Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
історія України - лекції- студентам 2012.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
832 Кб
Скачать

1.1. Основні прояви системної та загальної кризи e срср.

а) економіка: вичерпання можливостей екстенсивного розвитку; різке падіння темпів економічного росту; безроздільне панування командно-адміністративної системи керування економікою; криза системи позаекономічного примусу; відсутність реальних економічних стимулів для трудящих; величезні витрати на ВПК; економіка СРСР уже більше не витримувала суперництва і конкуренції з Заходом;

б) політична система: повне домінування в суспільно-політичному житті КПРС і марксистсько-ленінської ідеології; визначальна роль партійного керівництва в прийнятті практично всіх рішень; посилення репресій проти дисидентів і всіх «інакомислячих»; посилення бюрократизації в державному керуванні; поглиблення кризи в міжнаціональних відносинах;

в) духовна сфера: затвердження всебічного ідеологічного контролю над культурою й освітою; широке поширення подвійної моралі й подвійних стандартів поведінки; посилення розриву між словом і справою; відхід від об'єктивного аналізу стану справ усуспільстві; черговий виток реабілітації сталінізму; наростання масового скептицизму, політичної апатії, цинізму; катастрофічне падіння авторитету керівництва на всіх рівнях.

У березні 1985 р. генеральним секретарем ЦК КПРС був обраний М. Горбачов. Незабаром відбулися корінні зміни у складі керівництва партії та держави. На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС М. Горбачов заявив про необхідність корінних змін в економіці, суспільному і духовному житті. Трохи пізніше мова зайшла і про реформування політичної системи. Такий курс згодом здобув назву «перебудова».

1.2. Початок «перебудови».

«Перебудова» почалася в економічній сфері. Головними завданнями в цій сфері в квітні 1985 р. на пленумі ЦК КПРС були проголошені: прискорення науково-технічного прогресу; подолання зниження темпів економічного росту; подолання відставання машинобудування як базисної галузі господарства; розробка нового господарського механізму; розвиток матеріальних стимулів виробництва; удосконалювання структури і методів керування господарством.

На основі прискорених перетворень в економіці планувалося також вирішити соціальні проблеми. 3 цією метою на державному рівні приймалися численні програми, серед них: продовольча, із соціальної перебудови сіл, житлова та інші. Але проголошені програми знову були націлені на віддалене майбутнє і тому, здебільшого, мали декларативний характер.

Соціально-економічні реформи не дали відчутних результатів. Сама модель перетворень конструювалася в центрі, без урахування потреб і можливостей регіонів; на реалізацію цих перетворень не вистачало матеріальних і фінансових ресурсів. А головне - зберігалася адміністративно-командна система, що унеможливлювало проведення корінних соціально-економічних реформ.

Поступово центральне керівництво почало розуміти, що економічні реформи повинні проводитися паралельно, нехай з обмеженими, але політичними перетвореннями, з лібералізацією політичного режиму.

У лютому 1986 p. XXVII з'їзд КПРС прийняв нову редакцію Програми партії, з якої вилучили положення про необхідність побудовикомунізму і проголосили курс на вдосконалення соціалізму. Саме тоді М. Горбачов висунув два принципово нових політичних гасла - «гласність» і «широка демократизація».

Основними досягненнями політики «гласності» стали: ліквідація «білих плям» в історії СРСР; поява ідейного плюралізму, розмаїтості думок; реабілітація безневинно засуджених у 30-50-ті pp. політичних діячів і діячів культури; значне пом'якшенняцензури в засобах масової інформації; ліквідація спецсховищ у бібліотеках; масовий прокат кінофільмів, що десятиліттями лежали на полицях за ідеологічними мотивами; поява незалежних газет і журналів; падіння «залізної завіси» і можливість діалогу з країнами Заходу; демократизація всього громадського життя в країні.

Розпочате в 1987 р. в СРСР реформування політичної системи проявилося: у проведенні виборів до всіх органів державноївлади на альтернативній і змагальній основі; скасуванні 6-ї статті Конституції СРСР про керівну роль КПРС у державі і суспільстві; формуванні багатопартійності; виникненні національно-демократичних, а також неформальних громадських організацій і об'єднань у центрі й у союзних республіках, незалежних від офіційної влади.