8 Інерціальна система відліку. Перший закон Ньютона Перший закон Ньютона. Інерціальна система відліку

Перший закон Ньютона (закон інерції) формулюється так: будь-яке тіло зберігає свій початковий стан відносного спокою або прямолінійного рівномірного руху, доки зовнішні тіла не виведуть його з цього стану. Однак є й інше формулювання першого закону, пов’язане з поняттям інерціальної системи відліку — системи, тіло відліку якої знаходиться у спокої або рухається з  : існують системи відліку, названі інерціальними, відносно яких тіло, на яке не діють інші тіла чи зовнішні дії взаємно зкомпенсовані, знаходиться у стані спокою або рухається без прискорення. 

9 Сила. Маса, методи вимірювання маси. Закон збереження маси.

Си́ла — фізична величина, що характеризує ступінь взаємодії тіл. Ма́са — фізична величина, яка є однією з основних характеристик матерії, що визначає її інерційні, енергетичні та гравітаційні властивості На практиці масу тіла можна визначити за допомогою терез. Терези бува-

ють різного типу: навчальні, медичні, аналітичні, аптекарські, електронні Зако́н збере́ження ма́си стверджує, що у замкненій системі сумарна маса всіх речовин зберігається, незважаючи на будь-які внутрішні процеси. Цей закон працює лише у класичній фізиці, коли релетивістські ефекти невеликі.

Цей закон також відомий під назвою закону Ломоносова-Лавуазьє. Вважається, що одним з перших його висловив Михайло Ломоносов у 1748 році.

У релятивістській фізиці маса частинки невідривно зв'язана з її енергією спокою співвідношенням Енштейна  . Для інваріантної маси закону збереження не існує. Наприклад, при достатній енергій гамма-квант (частинка із нульовою масою) може (при участі третього тіла, яке відбирає частину імпульсу) розпастися на електрон і позитрон — дві частинки із ненульовою масою.

10 Густина. Методи вимірювання густини (метод зважування, метод сполучених посудин, Комбінований метод)

Густина́ (пито́ма ма́са) — маса тіла одиничного об'єму, є фізичною характеристикою будь-якої речовини, з якої складається тіло. Дюлонг і Пті запропонували вимірювання b за методом сполучених посудин. Цей метод ґрунтується на використанні рівноваги двох стовпчиків рідини, коли рідина в них має різну температуру. При цьому розширення посудини не впливає на результат.

   (2

11 Імпульс Другий закон нюнота приклади

Імпульсом або вектором кількості руху в класичній механіці називається міра механічного руху тіла, векторна величина, що для матеріальної точки дорівнює добутку маси точки на її швидкість та має напрямок швидкості. У системі СІ одиницею вимірювання імпульсу є кг·м/с, в системі СГС — [г·см/с].

Другий закон Ньютона: базовий закон динаміки

Формулювання:

• Прискорення матеріальної точки прямо пропорційне силі, що на неї діє, та направлене в сторону дії цієї сили

Математично це формулювання може бути записано так:

або

 , якщо m — константа.

де

• F — сила, яка діє на тіло

• m — маса тіла

• a — прискорення

• v — швидкість

• mv — імпульс, який також позначається як 

Це рівняння фактично означає, що чим більша за абсолютним значенням сила буде прикладена до тіла, тим більшим буде його прискорення. Параметр m або маса в цьому рівнянні — це насправді коефіцієнт пропорційності, який характеризує інерційні властивості об'єкта.

У рівнянні F=ma прискорення може бути безпосередньо виміряне, на відміну від сили. Тому цей закон має сенс, якщо ми можемо визначити силу F безпосередньо. Одним з таких законів, який визначає правило обчислення гравітаційної сили, є закон всесвітнього тяжіння.

У загальному випадку, коли маса та швидкість об'єкта змінюються з часом, отримаємо:

Рівняння із змінною масою описує реактивний рух. Важливе фізичне значення цього закону полягає в тому, що тіла взаємодіють, обмінюючись імпульсами й роблять це за допомогою сил.