42.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості тріасу

Тріа́совий пері́од (тріас)— ранній період мезозо́йської ери. 250-200 млн..

Геологічні процеси періоду

Починається розкол Пангеї. Кімерійські блоки рухалися в бік Сибіру. Зароджувався Індійський океан. Внаслідок розтягнення земної кори виникають і пожвавлюються розломи земної кори, по яких проявляється вулканічна діяльність: виливаються базальти і їх туфи. Це етап утворення трапової формації наявність кор вивітрювання з каоліновим і латеритним профілем

Великі площі материків були зайняті лагунами й озерами. Протягом тріасу температура зростала. Кількість опадів була незначною (геліократичний етап). У червоноколірних перевідкладених ґрунтах знаходять вапнякові конкреції у вигляді картоплин.

Розвиток живих організмів

Серед тріасової флори ще траплялися каламіти, насінні папороті й кордаїти. Переважали справжні папороті, гінкгові, бенетитові, саговникові, хвойні. Папороті тріасу були прибережними трав'янистими рослинами, З хвойних рослин добре вивчена вольція. Вона мала густу крону і шишки, як у ялини.

Гінкгові були досить високими деревами, їх листки утворювали густі крони. Особливе місце серед тріасових голонасінних займали бенетити — дерева з кільчастими великими складними листками, що нагадують листки саговників. Саме бенетити слід вважати предками квіткових рослин.

Першими після відмирання відновлюються строматоліти. Розквіт безхребетних. У морях з'явилися нові молюски, такі, як устриці. Зустрічалися і нові різновиди коралів, креветок і омарів.

У тріасі з'явилися морські їжаки, схожі на сучасних. У морях жили аммоніти. Наприкінці тріасу вони майже усі вимерли, а ті, хто вижив, "дотяг" до юрського періоду, коли наступив їхній новий розквіт.

Найбільшими хижаками тріасових морів були недавно виниклі водні рептилії. Ящероподібні нотозаври ловили рибу за допомогою своїх гострих зубів. Дельфіноподібні іхтіозаври .Великі плакодонти, схожі на тритонів, плазували по морському дну, вишукуючи мушлі

У тріасовому періоді надзвичайно розвинулися рептилії, при цьому не тільки сухопутні, але й пристосовані до життя у воді (іхтіозаври, нотозаври, плакодонти) і повітрі (птерозаври - диморфодон). Вперше з'явилися динозаври, черепахи, жаби, крокодили та ссавці. Звірозубі ящери почали поступово вимирати, вже з’явилися їхні нащадки — перші ссавці (аж до часу загибелі динозаврів вони будуть лишатися дрібними непомітними істотами).

Однак з'явилася і нова група рептилій — їх називають архозаври, тобто "правлячі рептилії". Перші архозаври були маленькими звірками.Це була епоха архозаврів, спочатку вони вели водний спосіб життя, як сучасні крокодили. З часом їхні задні кінцівки видовжилися. Це дало їм змогу переміститися на сушу, де вони стали пересуватися на задніх ногах (масивний хвіст слугував опорою). Від них виникли перші двоногі динозаври. Найбільшим хижаком тріасу був архозавр постосухус.

Величезні череди травоїдних листрозаврів ніжилися в мулі по берегах озер і рік. Це були дійсні "бегемоти" тріасового світу. Перші сухопутні і водні черепахи, а також крокодили. Дуже незабаром водні черепахи і крокодили вторглись у теплі моря.

На суші все ще зустрічалися цинодонти ("собакозубі") — швидконогі хижі рептилії, що нападали на череди повільних травоїдних тварин.

Ближче до кінця тріасового періоду багато наземних тварин, що з'явилися на його початку, вимерли. Їхнє місце зайняли нові рептилії, що розвинулися протягом тріасу. Приблизно 225 млн. років тому виникла група рептилій, яких назвали текодонтами - незграбні приосадкуваті тварини, трохи схожі на крокодилів.

43. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості юри

Юрський період 150-100млн.

Триває розпадання Пангеї. Відбувається субдукція біля Кімерійських острівних дуг; поглиблюються затоки між Африкою й Америкою, Африкою й Антарктидою з Австралією. Відбулися масштабні трансгресії, у результаті котрих океан Тетіс зайшов на простори Східноєвропейської рівнини, з’єднався з арктичними водами. Мало місце утворення так званих кімеридів – на територіях Малакки, Бірми, Чукотки, Східного Сибіру, східної частини сучасного Тибету. У кінці юри від’єдналися Північна Америка й Африка, почали існувати Атлантичний та Індійський океани. На місці Криму, Кавказу й Альп існували лише острови. Юра (особливо її сер. частина) є таласократичним етапом. Однак у кінці періоду відбулася аридизація клімату. Середня температура океану становила 30°. Відклади юри представлені вапняками, багатими на фосфорити темноколірними глинами, конгломератами, флішами.

Рослинний світ

Теплий і вологий клімат сприяв розквіту рослинного світу. Папоротеподібні, цикадові, хвойні утворювали великі болотисті ліси. На узбережжі росли араукарії, туї, цикадові. Папороті й хвощі утворювали підлісок. У нижній юрі на всій території північної півкулі рослинність була досить одноманітною. Та вже починаючи із середньої юри, можна визначити два рослинних пояси: північний, де переважали гінкго і трав'янисті папороті, і південний з бенетитами, цикадовими, араукаріями, деревовидними папоротями. З'являються перші кипарисові і, можливо, ялинові, також секвойя

В юрському періоді остаточно вимер ряд груп тварин палеозою,

В морських басейнах розвинулись амоніти, белемніти, морські зірки. Плезіозаври, бочкоподібні морські рептилії з чотирма широкими ластами. Інша група хижих рептилій, — плезіозаври. Їхні довгошиї різновиди жили на поверхні моря. Дельфіноподібні іхтіозаври. Виникла нова, група голкошкірих — неправильні їжаки.

