- •Тема. Гетьманат п. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави.
- •6. Підсумки перебування у влади п. Скоропадського.
- •1. Проголошення гетьманату п. Скоропадського.
- •2. Причини і суть гетьманського перевороту.
- •3. Внутрішня політика п. Скоропадського.
- •4. Національно-культурна політика п. Скоропадського.
- •5. Зовнішня політика п. Скоропадського.
- •6. Підсумки перебування у влади п. Скоропадського.
- •7. Основні причини падіння гетьманату.
- •1. Обрання Директорії.
- •Перемога антигетьманського повстання.
- •3. Проголошення Декларації Директорії.
- •Внутрішня політика Директорії.
- •5. Скрутне становище влади Директорії.
- •6. Друга війна радянської Росії проти унр.
- •7. Спроби стабілізувати воєнно-політичну ситуацію в Україні.
- •Причини поразки Директорії.
- •Тема. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр). Злука унр і зунр.
- •1. Історичні умови напередодні утворення зунр.
- •2. Утворення зунр.
- •3. Внутрішня політика зунр.
- •4. Зовнішня політика зунр.
- •5. Проголошення об'єднання унр і зунр.
- •6. Причини поразки зунр.
- •7. Історичне значення утворення зунр.
- •Тема. Радянська влада в Україні в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
- •1. Установлення радянської влади в 1919 р.
- •2. Формування більшовицького режиму на початку 1919р.
- •3. Обмеження суверенітету України.
- •4. Політика «воєнного комунізму».
- •5. Політика більшовиків у 1920р.
- •6. «Червоний терор».
- •Тема. Голод 1921-1923 p.
- •1. Передумови та причини голоду.
- •2. Політика більшовиків, спрямована на недопущення ослаблення правлячого режиму.
- •3. Наслідки голоду 1921-1923 pp.
- •Тема. Голодомор 1932-1933 p.
- •1. Основні передумові і причини Голодомору.
- •2. Злочинна політика комуністичного режиму.
- •3. Наслідки Голодомору.
- •Тема. Україна і утворення Союзу рср.
- •1. Державний статус України в 1921-1922 pp.
- •2. Договір між усрр і рсфрр.
- •3. Різні підходи до створення союзної держави.
- •4. Позиція X. Раковського.
- •5. Юридичне оформлення Союзу.
- •6. Повноваження України у складі срср.
- •7. Територіально-адміністративний устрій усрр.
- •8. Створення Кримської асрр.
- •Тема. Неп і особливості його впровадження в Україні.
- •1. Запровадження нової економічної політики.
- •2. Особливості неПу в Україні.
- •3. Скасування неПу.
- •1. Проголошення курсу на індустріалізацію.
- •2. Цілі індустріалізації в срср.
- •3. Особливості радянської індустріалізації.
- •4. Перший п'ятирічний план.
- •5. Особливості індустріалізації в Україні.
- •6. Позитивні і негативні наслідки індустріалізації в Україні.
- •Тема. Насильницька колективізація сільського господарства.
- •1. Більшовицька політика в аграрному питанні.
- •2. Від кооперації до форсованої суцільної колективізації.
- •3. Основні завдання та заходи колективізації.
- •4. Хід колективізації в Україні.
- •5. Соціально-економічні наслідки колективізації.
- •1. Створення нового партійно-державного апарату.
- •2. Посилення контролю вкп(б) над соціально-політичним життям.
- •3. Формування культу особистості й. Сталіна.
- •4. Прийняття «сталінської» Конституції.
- •5. Масові репресії. Формування тоталітарної системи супроводжувалося терором і масовими репресіями.
- •1. Створення Організації українських націоналістів (оун).
- •2. Політична доктрина оун.
- •3. Насильство як політичне знаряддя.
- •4. Розкол оун.
- •5. Орієнтація на Німеччину.
- •1. Українські землі у складі Польщі.
- •2. Українські землі у складі Румунії.
- •3. Закарпаття у складі Чехословаччини.
- •1. Початок Другої світової війни і Україна.
- •2. Приєднання до срср Західної України і Західної Білорусії.
- •3. Приєднання до срср Бессарабії та Північної Буковини.
- •4. Політика радянізації.
- •1. Напад Німеччини на срср.
- •2. Об'єктивні та суб'єктивні причин невдач Червоної армії в перший період Великої Вітчизняної війни.
- •3. Важкі оборонні бої в 1941-1942pp.
- •1. Розчленовування території України.
- •2. Установлення нацистського «нового порядку».
- •1. Початок вигнання окупантів з України.
