3.5. Формування Народного руху України (нру).

Пропозиція створити організацію, яка сприяла б «перебудові» у республіці, виникла ще восени 1988 р. у середовищі українських письменників. Серед тих, хто підтримав цю ідею, були I. Драч, Д. Павличко, В, Яворівський, Б. Олійник, П. Мовчан та ін.

У січні 1989 р. відбулися загальні збори київської організації Союзу письменників України, що ухвалили проект програми«Народного руху України за перебудову» (так називався Народний рух України до 1990 p.).

Навесні того ж року в регіонах республіки почали виникати осередки Руху. Вони поєднували демократично налаштовану інтелігенцію, ліберально налаштованих службовців, колишніх дисидентів, а також тих комуністів, які виступали за суверенітетУкраїни, але в межах союзної федерації.

У вересні 1989 р. відбулися Установчі збори НРУ, у яких взяли участь 1 109 делегатів. У прийнятих рішеннях підкреслювалося, що Рух діє в конституційних рамках і прагне до встановлення справжнього народовладдя в республіці, буде активно співробітничати з Радами народних депутатів та їхніми виконавчими органами. НРУ став першою лісовою організацією, що об'єднала у своїх лавах людей різних поглядів. Керівництво ЦК КПУ взяло курс на політичну боротьбу з Рухом і його ізоляцію.

Подальший розвиток суспільно-політичних процесів висунув перед Рухом вимогу змінити підходи до вирішення назрілих проблем України. У жовтні 1990 р. у Києві відбулися другі Всеукраїнські збори НРУ (слів «за перебудову» у назві Руху вже не було). Прийняті документи свідчили про радикалізацію Руху й перехід до нової політичної лінії. Відбулася еволюція Руху: відпідтримки офіційного курсу влади в рамках «перебудови» до опозиції КПРС і КПУ.

3 цього часу Народний рух України прагнув до об'єднання всіх національно-демократичних сил, щоб повернути їх в опозицію до офіційної влади. Було висунуте нове гасло НРУ: «Від Народного руху за перебудову - до Народного руху за відродження суверенітету України». НРУ відіграв видатну роль у проголошенні суверенітету і незалежності України.

Розвиток національно-демократичного руху завершився прийняттям 16 липня 1990 р. Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України і затвердженням 24 серпня 1991 р. Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України.

4. Наростання економічної кризи в срср і в Україні в роки «перебудови».

4.1. Радянська економіка: від застою до занепаду.

Наміри горбачовського керівництва вивести економіку із застою і прискорити її розвиток не виправдалися. Більш того, підсилилися негативні тенденції в цій сфері: радянська економіка рухаласявід застою до занепаду.

Господарська криза завдала відчутного удару і по Україні. У 1990 р. валовий національний продукт був на 2,4% менше, ніж у попередньому році; національний доход зменшився відповідно на 3,6%. Уперше за післявоєнні роки в республіці мало місце абсолютне зменшення випуску товарів народного споживання.

4.2. Половинчастий і суперечливий характер реформ.

Пропоновані центром шляхи розвитку економіки були половинчасті, у них переважали традиційні адміністративні підходи, вони не торкалися власності, існуючої політичної системи.

Керування економікою залишалося централізованим, строго лімітувався розподіл між республіками і регіонами фінансових, трудових і матеріально-технічних ресурсів.

Розпочате впровадження економічних методів керування господарством було обмеженим: такі механізми економічного піднесення виробництва, як податок, кредит, фінанси, використовувалися поверхово і непослідовно.

Обмежувалися права підприємств у використанні фондів, передбачених для розвитку виробництва, соціально-культурної сфери тощо.