Динозаври: зауроподи(рослиноїдні) і терраподи(хижаки)

У юрі виникло багато двоногих хижих динозаврів тероподів, таких як найрозповсюдженіші юрські хижаки аллозаври, мегалозаври, цератозаври, орнітолести.

Юрський розквіт рослинності сприяв розквіту рослинноїдних зауроподів — найбільших тварин за всю історію Землі (брахіозавр, бронтозавр, диплодок, сейсмозавр). А також травоїдні, доволі оригінальні на вигляд стегозаври — вздовж хребта був розташований подвійний ряд грізного вигляду пластин.

На суші, в озерах і ріках жило безліч різних видів крокодилів, що широко розселилися по земній кулі. .

У юрському періоді різко прискорилася еволюція комах, Серед них були попередники сучасних мурах, бджіл, щипавок, мух і ос. З’явилися метелики Саме у юрському періоді з'явилися знамениті археоптерикси — істоти, які мали одночасно ознаки птахів і рептилій. Існували літаючі ящери –птерозаври(діморфодон, птеродактиль). Наприкінці юрського періоду з'являється новий клас хребетних — птахи.(археоптерикс)

44. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості крейди

Кре́йдовий пері́од 150-65млн.

Продовжувалося формування кімеридів (Скелясті гори, Анди). Утворився сере денно-океанічний хребет в Арктиці – хребет Гаккеля. Перша половина крейдового періоду характеризується великим поширенням в межах материків мілководних морів та заболочених Північна Америка, яка була відділена від величезного азіатського материка широкою протокою, з'єдналася з Європою. На сході Азія з'єдналася з Америкою. Південна Америка повністю відокремилась від Африки.. Нагромаджуються потужні товщі крейди, пісків, мергелів. На початку пізньокрейдової епохи відбулася одна з найбільших в історії Землі трансгресія моря

Кліматичні умови протягом періоду сильно змінювалися. На початку крейди було зледеніння. Наступне велике похолодання сталося в кінці періоду. Протягом крейди підвищувався вміст кисню в атмосфері

Органічний світ

Відбулася зміна мезофітної рослинності кайнофітною. Давні покритонасінні – магнолії, лаври, евкаліпти. Існували гінкго, араукарії, секвої. У кінці крейди з’явилися вічнозелені дуби, буки, платани. Саме в крейді з’явилися комахоїдні рослини.Для флори цього періоду характерні папоротеподібні й голонасінні, з'явились перші покритонасінні, а в пізньокрейдову епоху — сучасні форми (дуб, бук, береза, верба, виноград та інші). Зникають бенетити

Для крейди характерний гігантизм. Моря: амоніти, бакуліти – прямі амоніти, рудисти – двостулкові молюски.гігантські акули, продовжують існувати великі рептилії – іхтіозаври (до кінця ранньої крейди), плезіозаври, а в кінці крейди з’являються 12-метрові мозазаври.

Небо: ящери: птеранодон, птеродактиль, кетцалькоатль, птахи: геспероорніс. Поява беззубих птахів – конфуціоорніс. Поява кілегрудих птахів. Виникнення ібісів, фламінго,

Суша: рогаті ящери – цератопси – трицератопс – пізня крейда, панцирні динозаври – анкілозаври., бронтозаври, зменшення у розмірах завроподів. Качконосі динозаври – зауролоф. Поширені ігуанодони.Характерне ширше поширення гребенів, комірів, шипів. Існування найбліших в історії наземних хижаків: тиранозаври (тарбозавр). Багатобугоркові ссавці. Поява яйцекладних, сумчастих ссавців, їх стрімке поширення. дейнозух, найбільший крокодил усіх часів. Стрімке поширення запилюючих комах – метеликів, бджіл.

45.Основні риси тектонічного розвитку та географії материків і океанів протягом мезозою

Мезозой був основною ерою кіммерійської складчастості, що проявилась в тектонічних процесах і гороутворенні.

У тріасі починається розкол Пангеї. На Лавразію і Гондвану і подальший розкол Гондвани: Кімерійські блоки рухалися в бік Сибіру. Зароджувався Індійський океан

У юрі Лавразия майже впритул наблизилася до Північного полюса. Відбувається субдукція біля Кімерійських острівних дуг; поглиблюються затоки між Африкою й Америкою, Африкою й Антарктидою з Австралією. Відбулися масштабні трансгресії, у результаті котрих океан Тетіс зайшов на простори Східноєвропейської рівнини, з’єднався з арктичними водами. Мало місце утворення так званих кімеридів – на територіях Малакки, Бірми, Чукотки, Східного Сибіру, східної частини сучасного Тибету. У кінці юри від’єдналися Північна Америка й Африка, почали існувати Атлантичний та Індійський океани. На місці Криму, Кавказу й Альп існували лише острови. Юра (особливо її сер. частина) є таласократичним етапом. Океан Тетіс повільно замикається за рахунок зближення Африки і Євразії.

У крейді формується Атлантичний океан, продовжується дрейф Індостану.У пізньокрейдову епоху відбулася одна з найбільших в історії Землі трансгресій. Продовжувалося формування кімеридів (Скелясті гори, Анди). Утворився середенно-океанічний хребет в Арктиці – хребет Гаккеля. Формується

Фази кіммерійської (або мезозойської) складчастості: (1) індосинійська (рання кіммерійська) фаза – кінець тріасу –на південному заході Китаю, півостровах – Індокитай та Малакка та на заході Індонезійського архіпелагу; невадської фази, на широких просторах від Аляски до Мексики (область Північноамериканських Кордильєр), за виключенням району Скелястих гір та вузької смуги вздовж узбережжя Тихого океану.

