5.Історія розвитку четвертинної палеогеографії в Україні.

Павло Аполонович Тутковський – один з фундаторів УАН, Національної бібліотеки, геологічного музею – видатний укр-й геолог і географ, автор оригінальних наукових концепцій і численних праць у галузі четвертинної геології, палеонтології, стратиграфії, гідрогеології, регіон-ї геології. Як дослідник він формувався під впливом київської університетської школи геологів, за головування К.М. Феофілактова, який читав в університеті Володимира лекції з геології, палеонотології, мінералогії 46 років. Його карти Київської та інших губерній були визнані науковою спільнотою. Феофілактов розробив класиф-ю гранітів укр.щита, ініціював розроблення проблем четверт-ї геології в укр. Він установив наявність льодовикових і післяльод-х відкладів, захоронених грунтів, а також запропонував перший стратиграфічний розріз четвертинних відкладів. Тутковський вивчав викопну мікрофауну, яку до нього ніхто не вивчав на території Росії. Він є засновником четверт-ї геології в Україні. Разом з ним дану проблематику дослідж-ли Армашевич, Криштафович, Набоких тощо. У роботах Тутк-го наведено дані про різні типи морен, описано ози і друмлінові ландшафти, численні озера. На цьому емпіричному матеріалі виникли узагальнення про причини великого плейстоценового обледеніння, викопних пустель північної півкулі, походження лесу й неолітичної культури, класифікацію ландшафтів України. Його дослідження четверт. Відкладів, кор.копалин, виявлення фауни й флори четверт. Періоду, петрографії й мінералогії укр. Щита, а також підз.вод до сих пір залиш-ся актуальними. Важливий внесок в розвиток четвертинної палеогеографій в Україні зробив український геолог і палеонтолог, доктор геологічних наук Крокос Володимир Іванович. Основні наукові дослідження стосуються питань теоретичної геології, регіональної геології, палеонтології, палеонтології ссавців, геології антропогенних відкладів. Удосконалив методику вивчення лесів і розробив схему їх стратиграфічного розчленування та районування. Провадив гідрогеологічні дослідження й вивчив ґрунти на півдні України. Понад 80 наукових праць, присвячених переважно вивченню четвертинної геології й морфології України.

М.Ф. Веклич в 50-60рр. значно удосконалив методологію палеогеографії, обґрунтував комплексність методів дослідження. Започаткована ним школа, в якій є представники більшості галузей палеогеографії і зараз є відомою в світі

6. Наукове значення палеогеографії

– Прогнозування (девіз науки, реконстукції, моделі);

- Значення П-х карт для ландшафтознавства (ці дані дозволяють встановити форми рельєфу, етапи розвитку грунтів, їх вік;

- П-ні карти можуть використовуватися для уточнення меж на всіх фізико-географічних картах;

- Створення моделей розвитку ГО;

- Виявлення хоро-хронологічних зв’язків прир. середовища та досл. їх зміни під впливом різних факторів.