21.Пропозиція і закон пропозиції.
Для фірм, так само як і для споживача, основним фактором, що впливає на поведінку фірми є ціна. Проте, на відміну від споживача чим більша ціна тим вищий стимул до виробництва.
Індивідуальна пропозиція – обсяг благ даного виду, який товаровиробник може поставити на ринок при даному рівні цін, визначається виробничими можливостями фірми.
Ринкова пропозиція складається з індивідуальних обсягів пропозиції даного блага усією сукупністю його виробників. Вона обчислюється додаванням показників величини індивідуальної пропозиції всіх виробників, що продають дане благо, за кожного значення ціни.
Г
рафічний
спосіб (за допомогою графіка):
Рисунок 5.5 – Графік кривої пропозиції (традиційний вигляд)
Кожне підприємство намагається досягнути найвищого рівня прибутку, що і формує модель його поведінки на ринку: якщо ринкова ціна блага низька, то підприємству не вигідно випускати і пропонувати на ринок його більшу кількість, інакше його видатки перевищують доходи, і, навпаки, зростання ціни – це потужний стимул для виробництва блага та збільшення його пропозиції. Крива ринкової пропозиції демонструє загальний обсяг пропозиції усіх продавців при будь-якому рівні цін. Вона формується шляхом сумування множини кривих індивідуальної пропозиції. Оскільки останні мають висхідний нахил, то й крива ринкової пропозиції також є висхідною.
Як відомо, поведінка продавців (виробників) на ринку підкорюється дії закону пропозиції, який наголошує: при інших незмінних умовах, зростання ціни блага призводить до збільшення його обсягу пропонування (і навпаки).
Це означає, що існує прямий зв’язок динаміки пропозиції від рівня цін, який визначається наступними причинами:
раціональною реакцією виробників на ринкові стимули (особливо на головний з них – ціну блага);
зростаючими витратами на виробництво додаткової продукції при фіксованих виробничих можливостях;
існуванням межі виробничих можливостей та альтернативної вартості.
Пропозиція визначається як ціновими, так і «неціновими» детермінантами пропозиції:
ринковою ціною даного блага (Рx );
рівнем податків (Т ) та дотацій (t) (збільшення податків призводить до підвищення собівартості, відповідно відбувається зменшення пропозиції товару за тієї ж ціни. І, навпаки, зменшення податків та надання державою дотацій виробникам, веде до зменшення собівартості і підвищення пропозиції. Їхня дія також проявляється в зсуві кривої пропозиції вправо S1 або вліво S2.);
цінами факторів виробництва, а, отже, загальними витратами виробництва благ (ТС);
кількістю продавців на ринку даного блага (А);
технології (удосконалення технології сприяє зростанню пропозиції і зсуває лінію праворуч)
очікуваннями виробників благ відносно майбутніх умов виробництва та реалізації даного виду блага (Е ) тощо.
Кількісну реакцію пропозиції на зміну детермінант відображають коефіцієнти еластичності пропозиції.
22.Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.
Як відомо, усі мікроекономічні суб’єкти взаємодіють через ринок. Ринок – це механізм, завдяки якому відбувається реалізація та оптимізація їхніх економічних інтересів. Так, споживачі виходять на ринок, щоб купити якомога дешевше, а продавці, щоб продати якомога дорожче. Саме завдяки ринку ці різноспрямовані цілі гармонізуються і врівноважуються. Отже, для того, щоб зрозуміти, як функціонує даний ринок в цілому і як на ньому встановлюються рівноважна ціна і кількість товару, що купується, треба розглянути не окремі функції попиту і пропозиції, а їх взаємодію.
Для вирішення цього завдання розташуємо криві попиту та пропозиції в одній координатній площині і будемо розмірковувати так: кожна з кривих поділяє ринковий простір на дві протилежні за своїм змістом частини (рис. 5.8).
Error: Reference source not found Error: Reference source not found
Рисунок 5.9 – Виникнення ситуацій а) дефіциту та б) надлишку на ринку
У разі підвищення ринкової ціни відносно рівноважної на ринку виникає перевиробництво (надлишок) продукту, що викликає незадоволеність не тільки покупців, але і продавців, адже обсяг продаж при цьому суттєво зменшиться. Отже, за даних відхилень ціни від рівноважної у самій ринковій системі виникають сили, які повертають її в попереднє рівноважне становище. Таким же чином буде діяти система, якщо будуть відхилення від рівноважної в кількості продукту, яка обертається на цьому ринку. Збільшення кількості продукту на ринку призведе до зниження ціни, що, безумовно, стане невигідним для продавців, тоді як зменшення кількості продукту на ринку призведе до зростання ціни, що невигідно для покупців.
Отже ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту і пропозиції збігаються. Якщо рівновага стосується окремого ринку певного блага, її ще називають частковою рівновагою. Вона встановлюється за умови Qe=Qd=Qs і графічно відповідає точці перетину кривих попиту та пропозиції (див. рис.8). В ході ринкової взаємодії важливу роль відіграють ціни, які сприяють швидкому обміну інформацією та роблять умови обміну простими і зрозумілими. В точці рівноваги Е
Pe = Pd = Ps |
(5.5) |
де Pe – рівноважна ціна;
Pd – ціна попиту;
Ps – ціна пропозиції.
Ціна рівноваги – це ціна, яка врівноважує обсяг попиту і обсяг пропозиції в результаті дії ринкових сил. Вона задовольняє і продавців, і покупців (тобто за цією ціною їхні інтереси збігаються), а на ринку не існує ні дефіциту, ні надлишку продукції. Рівноважний обсяг – це такий обсяг продукції, що може бути куплений-проданий за ціною рівноваги.
Модель ринкової рівноваги, що була наведена вище, виконується тільки при дотриманні наступних умов:
якщо на ринку панує досконала конкуренція;
якщо графічна модель відповідає конкретній сталій ситуації на ринку (вона статична і не враховує фактор часу).
Внутрішні (ендогенні) чинники порушення рівноваги причини, що діють під впливом ринкових сил, які є результатом зміни попиту чи пропозиції
|
Зовнішні (екзогенні) чинники порушення рівноваги причини, що діють під впливом втручання держави: - порушення ринкових параметрів; - встановлення граничних рівнів цін «цін стелі» або «цін підлоги»; - встановлення розмірів податків та дотацій; - встановлення митних тарифів тощо |