В результаті колимської фази до Лавразії (Ангариди) була приєднана Верхояно-Чукоцька область (хребти Верхоянський, Джуг-Джур, Колимський, Черського, Анадирський), західна частина Сіхоте-Аліню.

46.Основні тренди кліматичних змін протягом мезозою

Пермське похолодання змінилося тріасовим потеплінням. Клімат тріасу був відносно стійким. Пори року представляли собою зміну вологих, рясних опадами і більше сухих сезонів (Олейников, 1987). Температурний режим був досить високим, про що свідчить наявність кор вивітрювання з каоліновим і латеритним профілем, а також розвиток теплолюбної фауни - коралів, брахіопод, головоногих молюсків та ін..

Клімат ранньої та середньої юри був часом найвищої гумідізаціі в мезозої. У цей час сильно зменшилися аридні області. В тропіках середні температури досягали 25-27С. Однак у кінці періоду відбулася аридизація клімату.

Кліматичні умови протягом періоду сильно змінювалися. На початку крейди було зледеніння. Наступне велике похолодання сталося в кінці періоду. Протягом крейди підвищувався вміст кисню в атмосфері. У пізній крейді відбулися наймасштабніші трансгресії. У періоди між похолоданнями спостерігалася температура близько 20-27 С. Існували гумдні і аридні пояси

47.Основні етапи розвитку рослинного світу протягом мезозою (залежність від абіотичних факторів)

Мезозойська флора формувалась при відносно жаркому і гумідному кліматі, який фактично не змінювався затяжними зледеніннями.

Тріас:Зникли плауни, калам іти, прапапороті, кордаїти й більша частина давніх хвойних, що домінували в палеозої. У другій половині тріасу з’являються саговники, бенетити, гінкгові, мезофітні хвойні. Період розквіту насінних папоротей, хвощових. У морях велику роль відігравали рифоутворюючі папороті. Поширені араукарієві ліси.

Юра:У складі рослинності домінували голонасінні (гінкго, саговники, бенетити й хвойні), розмаїття папоротей, хвощів тощо. Покритонасінні з’явилися в кінці періоду.

Крейда:Відбулася зміна мезофітної рослинності кайнофітною. Давні покритонасінні – магнолії, лаври, евкаліпти. Існували гінкго, араукарії, секвої. У кінці крейди з’явилися вічнозелені дуби, буки, платани. Саме в крейді з’явилися комахоїдні рослини.

Власне мезозойською групою рослин є вимерлі в крейді бенетити

48. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом мезозою (залежність від палеоекологічних факторів)

Органічний світ цієї ери дуже відрізнявся від палеозойської. Серед безхребетних у морях з`явилось багато нових молюсків і коралів, а з хребетних – кісткових риб і плаваючих рептилій. Але особливо вражаючі зміни в складі тварин відбулись на суші. Протягом усіх трьох періодів переважали найрізноманітніші плазуни, а серед них – динозаври. Саме тому нерідко мезозойську еру називають ерою плазунів

Тріас. Зростає різноманітність хрящових та кісткових риб. Доволі широко представлені звірозубі плазуни. Тріасовий період завершується розпадом Пангеї, внаслідок чого відбулась біоценотична криза, що супроводжувалась потеплінням клімату та вимирання деяких організмів, наприклад звірозубих.

Розквіт плазунів (поява динозаврів). З’являються нові форми амоноідей, тюленеподібні рептилії, жаби, черепахи, характерні для мезозою архозаври, іхтіозаври. У кінці тріасу з’явилися справжні ссавці - дрома-теріуми, що були яйцекладними. Вони були дрібними комахоїдними тваринами (5-15см), подібними до сучасних землерийок.

Юра. У морях значного поширення набувають головоногі молюски белемніти, амоніти, голкошкірі – офіри. Для юрського періоду характерним є опанування плазунами повітряного та морського середовищ. Набувають розквіту плезіозаври та іхтіозаври, що були морськими плазунами (подібні до сучасних ластоногих ссавців). Великого різноманіття набувають птерозаври (літаючі ящери). Їх особливість – наявність довгого хвоста. В кінці періоду вони вимирають, а їх заміщує безхвостий птеродактиль. Надзвичайно різноманітні динозаври юрського періоду. Представники, диплодок, стегозавр, трицератопс, сейсмозавр (найбільша наземна тварина за історію). Це були переважно рослиноїдні види. Триває еволюція ссавців – поява багатогорбкуватих

Крейда. У морях розвиваються форамініфери, рудисти, амоніти, белемніти. Залишки їх черепашок утворювали поклади крейди (звідси і назва періоду). Великого різноманіття набувають птерозаври. У середині крейди відбувається біосферна криза, обумовлена появою покритонасінних рослин. Основні ароморфози, що дозволили їм зайняти пануюче місце у флорі є подвійне запліднення та запилення комахами. У фауні наземних хребетних домінують плазуни, представлені різнома-нітними хижими (тиранозаври, зокрема тарбозавтри) і травоїдними (ігуанодон, траходон тощо). Існували літаючі ящери (птеранодон, кет-цалькоатль). Це час існування найбільших в історії Землі сухопутних хижаків. Птахи відрізнялися від юрських форм складнішою організаці-єю, але все ще мали зуби (напр., гесперорніс). Перші беззубі птахи відомі з кінця періоду – конфуціусорніс. Поява перших плацентарних ссавців.Відбувається бурхлива еволюція комах, – виникають всі сучасні групи. Набувають різноманіття і ссавці, вже відомі як сумчасті, так і плацентарні. Виникають нові групи динозаврів – тиранозаври. Наприкінці крейдяного періоду відбувається ще одна біосферна криза. Вимирають динозаври, форамініфери, деякі комахи, белемніти, голонасінні тощо.

