- •1.Палеогеографія: предмет, об’єкт, методологічні засади й принципи дослідження
- •2. Структура палеогеографії, як науки
- •3. Галузі палеогеографії.
- •4.Історія розвитку палеогеографії та її сучасні концепції та парадигми.
- •5.Історія розвитку четвертинної палеогеографії в Україні.
- •6. Наукове значення палеогеографії
- •7. Практичне значення палеогеографії
- •8. Періодизація геологічної історії як основа палеогеографії. Періоди фанерозою.
- •9.Основні підрозділи і етапи четвертинного періоду.
- •10. Поняття про палеогеографічні пам’ятники та палеогеографічні індикатори. Памятники та індикатори давнього рельєфу.
- •11.Предмет і об’єкт палеогеології. Генетичні типи відкладів та їх палеогеографічне значення
- •12.Предмет і об’єкт палеогеоморфології. Памятники та індикатори давнього рельєфу
- •13.Предмет, об’єкт, методи дослідження палеопедології.
- •14. Реконструкція палеокліматичних змін за аналітичними палеопедологіними даними.
- •17. Реконструкції змін рослинності та клімату за спорово-пилковими діаграмами.
- •18. Комплекс палеофауністичних методів.
- •20. Палеомагнітний метод у четвертинній палеогеографії – принципи застосування, основні палеомагнітні рубежі.
- •21. Дендро-, варво-, спелео та гляціохронологія
- •23. Фізико – хімічні властивості ґрунтів і лесів як індикаторів давнього клімату (бенефіс Біллі)
- •24. Фауністичні комплекси як індикатори давнього клімату.
- •25. Типи рослинності і показові види як індикатори давнього клімату
- •26. Палеоландшафтознавство та палеоекологія – предмет, об’єкт, методи.
- •27. Особливості розвитку географічної оболонки в археї (4000-2500 млн.Р.)
- •28. Особливості розвитку географічної оболонки в ранньому протерозої (2500-1500 млн. Р.)
- •29. Особливості розвитку географічної оболонки у пізньому протерозої (1500-550 млн.Р.)
- •30. Палеографічні та палеоекологічні особливості кембрію (550-500 млн.)
- •31. Палеографічні та палеоекологічні особливості ордовіку (500-450 млн.)
- •32. Палеографічні та палеоекологічні особливості силуру (450-400 млн.Р.)
- •33. Палеографічні та палеоекологічні особливості девону (450-400 млн.Р.)
- •34. Палеографічні та палеоекологічні особливості раннього карбону (400-350млн.Р. – весь карбон)
- •36. Палеографічні та палеоекологічні особливості перму (300-250 млн.)
- •37. Основні риси тектонічного розвитку та географії материків і океанів протягом палеозою
- •38. Основні тренди кліматичних змін протягом палеозою.
- •39.Основні етапи розвитку рослинного світу протягом палеозою (залежність від абіотичних факторів).
- •40. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом палеозою (залежність від палеоекологічних факторів).
- •42.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості тріасу
- •62. Основні риси тектонічного розвитку та географії материків і океанів протягом неогену
- •63. Основні тренди кліматичних змін протягом неогену
- •64. Основні етапи розвитку рослинного світу протягом неогену (залежність від абіотичних факторів)
- •65. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом неогену (залежність від абіотичних факторів)
- •66. Проблема нижньої межі четвертинного періоду
- •67. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості еоплейстоцену
- •68. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості раннього неоплейстоцену
- •69. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості середнього неоплейстоцену
- •70. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості пізнього неоплейстоцену
- •71. Основні тренди кліматичних змін протягом четвертинного періоду.
- •72. Основні етапи розвитку рослинного світу протягом антропогену (залежність від абіотичних факторів)
- •73. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом антропогену (залежність від абіотичних факторів)
- •74. Палеоекологічні умови виникнення людини
- •75. Палеоекологічні умови людини культури олдувай
- •76. Палеоекологічні умови людини ашельської культури
- •77. Палеоекологічні умови людини мустьєрської доби.
- •78. Палеоекологічні умови пізнього палеоліту.
- •79. Основні етапи розвитку фізичного типу та матеріальної культури людини та їх зв'язок з палеоекологічними умовами
- •81. Основні закономірності розвитку природи у четвертинному періоді
65. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом неогену (залежність від абіотичних факторів)
Як морська, так і наземна фауни були досить сучасними. Значного різноманіття досягли морські ссавці (китоподібні, дельфіни, морські котики, морські леви, тюлені); виникли вугрі. Поряд існувала також величезна акула – мегалодон. Розвиток кремнієвих губок, гастропод.
Починаючи з середини міоцену зменшення вологості та похолодання клімату значно вплинули на еволюцію наземних тварин в неогені. Відбувалася поступова еволюція теплолюбних в холодолюбні.
В міоцені переважала Анхілотерієва фауна: анхілотерій (невеликий лісовий кінь), носороги, мастодонти, свині, газелі, гризуни, олені. Також мешкали капібари, палеокастори (прабобри), амфіціон; хижі птахи – кондор, аргентавіс.
В міоцен-пліоцені її замінила Гіпаріонова фауна: гіпаріони (коні), справжні носороги, хоботні (динотерії, мастодонти), антилопи, верблюди, олені, жирафи, бізони, шаблезубі тигри, гієни, страуси, собаки.
В Середземному морі жили алігатори, морські корови.
В Пн Америці жили мастодонти, гризуни, гомотерії, опосуми. В кінці неогену вимерли трипалі коні, халікотерії, відбулося скорочення копитних. Поява Панамського перешийку спричинила міграцію видів (в т.ч. рух на пн наземних лінивців та гігантських броненосців).
Поява пінгвінів, термітників, справжнього коня (екус)
Еволюція приматів: виникнення гібонів, орангутангів, горил. З людиноподібних мавп існували дріопітеки (міоцен), що згодом еволюціонували в рамапітеків та кеніапітеків. Останні стали предками австралопітеків (олдувайська долина) та людини вмілої (Homo habilis).
66. Проблема нижньої межі четвертинного періоду
Питання щодо нижньої межі четвертинного періоду є доволі суперечливим. Одні вчені називають дату 2,588 млн р тому, інші – 1,8 млн р тому. Причиною цьому є невизначеність щодо приналежності Гелазію (2,588 – 1,806 млн р) – до верхнього пліоцену чи нижнього плейстоцену.
Початок Гелазію пов’язують зі змінами у кліматі Землі, океані та біоті. Також він співпадає з палеомагнітним епізодом Гаусс-Матуяма. Еталоном нижньої межі Гелазію вважають розріз Монте-Сан-Нікола (Італія).
в ущелині Олдувай (Сх. Африка) були знайдені рештки людини здібної (Homo habilis), датовані бл. 2,6 млн років тому.
Під час Гелазію відбувалося зростання льодових щитів у Північній півкулі.
Кінець Гелазію пов’язують з появою у Середземному морі холодовитривалих морських молюсків (арктіка-ісландіка) та північних форамініфер, що зараз живуть північніше («північні гості»). 1,8 млн р. тому відбувся Олдувайський палеомагнітний епізод. Еталоном верхньої межі Гелазію є розріз Вріка (Пд. Італія)
