18. Комплекс палеофауністичних методів.

Палеофауністичні методи, що є провідними в стратиграфії древніх відкладів, при розчленуванні четвертинної системи використовують обмежено. Це пов’язано з тим, що мала тривалість четвертинної системи не дозволяє виявити істотні зміни в еволюції органічного світу, що були б типовими для невеликих відрізків часу і привели до появи панівних форм. Крім того, в континентальних четвертинних відкладах взагалі рідко зустрічаються залишки викопних тварин, що пов’язано з малою щільністю їх заселення і поганими умовами захоронення. Тим не менш, серед наземних ссавців деякі родини: слони, носороги, бізони, коні та ін. – еволюціонували швидко, що дозволяє їх використовувати для вікового розчленування.

Палеофауністичні методи включають дослідження з таких галузей, що вивчають давній тваринний світ: макро-, мікротеріологія (викопні тварини; стратиграфічне й екологічне значення), що разом складають палеозоологічний метод; палеомалакологія (молюски), палеоентомологія (комахи). Вивчення екологічної мінливості та еволюційного розвитку груп давньої фауни.

19. Значення археології для четвертинної стратиграфії та палеогеографії. Археологія – наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам'яток минулого, добутих розкопками; Палеогеографія – наука, що вивчає фізико-географічні умови на поверхні Землі в минулі геологічні епохи.

Особливої актуальності набуває в час активного розвитку міждисциплінарних досліджень питання меж між об’єктами досліджень різних наук. У нашому випадку – між об’єктами археології та історії, археології й антропології, палеогеографії та актуальної фізичної географії, палеогеографії та історичної географії. Важливі також межі часові: коли виникають і до якого конкретного моменту часу існують об’єкти археології і палеогеографії.

Якщо дотримуватися визначення археології як науки, що вивчає минуле на основі матеріальних решток діяльності людини, об’єктом археології можна вважати сукупність викопного матеріалу в широкому значенні слова, включно зі знахідками на поверхні, архітектурою, схованою під пізнішими перебудовами, археологічні пам’ятки як речові джерела, місця проживання давніх людей, окремі житла і господарські споруди, місця культового характеру і могильні споруди, окремі предмети. Для палеогеографії археологічні знахідки дозволяють прослідкувати еволюцію та етапи розселення людини певних культур, відновити флористичні та фауністичні комплекси – оскільки найбільше решток, знаходять саме на стоянках людини, і вже за відомими представниками флори і фауни можна досить чітко відновити кліматичні умови того часу.