49.Вимирання видів на межі мезозою та кайнозою

Кре́йдове вимира́ння — велике вимирання, що сталося наприкінці крейдяного періоду, близько 65 мільйонів років тому. Немає єдиного погляду, чи було це вимирання поступовим або раптовим, що є наразі предметом суперечок.

Найбільш відомим є вимирання динозаврів, але воно було було лише частиною великого вимирання: разом із динозаврами вимерли морські рептилії (мезозаври та плезіозаври) і літаючі ящери, багато молюсків, зокрема амоніти, белемніти і безліч дрібних водоростей. Всього загинуло 16% родин морських тварин (47% родів морських тварин) і 18% родин сухопутних хребетних.

Однак більшість рослин і тварин пережила цей період. Наприклад, не вимерли сухопутні плазуни, такі як змії, черепахи, ящірки та водні плазуни, такі як крокодили. Вижили найближчі родичі амонітів — наутілуси, а також птахи, ссавці, корали і наземні рослини.

Позаземні:

1)Падіння астероїда — одина з найпоширеніших версій (т. зв. «гіпотеза Альвареса»). Вона заснована здебільшого на приблизній відповідності часу утворення кратера Чіксулуб (який є наслідком падіння астероїда розміром близько 10 км приблизно 65 млн. років тому [4]) на півострові Юкатан у Мексиці і часом вимирання більшості зі зниклих видів динозаврів Слід зауважити, що автори і прихильники цієї гіпотези в науковому середовищі, в більшості своїй, є не палеонтологами, а представниками інших наукових напрямків (фізиками, астрономами, геологами тощо) Теорію підтверджує підвищений вміст платиноїдів у шарі на межі крейди і палеогену. Підвищений вміст платиноїдів відзначається на межі мезозою та кайнозою повсюди на Землі. Ці елементи, зокрема ізотоп Os-187, у такій концентрації не могли утворитися з якихось інших причин і мають вочевидь метеоритний генезис.

Версія «багаторазового падіння» («англ. multiple impact event») передбачає кілька послідовних ударів . Вона залучається, зокрема, для пояснення того, що вимирання сталося не одномоментно (див. розділ Недоліки гіпотез). Побічно на її користь свідчить той факт, що астероїд, який створив кратер Чіксулуб, був одним з уламків більшого небесного тіла [8]. Деякі геологи вважають, що «кратер Шива» на дні Індійського океану, що датується приблизно тим же часом, є наслідком падіння другого гігантського метеорита [9], але ця точка зору є дискусійною.

2)Вибух наднової зірки або близький гамма-спалах.

3)Зіткнення Землі з кометою.

Абіотичні:

1)Посилення вулканічної активності [10], з якою пов'язують ряд ефектів, які могли б вплинути на біосферу: зміна газового складу атмосфери; парниковий ефект, викликаний викидом вуглекислого газу при виверженнях; зміна освітленості Землі через викиди вулканічного попелу (вулканічна зима). На користь цієї гіпотези свідчать гігантські виливи магми між 68 і 60 млн. років тому на території Індостану, внаслідок чого утворилися деканські Трапи.

2)Різке зниження рівня моря, що відбулося в останній (Маастрихтській) фазі крейдяного періоду («маастрихтська регресія»).

3)Зміна середньорічних і сезонних температур, у той час як інерційна гомойотермія великих динозаврів, вимагає стабільно теплого клімату. Вимирання, однак, не збігається у часі зі значною зміною клімату [11]

4)Різка зміна магнітного поля Землі.

Біотичні:

Епізоотія.

Динозаври не змогли пристосуватися до зміни типу рослинності й отруїлися алкалоїдами, що з'явилися в квіткових рослин.

Динозаврів було винищено першими хижими ссавцями, які поїдали кладки яєць і дитинчат.

Версія взаємозалежності біологічних видів від ареалу проживання. Цілком можливо, що велика за чисельністю група травоїдних динозаврів (диплодоків) порушила рівновагу екосистеми, поїдаючи зелену масу у величезній кількості, що призвело по-перше до інверсії в рослинному світі і появи покритонасінних, а по-друге, до зменшення популяції диплодоків, яким просто стало чого їсти. Таким же біогеоценотичним чином могли закінчити своє існування й інші види.

Всі імпактні гіпотези (гіпотези ударної дії), зокрема астрономічні, не пояснюють вибірковості вимирання (чому ті або інші організми вижили, тоді як інші загинули) і не відповідають передбачуваній тривалості його періоду (багато груп тварин почали вимирати задовго до кінця крейди). Перехід тих же амонітів до гетероморфних форм теж свідчить про певну нестабільність.

50. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості палеоцену

Палеоцен 65-56

Характерна регресія. Північно-Атлантичний континент з'єднувався тепер з Європою, але південь Європи.був залитий ще морем. Північна Америка з'єдналася з Південною. Це етап відносного тектонічного спокою – немає високих гір.

Клімат палеоцену. Був океанічний, теплий і вологий. Пальми і деревоподібні папороті у великій кількості росли на всіх північних материках. Вічнозелені субтропічні дерева становили головну масу палеоценову лісів. Значно рідше зустрічалися предки наших дерев з опадаючої листям. Тюльпанове дерево, лавр, магнолія, араукарії, кипариси, лотоси

Для багатьох. класів безхребетних , характерна відносить, бідність таксономіч. складу - вимирання в кінці мезозою (двостулкові молюски, плечоногі). Виникають плечоногі молюски, поширюються краби. Широко поширюються нумуліти. Гігантські птахи-хижаки - гастоорніс П. - епоха формування ряду груп органічного. світу, характерних для кайнозою. Протягом П. число сімейств ссавців зростає приблизно від 20 до 50. З П. відомо близько 40 сімейств птахів. Час розквіту ссавців – яйцекладні, сумчасті(опосуми), багатогорбкуваті. Міациди –примітивні хижаки, від яких виникли сучасні. Вимирають крокоділообразние еозухіі. Кампозаври – древні крокодили.

51. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості еоцену

Еоцен Назва «еоцен» грецького походження, його запропонував шотландський геолог Чарлз Лайель .

56-34млн.

Уздовж східної межі Африки виникла меридіональна система великих грабенів - Східноафриканська система розломів. На території Далекого Сходу розвивався Тихоокеанський геосинклінальний пояс. У багатьох місцях північної півкулі в палеогені розвилася трансгресія; максимуму вона досягла в кінці еоцену, коли море затопило південну половину Східноєвропейської платформи, Туранську й Західносибірську плити, Закавказзя, Середню та Південну Європу, північ Африки тощо. Відєднання Антарктиди – дрейф на південь, охолодження. Виникнення Циркумполярної течії

Темп. На 10С вища ніж зараз.

Формування зональної рослинності.Вся суша вкрита лісами. На півночі Тургайська флора:хвойні, нісса. Епоха еоцену характеризується розвитком тропічної рослинності.- Полтавська флора (лаврові,пальми). Поява однодольних – злаків, осокових.

Основною подією еоцену була поява перших «сучасних» ссавців . з еоцену з'явля¬ються комахоїдні (кроти, їжаки), літучі миші, броненосці, гризуни, примати роду Darwinius; в олігоцені жили єгиптопітеки), хижі, копитні (кондилартри, від них пішли непарнокопиті, бронтотеріями й еогіпусами – предками сучасних коней. Повернення ссавців в воду – кити. Меритерій – перший хоботний. Хижаки: андрозархус, тритернодонт.

52.Причини та наслідки палеоекологічних змін на рубежі еоцену і олігоцену

Незважаючи на те, що межа палеогену і неогену проходить між олігоцену і міоценом, більш значні зміни відбулися в кінці еоцену – початку олігоцену. Перехід до теократії, активний альпійських орогенез формували нові кліматичні області – посушливі континентальні, холодні приполярні, мусонні тощо. Важливим фактором стало значне вилучення СО2 з атмосфери, внаслідок відмирання карбонової водорості азолли, що спричинило інтенсивне похолодання

Основною причиною значних вимирань видів в кінці еоцену стало похолодання клімату та значна зміна сезонного ритму дощів. 20% видів вимирає, не в змозі пристосуватися. Вимирає багато видів ссавців, зокрема палеотерієві(хіракотерій)– на їх зміну прийшли предки верблюдів, коней, слонів, кролів тощо. Формування величезних рівнин з помірним кліматом сприяє поширенню злаків, та величезних рослиноїдних – індрикотерієвої фауни.

В океанах це вимирання було дуже розтягнутим у часі і займало приблизно 4 млн років (кінець середнього і пізній еоцен). Згідно з рядом оцінок сумарне вимирання морських тварин склало 3,2%, що в кілька разів перевищує фоновий показник 0,66%. Більше половини вимираючих сімейств в кінці еоцену належить форамініфер і морським їжакам

Зіткнення з астероїдами. На думку ряду вчених різка зміна клімату, що спричинило вимирання видів, було викликано послідовним ударом двох метеоритів діаметром близько 35-40 кілометрів, що впали в Північній Америці - Чесапік-Бей і Сибіру - Попігай [4]. Удари метеоритів викликали різке зниження температури, що спричинило зниження в атмосфері концентрації вуглекислого газу.

53. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості олігоцену

Олігоце́н 34-23млн.

Протягом цього періоду континенти продовжують свій рух, формуючи сучасний вигляд планети. Антарктида продовжує ізолюватися і вкривається крижаним шаром.

Характеризується інтенсивними тектонічними рухами, з якими пов’язана альпійська складчастість і формування гірських систем Карпат, Альп, Гімалаїв та ін. Європа та Азія стають єдиною сушею. Відклади, що утворилися протягом О., становлять олігоценовий відділ. На початку олігоцену тектонічні рухи спричинили регресію (за винятком Середньої Європи, Карибського моря, Мексиканської затоки та ін.). Олігоцен характеризувався посиленням континентальності клімату.У геосинклінальних басейнах формувався фліш, а з олігоцену - і морські моласи

Клімат

Клімат залишається теплим, хоча невелике глобальне охолодження починається наприкінці епохи. Океани продовжують охолоджуватися. Поява типових пустель. Поділ між палеогеном і неогеном по виверженню вулкана та найб.похолоданню.

Покритонасінні продовжують експансію. Тропічні та субтропічні ліси змінюються листопадними лісами помірної кліматичної зони. З'являються відкриті рівнини та пустелі. Поширюються трави. Лишаються характерними Полтавська і Тургайська флора.

Деякі сучасні морські двостворкові молюски з'явилися вже в олігоцені Рептилії були досить поширені в олігоцені. З'явилося багато нових крокодилів, змій, ящірок.

Розвивався і клас Ссавці. Широкий розвиток ранніх слонів і мезогіппусів. Мавпи поділяються на мавп нового і старого світу. Виникають людиноподібні мавпи.

Індрикотерієва фауна: Індрикотерій, хіракодон, халікотерій – схожий на мавпу з копитами і головою коня, ентелодонти – предки кабанів

Вусаті та зубаті кити тільки з'явилися, і їхні пращури ще були досить поширені, але їхня чисельність зменшувалася через зміни у кліматі, а також через постійну боротьбу за виживання із представниками сучасних китів та акул. Ластоногі, імовірно, теж з'явилися у той же час. Їхніми попередниками уважають тварин, схожих на ведмедів. Загалом життя значно збіднилося.

