
- •1.Палеогеографія: предмет, об’єкт, методологічні засади й принципи дослідження
- •2. Структура палеогеографії, як науки
- •3. Галузі палеогеографії.
- •4.Історія розвитку палеогеографії та її сучасні концепції та парадигми.
- •5.Історія розвитку четвертинної палеогеографії в Україні.
- •6. Наукове значення палеогеографії
- •7. Практичне значення палеогеографії
- •8. Періодизація геологічної історії як основа палеогеографії. Періоди фанерозою.
- •9.Основні підрозділи і етапи четвертинного періоду.
- •10. Поняття про палеогеографічні пам’ятники та палеогеографічні індикатори. Памятники та індикатори давнього рельєфу.
- •11.Предмет і об’єкт палеогеології. Генетичні типи відкладів та їх палеогеографічне значення
- •12.Предмет і об’єкт палеогеоморфології. Памятники та індикатори давнього рельєфу
- •13.Предмет, об’єкт, методи дослідження палеопедології.
- •14. Реконструкція палеокліматичних змін за аналітичними палеопедологіними даними.
- •17. Реконструкції змін рослинності та клімату за спорово-пилковими діаграмами.
- •18. Комплекс палеофауністичних методів.
- •20. Палеомагнітний метод у четвертинній палеогеографії – принципи застосування, основні палеомагнітні рубежі.
- •21. Дендро-, варво-, спелео та гляціохронологія
- •23. Фізико – хімічні властивості ґрунтів і лесів як індикаторів давнього клімату (бенефіс Біллі)
- •24. Фауністичні комплекси як індикатори давнього клімату.
- •25. Типи рослинності і показові види як індикатори давнього клімату
- •26. Палеоландшафтознавство та палеоекологія – предмет, об’єкт, методи.
- •27. Особливості розвитку географічної оболонки в археї (4000-2500 млн.Р.)
- •28. Особливості розвитку географічної оболонки в ранньому протерозої (2500-1500 млн. Р.)
- •29. Особливості розвитку географічної оболонки у пізньому протерозої (1500-550 млн.Р.)
- •30. Палеографічні та палеоекологічні особливості кембрію (550-500 млн.)
- •31. Палеографічні та палеоекологічні особливості ордовіку (500-450 млн.)
- •32. Палеографічні та палеоекологічні особливості силуру (450-400 млн.Р.)
- •33. Палеографічні та палеоекологічні особливості девону (450-400 млн.Р.)
- •34. Палеографічні та палеоекологічні особливості раннього карбону (400-350млн.Р. – весь карбон)
- •36. Палеографічні та палеоекологічні особливості перму (300-250 млн.)
- •37. Основні риси тектонічного розвитку та географії материків і океанів протягом палеозою
- •38. Основні тренди кліматичних змін протягом палеозою.
- •39.Основні етапи розвитку рослинного світу протягом палеозою (залежність від абіотичних факторів).
- •40. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом палеозою (залежність від палеоекологічних факторів).
- •42.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості тріасу
- •62. Основні риси тектонічного розвитку та географії материків і океанів протягом неогену
- •63. Основні тренди кліматичних змін протягом неогену
- •64. Основні етапи розвитку рослинного світу протягом неогену (залежність від абіотичних факторів)
- •65. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом неогену (залежність від абіотичних факторів)
- •66. Проблема нижньої межі четвертинного періоду
- •67. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості еоплейстоцену
- •68. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості раннього неоплейстоцену
- •69. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості середнього неоплейстоцену
- •70. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості пізнього неоплейстоцену
- •71. Основні тренди кліматичних змін протягом четвертинного періоду.
- •72. Основні етапи розвитку рослинного світу протягом антропогену (залежність від абіотичних факторів)
- •73. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом антропогену (залежність від абіотичних факторів)
- •74. Палеоекологічні умови виникнення людини
- •75. Палеоекологічні умови людини культури олдувай
- •76. Палеоекологічні умови людини ашельської культури
- •77. Палеоекологічні умови людини мустьєрської доби.
- •78. Палеоекологічні умови пізнього палеоліту.
- •79. Основні етапи розвитку фізичного типу та матеріальної культури людини та їх зв'язок з палеоекологічними умовами
- •81. Основні закономірності розвитку природи у четвертинному періоді
12.Предмет і об’єкт палеогеоморфології. Памятники та індикатори давнього рельєфу
Палеогеоморфологія – галузь палеографії, що вивчає рельєф минулих геологічних епох, генезис, вік, історію й закономірності його розвитку. Розрізняють палеогеоморфологію загальну, регіональну й прикладну. Почала формуватися із середини ХХ ст. Відновлення палеорельєфу здійснюється шляхом вивчення рельєфу контактних поверхонь розмиву всередині осадових утворень, а також за допомогою корелятивних відкладів. П. досліджує давній рельєф, нині перекритий пізнішими геол. відкладами, а також реконструює за допомогою палеогеоморфологічного аналізу знищені форми рельєфу. П. тісно пов'язана з геологією, тектонікою, вченням про фації. Розрізняють П. загальну, регіональну та прикладну. Загальна П. розглядає теор. основи, рельєфо-утворюючі фактори минулого, характер їхньої взаємодії, закономірності та історію розвитку рельєфу. Регіональна П. досліджує палеогеоморфологічні особливості певних областей суходолу та дна Світового океану. Прикладна П. вивчає питання практичного використання давнього рельєфу. П. користується такими осн. методами — палеофаціальним, палеонтологічним, палеогеоморфологічним, математичним та ін. Результати палеогеоморфологічних досліджень використовують при проектуванні підземних і наземних споруд, пошуках та прогнозуванні родовищ корисних копалин тощо. Перші відомості про давній рельєф в Росії припадають на серед. 19 ст. Вагомий внесок у розвиток теоретичних основ П. зробили вітчизняні дослідники О. П. Карпінський, Д. М. Соболєв, І. П. Герасимов, К. К. Марков, Л. Б. Рухін, Ю. О. Мещеряков та ін. На Україні палеогеоморфологічні дослідження проводять Відділення географії Морського гідрофізичного інституту АН УРСР, кафедри ун-тів та ін. установи й організації.
13.Предмет, об’єкт, методи дослідження палеопедології.
ПАЛЕОПЕДОЛОГІЯ — галузь палеогеографії, що вивчає давні грунти. Об'єктом палеопедологічних досліджень є грунти минулих геол. епох та продукти їх перевідкладення, що зберігають ознаки давнього ґрунтоутворення. Осн. завдання П. полягає в реконструкції давніх грунтів, факторів і процесів ґрунтоутворення, встановленні закономірностей їх розвитку в давній геогр. оболонці Землі (до поч. голоцену). П. користується методами сучас. грунтознавства, а також комплексним палеопедологічним методом. Вона тісно пов'язана з фіз. географією, геологією, зокрема стратиграфією, а також з палеонтологією, геохімією та ін. науками. Результати палеопедологічних досліджень використовують при гідромеліоративному будівництві, пошуках і розвідці родовищ корисних копалин, стратиграфічному розчленуванні гірських порід. Головним методом є морфологічний аналіз генетичних горизонтів (візуальний метод). Поділяється на макроморф. (польовий) та мікроморф. (за доп. Мікроскопа). При візуальних спостереженнях досліджують порядок залягання генетичних горизонтів, глибину залягання карбонатів, гранулометричний склад, вміст гумусу (фульво-, гумінових кислот); вміст карбонатів, мулу, R2O3 (алюміній,ферум оксид), оксиди солей (хлориди, сульфати).