34. Палеографічні та палеоекологічні особливості раннього карбону (400-350млн.Р. – весь карбон)

У кінці міссісіпського часу почалося герцинське горотворення; у Палеоазійському океані утворилися острівні дуги, китайські блоки відділилися від Гондвани, між Гондваною та китайськими блоками розкривався Палеотетіс. 1-а половина карбону – час трансгресій, в результаті яких великі території було вкрито вапняками. Із карбоном пов’язані величезні поклади вугілля. У міссісіпський час вугілля формувалося не лише на суходолі, а й у прилеглих морських ділянках (паралічне вугілля). Формується великий вугільний пояс Європи, який бере початок з Пн. Америки. Формується найбільший за покладами басейн – тунгуський.

Упершій половині високою була частка CO₂. У середині розвилося зледеніння.

Ранній карбон – до 50^оросли корали, під час зледеніння льодовик доходив до 30^о. Завдяки гондванському похолоданнюв середині карбону вперше виникає кліматична зональність.

У ранньому карбоні клімат на більшій частині поверхні земної суші був майже тропічним. Величезні площі виявилися зайняті мілководними прибережними морями, причому море постійно заливало низинні берегові рівнини, і там утворювались великі болота. У цьому теплому і вологому кліматі широко поширилися незаймані ліси з гігантських деревоподібних папоротей і ранніх насінних рослин.

Характерним був гігантизм. Лепідодендрони, сигілярії. Каламіти (вико-пні рослини, близькі до сучасних хвощів). Жаркий і вологий пояс земної кулі займала вестфальська флора (представники її названі вище). Інші кліматичні зони – гондванська (глосоптерієва – допомогла встановити дрейф континентів) і тунгуська – Пн. Євразії (кордаїти – голонасінні, мали річні кільця) флора.

Характерна ознака кам'яновугільної флори — це розвиток підземної кореневої системи. Дуже розгалужене коріння розросталося в мулистому грунті і з нього виростали нові пагони. Іноді значні площі були прорізані підземними коренями. Там, де швидко нагромаджувалися мулисті осади, корені утримували стовбури численними пагонами. Найважливішою особливістю кам'яновугільної флори є те, що речовини не відзначалися ритмічним ростом у товщину.

У морях продовжують існувати морські лілії (криноідеї). Укарбоні форамініфери мали величину до 2 см (фузуліни). З’явилися нові форми брахіоподів. Величезними були амоноідеї. Гігантські акули (стетакант). На суходолі панували амфібії, з’являються перші рептилії (у пенсільванський час). Поява літаючих комах (напр., меганевра).

35. Палеографічні та палеоекологічні особливості пізнього карбону

У пізньому карбоні до горотворення були залучені території Добруджі, Північного Криму, Кавказу. Останній етап герцинського орогенезу називають уральським; було з’єднано Ангариду з Євроамерикою, утворено Лавразію, Пангею-2.

Пенсильванський час відзначається геократичними умовами. У карбоні й пермі був найвищий вміст кисню в атмосфері за всю історію Землі.

У кінці карбону з'являються перші представники хвощових — невеликі трав'янисті рослини. Серед карбонової флори визначну роль відігравали папороті, зокрема трав'янисті, що за будовою нагадували псилофітів, і справжні папороті — великі деревовидні рослини, які кореневищем закріплювалися в м'якому грунті. Вони мали шершавий стовбур з численними гілками, на яких росло широке папоротевидне листя.

У другій половині карбону триває процес виходу рослин на сушу. Рослинність з приморських заболочених низовин починає енергійно проникати в глиб континентів по річкових долинах і алювіальних низовинах. Це сприяло утворенню нових видів, екологічних угруповань і нових формаційних типів рослинності. Поряд з існуючими болотистими лісами лепідофітів і заростями каламітів морських узбереж і озерних улоговин на добре зволожених територіях алювіальних рівнин з'являється ландшафт монотонної кордаїтовой тайги з щільним деревостаном. А в областях з перемінно-вологим кліматом вперше виникають ксерофільні рідколісся, які дали початок саваннам.

В кінці карбону стегоцефали дали початок першим рептиліям (плазунам). Неосвоєна екологічна ніша у вигляді гігантських лісових просторів почала швидко заповнюватися новими тваринами - плазунами. Найдавніші з них - котилозаври і пелікозаври з'явилися в середньому карбоні і їх роль в наземній фауні з цього часу починає зростати. Швидкий прогрес рептилій пов'язаний з рядом біологічних переваг перед амфібіями - досконале легеневе дихання і більш інтенсивний кровообіг, розвиток щільного рогового покриву, що оберігає тіло від втрати вологи, розмноження на суші за допомогою кладки яєць. Недоліком була їхня холоднокровність, що обмежувало кліматичними показниками поширення рептилій. Котілозаври і пелікозаври були масивними тваринами, пересувалися на товстих п'ятипалих кінцівках. Розміри їх варіюють від декількох десятків сантиметрів до кількох метрів. Серед рептилій були хижі і травоїдні види. Поширенню останніх сприяло велика кількість різноманітної їжі.

У лісах і рідколісся середнього і верхнього карбону мешкали павуки, кліщі, скорпіони, безкрилі і крилаті комахи - бабки, розмах крил у деяких сягав до 100 см. Почалося освоєння повітряного простору. Серед членистоногих виникають хижаки.