54. Основні риси тектонічного розвитку та географії материків і океанів протягом палеогену

Індостан дрейфує на Північ. В кінці еоцену – зіткнення Індостану і Азіатського континенту – формування Гімалаїв, Паміру, Тянь-Шаню. Триває розходження Атлантики. Австралія відділяється від Антарктиди

Відбувалися масштабні тектонічні рухи. У західній частині Південної та Північної Америки продовжувався ріст гірських споруд Анд і Кордильєр (на півночі до еоцену, на півдні – до олігоцену); у їхніх передгірних прогинах накопичилися потужні вулкано-генні й теригенні товщі як морського, так і континентального походження. Між Євро-пою та Африкою, а також у південній половині Африки існувала велика геосинкліна-льна система, що простягалася від сучасних Піренеїв до М’янми. Уздовж східної межі Африки виникла меридіональна система великих грабенів - Східноафриканська система розломів. – що призвела до виникнення Аравійської платформи.На території Далекого Сходу розвивався Тихоокеанський геосинклінальний пояс. У багатьох місцях північної півкулі в палеогені розвилася трансгресія; максимуму вона досягла в кінці еоцену, коли море затопило південну половину Східноєвропейської платформи, Туранську й Західносибірську плити, Закавказзя, Середню та Південну Європу, північ Африки тощо.

На початку олігоцену тектонічні рухи спричинили регресію (за винятком Середньої Європи, Карибського моря, Мексиканської затокита ін.). Олігоцен характеризувався посиленням континентальності клімату.У геосинклінальних басейнах формувався фліш, а з олігоцену - і морські моласи В олігоценових басейнах великого поширення набули темні глини з конкреціями мергелю, доломіту. На дні Атлантичного, Тихого й Індійського океанів накопичувалися карбонатні і, рідше, теригенні мули. Серед континентальних відкладень широко розвинені вугленосні осадки й червоноколірні глини.

55.Основні тренди кліматичних змін протягом палеогену

Клімат у палеогені відрізнявся м'якістю і відсутністю різко вираженої зональності. B Центр. і Південно-Східній Європі поширена флора тропічного й субтропічного типу; зона помірно теплого клімату займала більшу частину Aзії, Північну Америку й Аркти-ку. Максимальне потепління збігається з максимумом трансгресії - ранній і середній еоцен. В кінці еоцені починається охолодження полюсів B олігоцені з початком регресії настає похолодання, клімат стає сухішим, межі кліматичних зон зміщуються до екватора. Вже в еоцені формуються аридні області і вологі в межах близьких широт, тоді ж зявляються ознаки мусонного клімату. Зникнення внутрішніх морів Євразії в олігоцені посилило континентальність клімату

56. Основні етапи розвитку рослинного світу протягом палеогену (залежність від абіотичних факторів)

Формування зональної рослинності. Виникнення всіх родів сучасних рослин. Вся суша вкрита лісами.В палеогені панують вічнозелені тропічні покритонасінні – Полтавська флора: Тюльпанове дерево, лавр, магнолія, араукарії, кипариси, лотоси, пальми, платани, олеандри, вельвічії, дуби, ефедри. широко поширені хвойні (таксодіуми, крипто¬мерії). До похолодання в Антарктиді зростають широколистяні ліси, згодом ліси з Пд.Буку

Північніше була поширена Тургайська флора: хвойні, нісса, горіхи. Поява в еоцені і розвиток в олігоцені однодольних – злаків, осокових.

Плауновій папороті мали обмежене поширення; істотну роль грали нижчі рослини, особливо різні водорості.

57. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом палеогену (залежність від палеоекологічних факторів)

Після великого мезозойського вимирання утворились величезні екологічні ніші які швидко заповнились переважно ссавцями які надзвичайно швидко еволюціонували пристосовуючись до середовища.

У палеогеновому періоді широкого поширення набули ссавці, які в палеоцені були представлені примітивними формами (яйцекладні, багатогорбкуваті), з еоцену з'являються комахоїдні (кроти, їжаки), гризуни, примати (перші з’явилися в ранньому палеоцені – плезіадапіси,антрасімія; середнім еоценом дато-вані рештки примату роду Darwinius), хижі, копитні (кондилартри, від них пішли непарнокопиті, представлені в кінці палеоцену й еоцені бронтотерієва фауна: амінодонти, бронто-терій,тапір й еогіпусами – предками сучасних коней, в олігоцені індрикотерієва фауна – індрикотеріями, хіракодоонами; розквіт копитних припав на олігоцен, коли поширилися трави, їхнім представником того часу були пекарі), хоботні (палеоценові меритерії). Ссавці повертаються у воду – китоподібні. У кінці періоду (у ранньому олігоцені) вимирають багатогорбкуваті ссавці. В олігоцені зявляються людиноподібні мавпи; жили єгиптопітеки. З'являється дуже багато сучасних родин птахів. Поширені бігаючи великі нелітаючі птахи – гасторніс. Земноводні були нечисленні – гігантські саламандри, жаби, ропухи. Плазуни представлені черепахами, ящірками, зміями та крокодилами(кампозаври). B морських і прісново¬дних басейнах широко поширюютьсяхрящові й костисті риби, двостул¬кові й черевоногі молюски. Характерні радіолярії, планктонні фораміні¬фери, нумуліти (через них палеогенову систему часто називають нуму¬літовою).

Поступово формується унікальність фауни Південної Америки та Австралії.

58. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості раннього і середнього олігоцену

Міоце́н 23-5млн.

