12.Предмет і об’єкт палеогеоморфології. Памятники та індикатори давнього рельєфу

Палеогеоморфологія – галузь палеографії, що вивчає рельєф минулих геологічних епох, генезис, вік, історію й закономірності його розвитку. Розрізняють палеогеоморфологію загальну, регіональну й прикладну. Почала формуватися із середини ХХ ст. Відновлення палеорельєфу здійснюється шляхом вивчення рельєфу контактних поверхонь розмиву всередині осадових утворень, а також за допомогою корелятивних відкладів. П. досліджує давній рельєф, нині перекритий пізнішими геол. відкладами, а також реконструює за допомогою палеогеоморфологічного аналізу знищені форми рельєфу. П. тісно пов'язана з геологією, тектонікою, вченням про фації. Розрізняють П. загальну, регіональну та прикладну. Загальна П. розглядає теор. основи, рельєфо-утворюючі фактори минулого, характер їхньої взаємодії, закономірності та історію розвитку рельєфу. Регіональна П. досліджує палеогеоморфологічні особливості певних областей суходолу та дна Світового океану. Прикладна П. вивчає питання практичного використання давнього рельєфу. П. користується такими осн. методами — палеофаціальним, палеонтологічним, палеогеоморфологічним, математичним та ін. Результати палеогеоморфологічних досліджень використовують при проектуванні підземних і наземних споруд, пошуках та прогнозуванні родовищ корисних копалин тощо. Перші відомості про давній рельєф в Росії припадають на серед. 19 ст. Вагомий внесок у розвиток теоретичних основ П. зробили вітчизняні дослідники О. П. Карпінський, Д. М. Соболєв, І. П. Герасимов, К. К. Марков, Л. Б. Рухін, Ю. О. Мещеряков та ін. На Україні палеогеоморфологічні дослідження проводять Відділення географії Морського гідрофізичного інституту АН УРСР, кафедри ун-тів та ін. установи й організації.

13.Предмет, об’єкт, методи дослідження палеопедології.

ПАЛЕОПЕДОЛОГІЯ — галузь палеогеографії, що вивчає давні грунти. Об'єктом палеопедологічних досліджень є грунти минулих геол. епох та продукти їх перевідкладення, що зберігають ознаки давнього ґрунтоутворення. Осн. завдання П. полягає в реконструкції давніх грунтів, факторів і процесів ґрунтоутворення, встановленні закономірностей їх розвитку в давній геогр. оболонці Землі (до поч. голоцену). П. користується методами сучас. грунтознавства, а також комплексним палеопедологічним методом. Вона тісно пов'язана з фіз. географією, геологією, зокрема стратиграфією, а також з палеонтологією, геохімією та ін. науками. Результати палеопедологічних досліджень використовують при гідромеліоративному будівництві, пошуках і розвідці родовищ корисних копалин, стратиграфічному розчленуванні гірських порід. Головним методом є морфологічний аналіз генетичних горизонтів (візуальний метод). Поділяється на макроморф. (польовий) та мікроморф. (за доп. Мікроскопа). При візуальних спостереженнях досліджують порядок залягання генетичних горизонтів, глибину залягання карбонатів, гранулометричний склад, вміст гумусу (фульво-, гумінових кислот); вміст карбонатів, мулу, R₂O₃ (алюміній,ферум оксид), оксиди солей (хлориди, сульфати).