1Предмет фізики. Матеріали та сировина. Поле та речовина. Основна властивість матерії.

Фі́зика  — природнича наука, яка досліджує загальні властивості матерії та явищ у ній, а також виявляє загальні закони, які керують цими явищами.

Сировина́ — природні, антропогенні або техногенні речовини та матеріали безпосередньо з яких виробляється продукція.

Матеріа́л — речовина, або суміш речовин, з яких виготовляється що-небудь, або які сприяють яким-небудь діям.

Речовина́ — вид матерії, яка характеризується масою та складається з елементарних частинок 

Фізи́чне по́ле — вид матерії на макроскопічному рівні, посередник взаємодії між частинками речовини або віддаленими одне від одного макроскопічними тілами.

Отже, головною ознакою матерії є те, що вона — об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості.

2 Методи наукового пізнання. Роль фізики у розвитку техніки. Методи дослідження сировини та матеріалів.

Методи наукового пізнання за ступенем їх загальності

всезагальні методи (діалектика і метафізика); загальні методи; спеціальні методи, які застосовуються в окремих науках (скажімо, лише в біології).

Методи емпіричного рівня пізнання (вимірювання, порівняння, спостереження, експеримент) 

Розрізняють також ті наукові методи, до яких вдаються на емпіричному рівні пізнання, і методи теоретичного осмислення дійсності.

фізика впродовж століть визначала науково-технічний прогрес людства. Транспорт, енергетика, польоти в космос, сучасна електроніка — наше сучасне життя неможливе без використання досягнень фізичної науки. Наша країна може гордитися рівнем наукових досліджень, які проводяться у численних науково-дослідних центрах, рівнем технічного втілення наукових відкриттів. Ядерна фізика і фізика плазми, фізика твердого тіла і фізика напівпровідників, сучасна електроенергетика, створення перших електронно-обчислювальних машин, авіа- і гелікопте-робудування, ракетна техніка і виробництво автомобілів, суднобудування і виробництво залізничного транспорту, сучасна техніка радіолокації — ось неповний перелік тих галузей фізики і техніки, у яких Україна є розвиненою державою.

Неруйнуючі методи дослідження поділяються на механічні та фізичні. Механічні дослідження – випробування, які полягають у визна-ченні механічним способом властивостей матеріалів, які характеризують їх здатність чинити опір деформуванню та руйнуванню (одночасно з пружною та пластичною поведінкою) під дією зовнішніх сил. До фізичних методів дослідження матеріалів можна віднести імпульсний ультразвуковий, резонансний, тензометричний, радіометричний та багато інших методів, які ми розглянемо у наступних частинах курсу.

3 Основні поняття кінематики матеріальної точи. Види руху. Матеріальна точка, система відліку. Шлях переміщення

До основних понять кінематики відносять: матеріальну точку, механічний рух, швидкість, прискорення і т.д.

Матеріальною точкою називається макроскопічне тіло, розмірами якого можна знехтувати і вважати, що вся речовина тіла зосереджена в одній геометричній точці. 

Механічним рухомназивається рух, який полягає в зміні з плином часу положення тіл або їх частин одна відносно одної.

Системою відліку називається сукупність нерухомих одне відносно одного тіл, по відношенню до яких розглядається рух, і вибраний спосіб вимірювання часу. 

Види руху Рух тіла, при якому всі його точки рухаються однаково, називаютьпоступальним рухом. Поступально рухається автомобіль на прямолінійній ділянці шляху, коливається маятник годинника, а стрілки годинника обертаються навколо нерухомої осі. Коливаннями називають фізичні процеси, які точно чи майже точно повторюються через однакові проміжки часу. Рух по будь-якій криволінійній траєкторії називається обертальним. 

Шлях - це довжина траєкторії, яку описує тіло або матеріальна точка за певний час. 

Напрямлений відрізок прямої, що сполучає початкове положення тіла з кінцевим, називається переміщенням

4 Швидкість матеріальної точки. Середня та миттєві швидкості.

Шви́дкість — фізична величина, що відповідає відношенню переміщення тіла до проміжку часу, за який це переміщення відбувалось. Середня швидкість довільного руху за інтервал часу   — це векторна величина^[1][2]

,

де   — переміщення тіла за час 

Миттєва швидкість нерівномірного руху — це вектор в точці, який є границею середніх швидкостей, коли інтервал часу прямує до нуля. Розкриваючи означення, швидкість — це відношення переміщення матеріальної точки за інтервал часу, коли цей інтервал прямує до нуля, тобто похідна:

.

Вектор швидкості спрямований по дотичній до траєкторії руху.

В свою чергу, похідна від швидкості дає миттєве прискорення тіла у момент часу t.