- •1.Палеогеографія: предмет, об’єкт, методологічні засади й принципи дослідження
- •2. Структура палеогеографії, як науки
- •3. Галузі палеогеографії.
- •4.Історія розвитку палеогеографії та її сучасні концепції та парадигми.
- •5.Історія розвитку четвертинної палеогеографії в Україні.
- •6. Наукове значення палеогеографії
- •7. Практичне значення палеогеографії
- •8. Періодизація геологічної історії як основа палеогеографії. Періоди фанерозою.
- •9.Основні підрозділи і етапи четвертинного періоду.
- •10. Поняття про палеогеографічні пам’ятники та палеогеографічні індикатори. Памятники та індикатори давнього рельєфу.
- •11.Предмет і об’єкт палеогеології. Генетичні типи відкладів та їх палеогеографічне значення
- •12.Предмет і об’єкт палеогеоморфології. Памятники та індикатори давнього рельєфу
- •13.Предмет, об’єкт, методи дослідження палеопедології.
- •14. Реконструкція палеокліматичних змін за аналітичними палеопедологіними даними.
- •17. Реконструкції змін рослинності та клімату за спорово-пилковими діаграмами.
- •18. Комплекс палеофауністичних методів.
- •20. Палеомагнітний метод у четвертинній палеогеографії – принципи застосування, основні палеомагнітні рубежі.
- •21. Дендро-, варво-, спелео та гляціохронологія
- •23. Фізико – хімічні властивості ґрунтів і лесів як індикаторів давнього клімату (бенефіс Біллі)
- •24. Фауністичні комплекси як індикатори давнього клімату.
- •25. Типи рослинності і показові види як індикатори давнього клімату
- •26. Палеоландшафтознавство та палеоекологія – предмет, об’єкт, методи.
- •27. Особливості розвитку географічної оболонки в археї (4000-2500 млн.Р.)
- •28. Особливості розвитку географічної оболонки в ранньому протерозої (2500-1500 млн. Р.)
- •29. Особливості розвитку географічної оболонки у пізньому протерозої (1500-550 млн.Р.)
- •30. Палеографічні та палеоекологічні особливості кембрію (550-500 млн.)
- •31. Палеографічні та палеоекологічні особливості ордовіку (500-450 млн.)
- •32. Палеографічні та палеоекологічні особливості силуру (450-400 млн.Р.)
- •33. Палеографічні та палеоекологічні особливості девону (450-400 млн.Р.)
- •34. Палеографічні та палеоекологічні особливості раннього карбону (400-350млн.Р. – весь карбон)
- •36. Палеографічні та палеоекологічні особливості перму (300-250 млн.)
- •37. Основні риси тектонічного розвитку та географії материків і океанів протягом палеозою
- •38. Основні тренди кліматичних змін протягом палеозою.
- •39.Основні етапи розвитку рослинного світу протягом палеозою (залежність від абіотичних факторів).
- •40. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом палеозою (залежність від палеоекологічних факторів).
- •42.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості тріасу
- •62. Основні риси тектонічного розвитку та географії материків і океанів протягом неогену
- •63. Основні тренди кліматичних змін протягом неогену
- •64. Основні етапи розвитку рослинного світу протягом неогену (залежність від абіотичних факторів)
- •65. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом неогену (залежність від абіотичних факторів)
- •66. Проблема нижньої межі четвертинного періоду
- •67. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості еоплейстоцену
- •68. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості раннього неоплейстоцену
- •69. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості середнього неоплейстоцену
- •70. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості пізнього неоплейстоцену
- •71. Основні тренди кліматичних змін протягом четвертинного періоду.
- •72. Основні етапи розвитку рослинного світу протягом антропогену (залежність від абіотичних факторів)
- •73. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом антропогену (залежність від абіотичних факторів)
- •74. Палеоекологічні умови виникнення людини
- •75. Палеоекологічні умови людини культури олдувай
- •76. Палеоекологічні умови людини ашельської культури
- •77. Палеоекологічні умови людини мустьєрської доби.
- •78. Палеоекологічні умови пізнього палеоліту.