- •2. Продовження наступу Червоної армії на Лівобережній Україні.
- •3. Визволення Правобережної України в період зими - весни 1944р.
- •4. Визволення Криму. Масова депортація татар, греків, вірменів, болгар з півострова. Навесні 1944 р.
- •5. Завершення вигнання гітлерівських військ з України.
- •6. Повернення до мирного життя.
- •Тема: Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •1. Етапи відбудови в урср:
- •2. Масштаби втрат і руйнувань.
- •3. Прийняття Закону «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства».
- •4. Особливості післявоєнної відбудови економіки урср.
- •5. Підсумки відбудови економіки України в 1946-1950pp.
- •1. Ініціювання нового радянського керівництва на чолі з м. Хрущовим економічних реформ.
- •2. Згортання економічних реформ у промисловості.
- •3. Експерименти в сільському господарстві.
- •4. Реформи в соціальній сфері.
- •5. Реформи в суспільно-політичній сфері.
- •1. Необхідність і цілі реформ.
- •2. Сутність реформ.
- •3. Причини краху реформ.
- •4. Наслідки реформ для України.
- •1. Становлення дисидентського руху і його особливості в 1960-х – 1980-х рр.
- •2. Основні методи боротьби учасників українського національно-визвольного руху.
- •3. Піднесення національно-визвольного руху е Україні в другій половині 1960-х p.
- •4. Нова хвиля репресій (початок 1970-х pp.).
- •5. Переслідування учасників національно-визвольного руху в умовах кризи тоталітаризму (1976-1984pp.).
- •1. Розпад компартії України.
- •2. Виникнення неформальних груп й об'єднань громадян в Україні в середині 70-х - середині 80-х pp.
- •3. Формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х - початку 90-х pp.
- •3.1. Основні передумови й етапи формування багатопартійності в Україні.
- •3.2. Роль Народного руху України в формуванні багатопартійності.
- •3.3. Втрата кпрс та її «бойового загону» кпу монополії на владу.
- •4. Створення партій національно-демократичної орієнтації.
- •5. Політичний спектр партій України на початку 90-х pp.
- •5.1. Ліві партії.
- •5.2. Центристські партії.
- •5.3. Праві партії.
- •5.4. Формування політичних блоків.
- •1. Апогей кризи в срср і початок «перебудови».
- •1.1. Основні прояви системної та загальної кризи e срср.
- •1.2. Початок «перебудови».
- •1.3. Зміни в партійному і державному апараті.
- •1.4. Перші вільні вибори в радянський час.
- •1.5. Активна участь робітників у політичній боротьбі.
- •2. Особливості перебудовчих процесів в Україні.
- •2.1. Увага центрального керівництва до України.
- •2.2. Панування консервативних сил у керівництві республіки.
- •2.3. Утрата керівних позицій кпу.
- •3. Активізація національно-демократичного руху в Україні.
- •3.1. Боротьба за відновлення статусу української мови.
- •3.2. Боротьба за звільнення політичних в'язнів.
- •3.3. Формування національних громадських організацій і об'єднань.
- •3.4. Масові прояви політичної активності.
- •3.5. Формування Народного руху України (нру).
- •4. Наростання економічної кризи в срср і в Україні в роки «перебудови».
- •4.1. Радянська економіка: від застою до занепаду.
- •4.2. Половинчастий і суперечливий характер реформ.
- •4.3. Особливості економічної кризи в Україні.
- •5. Крах спроб реформування суспільно-політичної та соціально-економічної систем.
- •1. Декларація про державний суверенітет України.
- •1.1. Зміст Декларації про державний суверенітет України.
- •1.2. Історичне значення Декларації.
- •2. Затвердження Верховною Радою урср Акта проголошення незалежності України.
- •3. Проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р.
- •4. Значення Всеукраїнського референдуму.
- •5. Вибори Президента України.
- •1. Конституційні традиції в Україні.
- •1.1. Конституція Пилипа Орлика.
- •1.2. Конституційні ідеї українських демократів у хix ст.
- •1.3. Конституційні ідеї під час Української революції 1917-1920 pp.
- •1.4. Радянські Конституції.
- •2. Підготовка прийняття Конституції незалежної України.
- •3. Прийняття Конституції України.
- •4. Історичне значення Конституції 1996р.
- •1. Пріоритетний напрямок державного будівництва.
- •2. Формування трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової.
- •2.1. Законодавча влада.
- •2.2. Інститут президентства.
- •2.3. Вищий орган виконавчої влади.
