Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
історія України - лекції- студентам 2012.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
25.12.2019
Размер:
832 Кб
Скачать

2.2. Панування консервативних сил у керівництві республіки.

Зміни, що відбувалися в Україні, істотно відставали від відповідних процесів в інших республіках, особливо прибалтійських. Першим секретарем ЦК КПУ аж до осені 1989 р. залишавсяВ. Щербицький, який мав репутацію консерватора. Оточення В. Щербицького віддавало перевагу командно-адміністративним методам керування, дотримувалось централізму і твердої регламентації всіх сфер життя суспільства. Проблеми розвитку державності України, на думку В. Щербицького, узагалі не існувало. Український народ, стверджував він, «задовольнившись соціалістичною державністю, досяг справжнього національного відродження».

Нічого не змінилося в політиці компартії України і з вересня 1989 p., коли першим секретарем ЦК КПУ став В. Івашко.

2.3. Утрата керівних позицій кпу.

Займаючи протягом десятиліть монопольну позицію в українському суспільстві, майже тримільйонна компартія України не була готова до діяльності в умовах політичної конкуренції, яку почали створювати їй демократичні сили, зокрема Народний Рух, Українська Гельсінська спілка, Асоціація «Зелений світ» та ін.

Керівна партійна еліта не бажала прислухатися до голосу критично мислячих комуністів, які в умовах «перебудови» пропонували, щоб компартія України вийшла зі складу КПРС, проголосила свою самостійність і проводила політику в інтересах українського народу. Керівництво компартії України відхилило пропозиції та дотримувалось традиційного курсу, що формувався в Москві і не враховував національні особливості та злободенні потреби республіки.

Вище партійно-державне керівництво України, згідно зі вказівкою з Москви, приховало від населення дійсні масштаби аварії на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 р. Це була екологічна катастрофа світового масштабу, яка призвела до небаченого забруднення біосфери, опромінювання та смерті тисяч людей. Керівництво УРСР, яке не вжило заходів для захисту людей від радіації, вже в 1989-1990 pp., коли широкій громадськості стали відомі численні факти його бездіяльності в цей трагічний час, остаточно втратило залишки авторитету в республіці.

3. Активізація національно-демократичного руху в Україні.

3.1. Боротьба за відновлення статусу української мови.

Ініціатором розвитку національного і демократичного руху виступила творча інтелігенція України. На ІХ з'їзді письменників України (червень 1986 р.) було порушене питання про стан української мови і культури. О. Гончар говорив про нагальну потребу їх захисту і розвитку.

Влітку 1987 р. пленум правління Союзу письменників України, висловивши глибоку стурбованість тим, що поступово з повсякденного життя йде українська мова, висунув вимогу її конституційного захисту. До президії Верховної Ради УРСР був надісланий лист із підписами провідних письменників України з вимогою введення обов'язкового вивчення української мови в школах республіки і розширення мережі україномовних загальноосвітніх навчальних закладів.

У січні 1988 р. в Єревані відбулася нарада представників вірменського, українського, грузинського національно-демократичних рухів, учасники якої прийняли звернення до радянському уряду з вимогою надання національним мовам статусу державних,повернення і відновлення державності депортованих народів.

28 жовтня 1989 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про мови е УРСР». Цей закон було спрямовано на захист національної мови, на забезпечення її всебічного розвитку і функціонування в усіх сферах суспільного життя. Закон забезпечував український мові статус державної, аби сприяти всебічному розвитку духовних творчих сил українського народу, гарантувати його національно-державну самобутність.