- •79. Основні етапи розвитку фізичного типу та матеріальної культури людини та їх зв'язок з палеоекологічними умовами
- •81. Основні закономірності розвитку природи у четвертинному періоді
79. Основні етапи розвитку фізичного типу та матеріальної культури людини та їх зв'язок з палеоекологічними умовами
Найдавніший період формування людини – кам’яна доба – від виникнення Homo до 3 тис. років до н.е. – поділяється на давньокам’яну добу (палеоліт), середньокам’яну (мезоліт), нову кам’яну (неоліт) та перехід до бронзової доби – енеоліт. Така періодизація заснована відмінностях в матеріалах та техніці виготовлення знарядь.
Презінджантроп Homo habilis |
Олдувайська культура, 2,7-1 млн років тому |
Глибокий палеоліт |
Еоплейстоцен |
Гейдельбергці. Ранні неандертальці |
Ашельська культура, 1,76 млн – 130 тис. років тому |
Ранній палеоліт |
Еоплейстоцен – середній неоплейстоцен |
неандерталець |
Мустьєрська культура, 300-30 тис р тому |
Середній палеоліт |
середній та пізній неоплейстоцен |
кроманьйонець |
кроманьонська |
Пізній палеоліт |
пізній неоплейстоцен |
Homo habilis – прямо ходячий; об’єм головного мозку 650-1000 см3; будова тазу дозволяла народжувати дітей з більшою головою. Голова округла, череп розширений під очима та над потилицею. Структура кисті більш прогресивна ніж в австралопітека, але зберігає здібності лазити по деревах. Великий палець ноги не протиставлявся іншим, як у мавп, що свідчить про винятково двоноге переміщення. Зріст до 1,5 м, вага до 50 кг. Раціон – переважно вегетаріанський, м'ясо – переважно австралопітеки.
Культура Олдувай або галькова культура характеризується найбільш примітивними технологіями обробки каменя, коли він просто розколювався навпіл без додаткової обробки.
Гейдельбергці – потужна статура, високий зріст 1,8-2 м, розвинуті м’язи, вага – близько 90-100 кг. Об’єм головного мозку 1100-1400 см3, череп округлий, розвинуті надбрівні дуги, зуби дрібні. Розвинутість лобної частини головного мозку свідчить про наявність примітивної мови. Збільшення фізичних розмірів є наслідком кращих мисливських вмінь та збільшенні частки тваринної їжі.
Ашельська культура характеризується більш досконалими кам’яними знаряддями. Ашельські рубила мали правильні трикутні, мигдалевидні чи овальні контури, меншу вагу. Поверхня цих кам’яних знарядь була оброблена, що свідчить про знання властивостей кременю та вмілій руці майстра. Знайдені рубила зручніше застосовувати правою рукою. Ашельська людина – правша.
З’являються мисливські табори та більш-менш постійні поселення; Ашельська людина почала освоювати природні печери та гроти для жила, вміла зберігати та використовувати вогонь.
Неандертальці – низькорослі, або середнього зросту люди (в середньому зріст був 165 сантиметрів), сильні, масивної статури, з великими головами. Неандертальці були добре пристосовані до холоду. Можливо світлий колір їхньої шкіри та світле або руде волосся. Обсяг мозку 1100—1700 куб. см. В структурі мозку слабко виражені лобові частки мозку –слабший розвиток соціальних навичок та мови. Форма черепа подовжена, зі специфічним виступом на потилиці. Загальні риси неандертальця як типу: відсутність підборідного виступу, надочні дуги, що виступають, низький сплощений череп, потиличний виступ.
Для мустьєрської техніки обробки каменю характерні дисковидні та одноплощинні ядра, від яких відколювалися широкі відщепи, що в результаті до обробки перетворювалися в різні знаряддя: скребки, наконечники, свердла, ножі. Обробка кістки розвинута слабо. Неандертальці жили у печерах або під відкритим небом, інколи – в житлах з костей мамонтів та шкур. Займалися збиральництвом, полюванням на мамонтів, печерних ведмедів. Хоронили своїх померлих. Льодовикове похолодання їм допомагало пережити опанування вогню.
Кроманьйонець – За антропологічними властивостями близькі до сучасної людини. Кроманьйонці жили родовою община, володіли членороздільною мовою, будували житла, одягалися у шкури. Було розвинуте гончарство, приручали тварин, почали займатися землеробством. Мали культ полювання. Вміли не тільки гравіювати та малювати на площині але і передавати об’ємні зображення. У кроманьйонців були поховальні обряди, у могилу клали предмети побуту, їжу, прикраси.