- •2.4. Судова система.
- •2.5. Створення системи законодавства.
- •2.6. Створення української армії.
- •3. Інші пріоритетні напрямки державотворення.
- •4. Політична (конституційна) реформа.
- •4.1. Основні типи республіки як форми державного правління.
- •4.2. Проголошення курсу на здійснення реформи.
- •4.3. Механізм здійснення реформи.
- •4.4. Хід здійснення політичної реформи.
- •4.5. Сутність політичної реформи.
1. Розчленовування території України.
Захопивши Україну, нацисти, перш за все, знищили її цілісність. Територія України була розчленована нацистами на чотири частини, підлеглі різним державам і адміністративним органам.
- Чернівецька й Ізмаїльська області були включені до складу союзника Німеччини - Румунії. Одеська область, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії нацисти об'єднали в губернаторство«Трансністрія» і також включили до складу Румунії.
- Західні землі - Дрогобицька, Львівська, Тернопільська, Станіславська області - на правах окремого дистрикту (округу) за назвою«Галичина» увійшли до складу окремого губернаторства, що включало також польські землі з центром у м. Кракові.
- Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас як прифронтові зони безпосередньо підкорялися німецькому військовому командуванню.
- Інші українські землі входили до складу рейхскомісаріату «Україна» з центром у місті Рівне. Він поділявся на шість округів. Рейхскомісаром України був призначений Е. Кох.
Закарпатська Україна з 1939 р. була окупована Угорщиною.
2. Установлення нацистського «нового порядку».
Нацисти установили на окупованих територіях жорстокий окупаційний режим. Вони перетворили Україну в німецьку колонію, що входила в «німецький життєвий простір» і стала джерелом сировини, продовольства, робочої сили для «третього рейха». 85% усіх продуктів, вивезених у роки війни зі СРСР до Німеччини, були з України. Економічний грабіж відбувався з німецькою обґрунтованістю і педантичністю. Нацистами була створена ціла система грабіжницьких заготівельних органів. Найбільшим серед них було «Центральне товариство Сходу», що мало 30 комерційних відділів із 200 філіями в містах.
Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України в аграрно-сировинний придаток рейху, життєвий простір дляколонізації представників «вищої раси». Протягом 30 років планувалося виселити 65% населення України, на «землі, що звільнилися», переселити німців, а тих місцевих жителів, які залишаться живими, поступово «онімечити».
Окупаційний режим здійснювався гестапо, військами СС, Службою безпеки (СД). Діяла також допоміжна адміністрація з місцевих жителів (бургомістри, старости, поліція). Необхідність керування окупованими територіями України вимагала великого і розгалуженого адміністративного апарату, створити який без участі місцевого населення було важко. I в нацистів знаходилися помічники - колабораціоністи (місцеві жителі, які співробітничали з окупаційною владою). Більшість із них складали ті, хто став жертвою сталінської репресивної системи, бажав помститися радянській владі. Вони йшли в окупаційні органи, поліцію, каральні підрозділи. Саме зрадники сприяли арештам і знищенню антигітлерівського підпілля в Києві, Одесі та інших містах, допомагали знаходити комуністів, радянських активістів, євреїв, прирікаючи їх на знищення; іноді колабораціоністи безпосередньо брали участь в «акціях знищення».
Нацисти в ідеологічній роботі використовували як негативні приклади діяльність більшовиків проти народу України. Окупанти обіцяли провести аграрну реформу, розвивати українську культуру, повернути солдатів додому, але це були способи морально-психологічного тиску, на тлі якого жителі України оголошувалися громадянами «третього сорту», їхнє життя строго регламентувалося правилами і наказами, порушення яких призводило до концтаборів або розстрілу.
Великою трагедією для України стало вивезення людей, у першу чергу молоді, на роботу в Німеччину. У 1941-1944 pp. 2,8 млнчоловік були вивезені зі СРСР у нацистське рабство і 2,4 млн із них були з України. Десятки тисяч із них загинули на чужині від виснаження, хвороб і травматизму. Частина остарбайтерів (так називали вивезених у Німеччину), боячись репресій з боку радянської влади, не повернулися на Батьківщину після завершення війни. Крім цього, і на окупованих територіях була організована примусова праця населення з метою зміцнення економічної могутності «третього рейху».
Людство ніколи не забуде і не пробачить нацистам масового знищення населення. Масовий терор проти українського народу нацисти застосовували з особливою жорстокістю. Підрозділи СС знищували цілі села. В жовтні 1941 р. Україна й уся Європа «побачили свою першу Хатинь» : село Обухівка Полтавської області було цілком спалене, а все населення розстріляне. Під час окупації подібні варварські акції були здійснені нацистами в 250 населених пунктах України. В Україні діяли десятки «таборів смерті», існувало 50 гетто.
