7. Практичне значення палеогеографії

– Пошук корисних копалин (давні поховані долини річок є прогнозними територіями для пошуку бетонних пісків, родовищ, бутового каменю. Еолові піски є гарною сировиною для виробництва скла. Четвертинні відклади є цінною сировиною для пошуку солевих родовищ. Болотні відклади – сировина для керамзиту. Четв. відкл. – основа для буд-ва. Палеогеоморфологічні матеріали використовують для фізико-географічного картографування.

8. Періодизація геологічної історії як основа палеогеографії. Періоди фанерозою.

Геологія нерозривно пов`язана з часом, бо постійно вирішує послідовність формування і умови утворення гірських порід. Це має важливе теоретичне і практичне значення бо дає відповідь на питання: коли утворилась земна кора, платформи материків, океанічні западини, гірські системи; коли з`явилось життя на Землі і як воно мінялось з плином геологічного часу. Важливо також знати, наприклад, коли і при яких умовах утворились поклади кам`яного вугілля, нафти, солей, рудних корисних копалин, дорогоцінних каменів тощо. Це допомагає геологам виявити закономірності формування корисних копалин в часі і просторі і, таким чином, виділити райони, які перспективні для їх пошуків. Тобто, вивчення геологічної історії має велике світоглядне і практичне значення. Крім визначення віку порід, в геології часто виникає потреба у визначенні початку і кінця рухів земної кори або процесів у ній чи на її поверхні, появи певних тварин та рослин і їх вимирання. Навіть зміна кліматів протягом геологічної ери та періодів нерідко цікавлять геологів, бо давні клімати різних широт не тільки пояснюють способи утворення осадових порід, а й формування багатьох видів корисних копалин (наприклад, деяких алюмінієвих, марганцевих і залізних руд, солей, вапняків тощо). Багато допомагає в цьому наука палеогеографія, яка вивчає клімат, рельєф суші і дна морів, розподіл морів і континентів та інші фізико-географічні особливості минулих геологічних епох і зміни цих особливостей у часі. В житті Землі і формуванні земної кори величезну роль відігравали тектонічні рухи, що призводили до утворення гірських систем, щитів, западин, підняттів та інших геологічних структур. Саме встановлення часу і вияснення процесу виникнення тектонічних структур та їх подальшого розвитку є ще одним завданням історичної геології. Це завдання вирішує один із розділів історичної геології – геотектоніка. Крім того, перед історичною геологією стоять завдання вивчення послідовності магматичних і метаморфічних процесів. Історична геологія тісно пов`язана з цілим рядом інших наук і в першу чергу – з палеонтологією і регіональною геологією. Вони виникли і розвивались фактично одночасно (з середини ХІХ ст.), доповнюючи одна одну.

Фанерозойський еон, фанерозой (др.-грец - життя) - геологічний еон, що почався ~ 570 млн років тому і триває в наш час, час «явного» життя. Початком фанерозойських еону вважається кембрійський період, коли відбулося різке збільшення числа біологічних видів і з'явилися організми, що володіють мінеральними скелетами. Попередній еон називається криптозой , тобто час «прихованого» життя, оскільки слідів його прояву знаходять дуже мало. Фанерозойський еон поділяється на три геологічних ери (від більш древніх до молодих): Палеозой (кембрій, ордовік, силур, девон, карбон, перм), мезозой (тріас,юра, крейда), кайнозой (палеоген, неоген, антропоген).