Континенти продовжують свій рух у напрямку сучасного розташування. Не вистачало лише суходолу між Північною та Південною Америками. Почався ріст Анд. Підняття численних гірських хребтів (Альп, Карпат, Балкан, Динарських гір, Апеннін, Кавказу, Криму, гір Понту й Тавру, Загросу, Белуджістану, Гімалаїв). Утворилося озера Байкал. Відбувалося підняття гірських систем Кордильєр, Анд, Камчатки, Японії, Філіппін, Нової Гвінеї, Нової Зеландії.Індія продовжувала свій рух у напрямку Азії. Африка теж почала приєднуватися до Євразії у турецько-арабському регіоні між 19 та 12 мільйонами років тому. Через підняття Гібралтару Середземне море перетворилося на систему солоних озер (7 млн. років тому), відбувалося формування евапоритів. Цю подію називають Мессінською кризою солоності; розкриття Гібралтару відбулося в кінці пліоцену

На Україні внаслідок висихання Паратетісу і пилових бур зявляються лесоподібні суглинки.

Клімат залишається помірно теплим, але глобальне охолодження, що веде до Льодовикового періоду у Плейстоцені, продовжується. Продовжується опустелювання Сахари, Аравії. Виникає Гольфстрім.

Міоценове потепління почалося 21 мільйон років тому і припинилося 14 мільйонів років тому. 14 млн. років тому льодовик Антарктиди виходить на поверхню. Можливо, крижаний шар Гренландії почав з'являтися теж 7-8 мільйонів років тому. Але на решті території клімат був досить теплим, що сприяло подальшому розвитку лісових екосистем у Пліоцені.

Глобальне похолодання призвело і до того, що клімат став менш вологим. особливо це було помітним у Австралії, де дощі стали рідкістю вже у пізньому Міоцені.

Формування сірководневого шару чорного моря.

Флора та фауна

Степи витіснили ліси у зв'язку із охолодженням та висиханням повітря. Ранній міоцен: -залишки Полт флори. Рослини:таксодіум,ніса.подокарпус.гіптостромус Трави також розділилися на безліч різних видів; це сприяло, у свою чергу, поширенню травоїдних тварин, у тому числі й жуйних. На півночі – Тургайська флора. Зявляються саванни – акацієві,

Перша половина міоцену – Анхілотерієва фауна:парнокопитний морокус, лами, верблюди, олені. Меритерій – перший родич слонів.

Морська та наземна фауна була досить схожа на сучасну, але морські ссавці ще не були широко розповсюджені. Лише в ізольованих Південній Америці та Австралії фауна була ще досить різноманітною. Ссавці теж мали сучасні риси - вовки, єноти, коні, бобри, олені, верблюди та кити. Великі розміри гризунів – палеокастор, діногалеріс – їжак, капі бари. Серед хижаків шабле зубі тигри, діноферіс. Поява кенгуру, коал, комбатів.

Серед птаства ворони, качки тощо теж з'явилися у міоцені. Зявляються літаючі хижі птахи – аргентаріс. Уважається, що до кінця епохи усі сучасні біологічні родини птахів вже були сформовані. Морські птахи теж значно поширилися у цю епоху.

Розросталися і бурі водорості, завдяки чому підтримувалися все нові й нові види морських тварин (котики, дельфіни, тюлені), у тому числі різні риби та безхребетні. Китоподібні розвиваються; з'являються деякі сучасні роди цих тварин, наприклад, вже існували кашалоти (Physeter catodon). Ластоногі тварини, що з'явилися вже наприкінці Олігоцену, стають більш залежними від води. Мегалодон – гігантська міоценова акула.

Існували близько 100 видів мавп. Вони були поширені по усьому Старому Світу. Виідділення гібонів від людиноподібних мавп;дві гілки розвитку-до орангутангів і до горил. 1 ПРЕДОК людинопод. Мавп – проконсул. 15 млн р –виникли рамапітеки,кенопітеки,сівапітеки. 7 млн.р.- гомініди: ардопітеки

59. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості раннього і середнього олігоцену

Міоце́н 23-5млн.

Континенти продовжують свій рух у напрямку сучасного розташування. Не вистачало лише суходолу між Північною та Південною Америками. Почався ріст Анд. Підняття численних гірських хребтів (Альп, Карпат, Балкан, Динарських гір, Апеннін, Кавказу, Криму, гір Понту й Тавру, Загросу, Белуджістану, Гімалаїв). Утворилося озера Байкал. Відбувалося підняття гірських систем Кордильєр, Анд, Камчатки, Японії, Філіппін, Нової Гвінеї, Нової Зеландії.Індія продовжувала свій рух у напрямку Азії. Африка теж почала приєднуватися до Євразії у турецько-арабському регіоні між 19 та 12 мільйонами років тому. Через підняття Гібралтару Середземне море перетворилося на систему солоних озер (7 млн. років тому), відбувалося формування евапоритів. Цю подію називають Мессінською кризою солоності; розкриття Гібралтару відбулося в кінці пліоцену

На Україні внаслідок висихання Паратетісу і пилових бур зявляються лесоподібні суглинки.

Клімат залишається помірно теплим, але глобальне охолодження, що веде до Льодовикового періоду у Плейстоцені, продовжується. Продовжується опустелювання Сахари, Аравії. Виникає Гольфстрім.

Міоценове потепління почалося 21 мільйон років тому і припинилося 14 мільйонів років тому. 14 млн. років тому льодовик Антарктиди виходить на поверхню. Можливо, крижаний шар Гренландії почав з'являтися теж 7-8 мільйонів років тому. Але на решті території клімат був досить теплим, що сприяло подальшому розвитку лісових екосистем у Пліоцені.

