4.Вражаючі, шкідливі та небезпечні фактори навколишнього середовища.

Можливість реалізації небезпеки і ступінь несприятливого впливу її на

Людину залежить від відповідних факторів.

Фактор (лат. factor – діючи , що вчиняє) – причина, рушійна сила будь-

якого процесу, яка визначаєйогохарактер абоокреміриси.

У виробничі сфері фактори поділяються на вражаючі, небезпечніта шкід-

ливі.

Вражаючі фактори можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні фактори викликають в окремих випадках травми чи раптове

погіршення здоров’я (головни біль, погіршення зору, слуху, зміни психологіч-

ногота фізичногостану).

Шкідливі фактори можуть спричиняти захворювання чи зниження працез-

датностілюдиниякуявні , так іприховані формах.

Розподіл факторівнавражаючі, небезпечніта шкідливі – доситьумовни .

Один і то же фактор може спричинити загибель людини, захворювання,

чинезавдати ніякоїшкодизавдякиїї силі, здатності організмудо протидії.

4. Ризик як оцінка небезпеки.

Ризик – це кількісна характеристика оцінки ступеня небезпеки. Ризик є

критеріємреалізації небезпеки. Нескінченномали (“нульови ”) ризик свідчить

про відсутність реальної небезпеки в системі, і навпаки: чим вищи ризик, тим

вищареальність впливунебезпеки.

Величина ризику (R) визначається як відношення кількості поді з неба-

жаними наслідками (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретни

період часу:

Наведена формула дозволяє розрахувати величинузагального та групового

ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кіль-

кістьусіх поді , апри оцінцігруповогоризику – максимальну кількість поді у

конкретні групі.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служитироз-

рахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі сме-

ртельними наслідками. Відповіднодо статистичнихданих, за 1998 рік вУкраїні

загинуло у побутові сфері 68,2 тис. осіб. Наразитись на смертельну небезпеку

в побуті практично міг кожен із загального числа громадян, що проживали в

Україні на це період, тобто N = 50 000 000 осіб. Тоді числове значення загаль-

ногоризику смертельнихвипадківупобутові сферів 1998 році складатиме: R = 68 200 / 50 000 000 = 0,001 362 = 1 362 х 10-6.

Це означає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, у

побутові сферіз агинуло у 1998 році 1 362 осіб.

6.Концепція прийнятного ризику

. Сучасні вчені висувають концепцію прийнятногоризику, сутьякої полягає

у напрямідо такої безпеки, яку суспільствоможеприйняти (дозволити) у дани

період часу. Нині з’ясувалося, що не можна досягти абсолютної безпеки; суспі-

льство може собідозволитилише економічновиправдани рівень безпеки.

Введенопоняттяіндивідуальногоризикузагибелілюдини.

Максимально сприятливий рівень індивідуального ризику:

тобто на 1 млн. населеннягине 1 людина нарік (до цьогорівняризику тре-

бапрагнути).

Забезпечити нульови ризик неможливо. Набула поширення концепція

прийнятого ризику, тобто таки ризик суспільство може прийняти (дозволити)

у дани час і котри може бути економічно виправдани . Прийняти ризик

вміщує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти, являючи собою

компромісміжрівнем безпекита можливостямиїїдосягнення.

У деяких країнах, наприклад, у Голландії, рівні прийнятого ризику встано-

Влені у законодавчому порядку.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу небезпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки й техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні й політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у вказаних сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

Із збільшенням витрат на забезпеч-економічний ення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем, в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу. Сумарний ризик має мінімум при оптимальному співвідношенні інвестицій у технічну й соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ. Безперечно, не існує абсолютної безпеки, завжди буде існувати деякий рівень залишкового ризику.Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним, вирішує керівництво держави та конкретного підприємства, установи і організації. Результат цього рішення впливатиме на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце займає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.Розрізняють індивідуальний і соціальний ризик. Індивідуальний ризик характеризує небезпека певного виду для окремого індивідуума. Соціальний або груповий - це ризик для групи людей. Соціальний ризик може бути визначений як залежність між частотою подій і числом уражених при цьому людей.