Майже 3 тис. мирних жителів нацисти знищили в Н. Берестечку. Очевидці розповідали, що гітлерівці закопали в землю напівживих людей, над якими ще довго ворушився ґрунт. У вересні 1941 p. у Львові для масово знищення населення окупанти вперше застосували автомобілі, що стали газовими камерами, у яких жертви умертвлялись під час руху відпрацьованими газами.
Гітлерівці організовували масове знищення військовополонених. У Львівському, Славутському, Кам'янець-Подільському та інших концтаборах були замучені сотні тисяч чоловік. Із 5,8 млн радянських військовополонених, що потрапили до рук нацистів, загинули близько 3,3 млн; із них майже 1,3 млн українців.
3. Голокост. Складовою частиною нацистських планів завоювання світового панування, найважливішим елементом ідеології,політики і практики нацистської Німеччини 1933-1945 pp. був антисемітизм - одна з форм національної нетерпимості, що виражається у ворожому ставленні до євреїв. На практиці він вилився в прагнення поголовного фізичного знищення євреїв у всьому світі. Це трагічне явище в історії людства здобуло назву Голокост.
Голокост - загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок нацистської політики планомірного й організованого фізичного знищення (геноциду) євреїв у Німеччині та на захоплених нею територіях у 1933-1945 pp.
В Україні антиєврейський геноцид мав особливо жорстоку форму. Це пояснювалось тим, що, у розумінні нацистів, тут жили не просто євреї, a євреї «більшовицькі», нібито складова основа радянської влади, які представляли собою рушійну силу світовоїреволюції, для запобігання якої і необхідно було будь-якими способами позбутися від її носіїв.
Напередодні війни за кількістю євреїв, що проживали на її території, -2,7 млн чоловік - Україна (у сучасних кордонах) займала перше місце в Європі та друге у світі.
Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 p. і тривали понад три роки. Перші «єврейські акції» були спрямовані в основному проти єврейської інтелігенції як потенційного організатора опору окупантам. Першочерговому знищенню також підлягали євреї-партійні працівники і державні службовці. Далі окупанти перейшли до поголовного знищення всіх євреїв. Головна роль у цих операціях надавалася силам поліції та СД. Перед знищенням євреї в Східній Галичині, на Волині, у Поділлі, Закарпатській Україні, частково на Лівобережній Україні були примусово зібрані в гетто.
Гетто, створені нацистами в роки Другої світової війни, були задумані як проміжні місця проживання на шляху євреїв до «таборів смерті». На іншій території України гетто не створювалися, оскільки євреї, які залишилися, винищувалися майже відразу після окупації, максимум через кілька місяців.
Символом Голокосту в Україні став розстріл понад 150 тис. чоловік, більшість із який були євреями, у Бабиному Яру (м. Київ). Масові вбивства єврейського населення відбулися також у Львові, Бердичеві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську та інших містах України. Крім того, значна частина єврейського населення УРСР була вивезена і знищена на території Польщі - у «таборах смерті» Освенцім, Майданек, Треблінка та ін.
Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн осіб. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського населення.
Слід особливо зазначити, що багато українців, ризикуючи своїм життям, ховали євреїв у своїх будинках, рятуючи від неминучої загибелі дітей, жінок і чоловіків. У сучасному Ізраїлі їх, як і представників інших національностей, називають «Праведниками світу» і віддають данину глибокої поваги мужності та гуманізму цих людей.
Тема. Визволення України від нацистських загарбників.
Зміст
1. Початок вигнання окупантів з України.
2. Продовження наступу Червоної армії на Лівобережній Україні.
3. Визволення Правобережної України в період зими - весни 1944р.
3.1. Житомирсько-Бердичівська операція.
3.2. Корсунь-Шевченківська операція.
3.3. Рівненсько-Луцька операція.
3.4. Нікопольсько-Криворізька операція.
3.5. Проскурівсько-Чернівецька операція.
3.6. Умансько-Ботошанська операція.
3.7. Одеська операція.
4. Визволення Криму. Масова депортація татар, греків, вірменів, болгар з півострова.
5. Завершення вигнання гітлерівських військ з України.
6. Повернення до мирного життя.
6.1. Надії населення.
6.2. Проблеми відновлення господарства.
6.3. Перші кроки відновлення радянської влади.