Глобальне похолодання призвело і до того, що клімат став менш вологим. особливо це було помітним у Австралії, де дощі стали рідкістю вже у пізньому Міоцені.

Формування сірководневого шару чорного моря.

Флора та фауна

Степи витіснили ліси у зв'язку із охолодженням та висиханням повітря. Ранній міоцен: -залишки Полт флори. Рослини:таксодіум,ніса.подокарпус.гіптостромус Трави також розділилися на безліч різних видів; це сприяло, у свою чергу, поширенню травоїдних тварин, у тому числі й жуйних. На півночі – Тургайська флора. Зявляються саванни – акацієві,

Перша половина міоцену – Анхілотерієва фауна:парнокопитний морокус, лами, верблюди, олені. Меритерій – перший родич слонів.

Морська та наземна фауна була досить схожа на сучасну, але морські ссавці ще не були широко розповсюджені. Лише в ізольованих Південній Америці та Австралії фауна була ще досить різноманітною. Ссавці теж мали сучасні риси - вовки, єноти, коні, бобри, олені, верблюди та кити. Великі розміри гризунів – палеокастор, діногалеріс – їжак, капі бари. Серед хижаків шабле зубі тигри, діноферіс. Поява кенгуру, коал, комбатів.

Серед птаства ворони, качки тощо теж з'явилися у міоцені. Зявляються літаючі хижі птахи – аргентаріс. Уважається, що до кінця епохи усі сучасні біологічні родини птахів вже були сформовані. Морські птахи теж значно поширилися у цю епоху.

Розросталися і бурі водорості, завдяки чому підтримувалися все нові й нові види морських тварин (котики, дельфіни, тюлені), у тому числі різні риби та безхребетні. Китоподібні розвиваються; з'являються деякі сучасні роди цих тварин, наприклад, вже існували кашалоти (Physeter catodon). Ластоногі тварини, що з'явилися вже наприкінці Олігоцену, стають більш залежними від води. Мегалодон – гігантська міоценова акула.

Існували близько 100 видів мавп. Вони були поширені по усьому Старому Світу. Виідділення гібонів від людиноподібних мавп;дві гілки розвитку-до орангутангів і до горил. 1 ПРЕДОК людинопод. Мавп – проконсул. 15 млн р –виникли рамапітеки,кенопітеки,сівапітеки. 7 млн.р.- гомініди: ардопітеки

60.Причини та наслідки месінської кризи

Мессинський пік солоності - геологічна подія в Історії Середземного моря, в ході якого відбулося кілька (за сучасними уявленнями, вісім) циклів його часткового або практично повного висихання в кінці міоцену,внаслідок підняття Гібралтару і відокремлення від Світового Океану після 8 млн років тому. Висихання відбувалося за час порядку тисячоліття, а наповнення - за місяці; в деяких місцях розрахункова швидкість наростання рівня води повинна була становити близько 10 м / добу. На дні формувалися евапорити.

Клімат на голому дні моря не відомий, на Землі немає порівнянних місць. Немає навіть згоди в тому, висихало чи море повністю; найбільш імовірно, що як мінімум 3-4 високосолоних озера залишалися на його дні.Розрахунки показують, що для умов в ~ 4 км нижче рівня океану температура повинна бути на 40 ° C вище ніж на рівні моря, тобто до 80 ° C, а тиск повітря має бути від 1,45 до 1,71 атм (1102 - 1300 мм ртутного стовпа). Вологість повітря оцінити важко, але неглибокі райони швидше за все були дуже сухими.

Глобальні ефекти. Вода Середземного моря перерозподілялася в Світовому Океані, що повинно було привести до підвищення його рівня на величину до 10 м. Також відкладення солей під рівнем висохлого моря мало помітно знизити солоність океану.

61. Палеогеографічні та палеоекологічні особливості пліоцену

Пліоцен – епоха неогенового періоду (5,3 – 1,8 млн. р).

Клімат став холоднішим і сухішим (схожим на сучасний). Виділяються сезони. Температура на 2-3° вище сучасної, рівень океану – на 25 м вище.

Початок глобального похолодання . Постійна дія Ель-Ніньйо (Ель-Падре), поява Гольфстріму. Виникнення Панамського перешийку, завершення Мессінської кризи (Середземне море). Тимчасово виникав міст між Пн Ам та Азією. З’єднання Чорного, Азовського та Аральського морів. Поява лесових товщ в Китаї.

Флора: остепніння рівнин, скорочення тропічних лісів, поширення листяних та хвойних лісів (Тургайське флора), тундрової рослинності. Кінець пліоцену – виникнення сучасної бореальної рослинності, занепад Тургайсь флори.

Зникнення в Європі нісси, ліквідамбру, пд. сосни, тамариску, канделябрових кактусів. Там вже існували сосна, ялина, модрина, ялиця, осика, береза, граб, бук, дуб тощо.

Фауна: Море: розвиток кремнієвих губок, гастропод. Морські ссавці (китоподібні, дельфіни, тюлені).

Євразія: пізньогіпаріонова фауна: гіпаріони (коні), справжні носороги, хоботні (динотерії, мастодонти)антилопи, верблюди, олені, жирафи, бізони, шаблезубі тигри, гієни, страуси, собаки. Поступова еволюція теплолюбних в холодолюбні.

Пн Ам: американська міграція видів. Мастодонти, гризуни, гомотерії, опосуми, скорочення копитних. Вимерли трипалі коні, халікотерії. Міграція на пн наземних лінивців та броненосців

Поява пінгвінів, термітників, справжнього коня (екус)

Поява австралопітеків (олдувайська долина), людини вмілої (Homo habilis). Олдувайська галькова культура. Перші знаряддя праці (чоппори).