмувався поміщицьким землеволодінням і селянським малоземеллям (поміщики володіли великими площами, їм вистачало відробіткової платні й вони не були зацікавлені в прогресі).

Спеціалізація окремих районів:

Степ – зернові (75% імперії).

Правобережжя – цукрові буряки.

Д еякі поміщики будують на своїх землях дрібні підприємства цукроварні, спирт. заводи.

Недоліки:

• мало сучасних знарядь праці;

• низькі врожаї;

• вузька спеціалізація.

Міграція: із-за демографічного вибуху на селі спостерігається аграрне перенаселення. Основна маса селян вирушила на заробітки на Південь ( Дон, Кубань) та до Сибіру.

3. Створення с/г кооперативів

Щоб отримати прибутки селянин повинен не тільки щось виростити, а й вміти це продати або обміняти. Перекупники та торговці часто дурили селян.

Для того щоб полегшити збут продукції селянами Микола Левитський у 1887 р. в Донецькій області відкрив мережу кооперативів.

На 1914 р. їх діяло аж 3 тисячі, але подальшому їх розвитку заважав російський уряд.

4. Становище населення

К риза 1900 – 1903 рр. скорочення виробництва поява безробіття (100 тис) страйковий рух (1900 р. – Харків, 1902 – Південь, керівники – РСДРП).

З аворушення на селі стихійний характер вимагали збільшення наділів, зменшення податків.

5. Політика Росії в господарській сфері

• Викачування коштів (ринок збут продукції та джерело сировини);

• розвиваються лише видобувні галузі господарства (вугільна, гірничодобувна, виплавка чавуну та сталі);

• надлишок цукру та зерна, але решту продукції с/г купують.

6. Особливості розвитку суспільно-політичного руху

Російський рух

1. Ліберали – перетворення імперії на конституційну монархію, 1905 р. – утворили партію.

2. Соціал-демократи – у 1898 р. створили власну партію РСДРП (російська соціал-демократична робітнича партія).

1903 р. – розкол

Більшовики Меншовики

Л іворадикальна течія революція Поміркована течія, парламентські реформи

3. Е сери – (партія російських соціалістів-революціонерів) націоналізм, революційний терор з колишньої Народної волі (народники)

1901 – 1902 рр. – заснування.

Отже, всі прагнули знайти прихильників на Укр., але ніхто їй нічого не обіцяв.

Єврейський рух:

У 1897 р. в м. Вільно було створено Бунд (Загальний єврейський робітничий союз) хотіли злитися з рос. соціал-демократами, але їх не прийняли.

Польський рух: втрачає своє значення.

Український рух: на поч. ХХ ст. міцніє, зростання кількості учасників, змінюється мета.

Мета: не лише захист мови, а й захист власних соціальних та культурних прав, автономія України.

У вересні 1897 р. громади об’єдналися в «Загальну Українська Організацію» (ЗУО).

Висновок: таким чином на поч. ХХ ст. український нац. рух перейшов від освітньої фази до політичної.

1900 р. – брошура М. Міхновського «Самостійна Україна»

• вперше відкрито проголосила завдання – боротьба за власну державу;

• М. Міхновський започаткував політичну течію – самостійники.

«Створення і початок діяльності укр. Політичних партій»

1. РУП (Революційна укр. партія)

1 900 р. Харків

• точно визначеної програми не мали;

• орієнтувалися на село (ходіння в народ);

• учасники – молодь

Мета: повалення самодержавства.

Діяльність: газета «Селянин»

журнал «Гасло»

2. УНП (Українська Народна партія)

1 902 р. Микола Міхновський

самостійники, відкололись від РУПу.

Програмний документ: «Самостійна Україна».

3. УДП (Українська демократична партія)

1904 р. – утвор. з Київської громади на конференції ЗУО.

Керівники: Євген Чикаленко.

за автономію України.

4. УСДС (Українська соціал-демократична спілка) 1904 р.

• відкололася від РУП

Керівники: Меленський

О. Скоропис-Йолтуховський

- злилися з меншовиками.

5. УРП (Українська Радикальна Партія)

1905 р. – за автономію.

На основі УДП.

К ін. 1905 р. – об’єдналася з УДП УДРП

6. УСДРП (Укр. Соціал-Демократична робітнича партія)

Керівники: М.Порш, В. Винниченко, С. Петлюра.

Перейменована з РУП у 1905 р.

7. ТУП Товариство Українських Поступовців)

Керівник: М. Грушевський

1908 р. – з УДП.

Партії

1. Автономісти – УДП, УРП.

2. Федералісти – РУП, УСДС, УСДРП, ТУП.

3. Самостійники – УНП.

«Україна в роки революції 1905 – 1907 рр.»

Причини:

• невирішеність аграрного питання;

• жахливі умови праці робітників;

• падіння авторитету влади;

• бажання буржуазії отримати владу.

Рушійні сили: селяни, робітники, буржуазія, інтелігенція, студенти.

Привід: розстріл царськими військами селянської демонстрації в Петербурзі

9 січня 1905 р. – кривава неділя.

Періодизація:

1. січень – жовтень 1905 р. – масові селянські та робітничі повстання.

2. 1 4 – 25 червня 1905 р. – повстання на броненосці «Потьомкін»

Опанас Матюшенко

Григорій Вакуленчук

Олександр Коваленко

Підняли повстання в порту Одеси виграли «німий бій» з Чорноморською ескадрою з Севастополя втекли до порту Констанца корабель передали румунській владі, а самі отримали політичний притулок у 1907 р. Матюшенко повернувся на Україну і продовжив участь у сусп. русі.

3. 1 7 жовтня 1905 р. – Маніфест Миколи ІІ

Демократичні права, вибори до Державної Думи

4. 1 1 – 16 листопада 1905 р. – повстання на крейсері «Очаків»

Придушене військами

5. К вітень – липень 1906 р. – І Державна Дума

Вимоги: автономія України; земельна й освітня реформи (не досягли)

102 українці (переважно селяни(44)) об’єдналися в Парламентську Громаду (групу), видавали журнал «Украинский вестник».

6. Л ютий – червень 1907 р. – ІІ Державна Дума

Вимоги: подальша автономізація та українізація

7. 3 червня 1907 р. – розпуск ІІ Державної Думи

Ліквідація виборчих прав селян і робітників

«3-тьочервнева монархія» (закінчення революції)

Р езультат: - зародження та діяльність «чорносотенців» - прихильники влади царя винищували євреїв (єврейські погроми) вважали, що саме євреї підбурюють темний народ на повстання;

+ виникнення рад робітничих депутатів – І-а в Катеринославі 1905 р.;

+ формування профспілок;

+ початок діяльності «Просвіт» на Наддніпрянщині І-а відкрита в Одесі в

жовтні 1905 р., на 1907 р. – 35 «Просвіт»;

+ випуск періодики: листопад 1905 р. перша укр. газета «Хлібороб», пізніше «Громадська думка» (Є. Чикаленко), «Рада»;

+ українізація освіти в школах та ВУЗах;

+ скасовано викупні платежі селян;

+ досвід парламентської реформи;

+ скасування Емського указу – 1906 р.

Столипінська аграрна реформа (1906 – 1916)