Омоніми

Крім уживання одного і того ж слова в кількох значеннях, у мові існують ще так звані омоніми. Омоніми – це слова, які однакові своїм звуковим складом, але мають різне значення. На відміну від багатозначних слів, значення омонімів не пов’язані між собою.

За походженням омоніми поділяються на групи:

Види	Значення	Приклад
Лексичні	Належать до одної частини мови	Початок (кукурудзи) і початок (антонім кінець)
Морфологічні (омоформи)	Належать до різних частин мови, утворюють внаслідок збігу у звучанні і написанні різних слів	(старенька) мати і мати (надію)
Фонетичні (омофони)	Однаково звучать, але мають різне значення і написання	Лине – мине, надія – Надія
Графічні (омографи)	Однаково пишуться, але відрізняються значенням і наголосом	Вигода (користь) і вигода (зручність)

Значення омоніма розкривається у фразі. Вживаючи омонімічні слова, треба дбати про те, щоб у словосполученні можна було точно визначити їх значення і цим уникнути будь-якої двозначність висловлюваної думки.

Словники синонімів та паронімів: правила користування

У наш час важко уявити собі освічену людину, яка б не користувалася різноманітними словниками. Вони необхідні для вивчення рідної і іноземної мов, для піднесення культури усного і писемного мовлення і загалом інтелекту людини. Для того, щоб отримати допомогу від словників, потрібно знати, які існують, та вміти ними послуговуватися. Для правильного, оперативного і плідного користування словником слід добре ознайомитись із змістом розділу "Про побудову словника". Цей путівник буде орієнтиром і помічником користувачеві, оскільки містить інформацію про умовні позначки, скорочення та принцип укладання словника.

Словники, що подають ряди синонімів, переважно за алфавітним розташуванням головних членів (домінант), називають синонімічними. Синонімічні словники містять або тільки лексичні синоніми, або лексико-фразеологічні, або тільки фразеологічні.

Здебільшого словники синонімів — це одномовні слоники. За способом подання матеріалу синонімічні словники бувають кількох типів — від суто реєстраційних, синонімічних словопокажчиків без тлумачень, стилістичних та граматичних характеристик, ілюстрацій тощо до докладніших словників пояснювального типу. Вони різняться також за розумінням синонімії і, відповідно, за охопленням синонімів: від досить широкого трактування, характерного, зокрема, сучасним зарубіжним словникам з їх градацією синонімічності від «справжніх» синонімів до «аналогічних» або «псевдосинонімів», до вужчого.

Синонімічні словники української мови почали виходити діл­ком тільки з середини XX ст. Можна назвати кілька словників синонімів української мови.

Наприклад: Словник синонімів української мови. 2-е вид. — К.: Довіра, 2006.— 477 с— (Словники України). І5ВН 966-507-180-7

У словнику до найуживаніших слів підібрані синонімічні відповідники, які супроводжуються короткими тлумаченнями, стилістичними ремарками. В окремому реєстрі покажчика за алфавітом розміщені всі синоніми словника із зазначенням назви синонімічного ряду. До словника додано список найновіших найпоширеніших сучасних чужомовних запозичень з тлумаченнями та їх українськими відповідниками.

У словнику найчастіше розробляються синонімічні гнізда іменників, прикметників і дієслів, а також прислівників та інших частин мови. Крім лексичного матеріалу, у синонімічному гнізді можуть подаватися і близькі за значенням того чи іншого ряду фразеологічні звороти.

2. Реєстровими словами словникових статей є домінанти синонімічного ряду.

3. Реєстрові слова і окремі синоніми ряду в дужках супроводжуються короткими тлумаченнями, щоб уточнити семантичний напрям словникової статті, оскільки домінанти часто бувають багатозначними словами. Це дає змогу компенсувати відсутність прикладів вживання синонімів у контекстах. Синоніми можуть супроводжуватися і словами-сполученнями. В однозначних реєстрових словах тлумачення не подається, а синоніми наводяться через кому: БОРОШНО, мука. Не подаються тлумачення і тоді, коли їх можна сформулювати за аналогією попередніх словникових статей.

4. Синоніми у гніздах не раз застережені позначками (діалектне, розмовне, іронічне, зневажливе), які у словникових статтях подаються скорочено і курсивом, однак це не означає, що ремарка обмежує використання відповідного синоніма в інших стилях.

Якщо після позначки йде кілька синонімів цього ж розряду, то після неї ставиться двокрапка (розм.:)

5. В усіх синонімах (крім односкладових) основної частини словника позначається наголос. Якщо слово має два наголоси, то вони тут же проставляються: Ґазда.

6. Якщо синоніми (фразеологізми, парафрази, вигуки) не належать до того ж граматичного розряду, що домінанта, то вони подаються в кінці статті за спеціальним знаком //.

7. В основній частині словника відсутні посилання, що, як правило, порушують стрункість викладу. У зв'язку з цим створена спеціальна допоміжна частина словника — покажчик усіх слів-синонімів. Щоб знайти бажане слово, найкраще пошукати його в другій частині словника, поряд з яким є посилання до гнізда, де воно виступає в усіх зафіксованих значеннях.