Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори

Публічна промова — одна з форм ділової взаємодії у формі монологу допо-відача перед аудиторією. Публічна промова як компонент ділового спілкування повинна бути не тіль­ки переконливою, але й красномовною, доказовою, логіч­ною, продуманою.

Вимоги до публічної промови:

• промова повинна бути від початку і до кінця захоп­лююче цікавою і корис-ною. Уважні слухачі дуже тон­ко відчувають, коли оратор вичерпав своє красно­мовство і втрачають до нього інтерес;

• промова повинна бути складена правильно в ком­позиційному відношенні: містити вступ, основну частину і висновок.

Підготовка до публічної промови. Публічна промова ви­магає навіть від дос-відчених ораторів ретельної підготовки, а для початківців це обов’язкова вимога. Підготовка промо­ви є творчою роботою, що приносить її авторові радість й ім-провізаційний азарт. До такої підготовки належить на­самперед обміркована послі-довність всіх етапів роботи.

Античний риторичний канон виділяв 5 етапів підготовки і проголошення промови:

• Інвенція (лат. знаходження, винахід). На цьому етапі збирають і системати-зують необхідний для майбут­ньої промови матеріал.

• Диспозиція (лат. розташування). Автор майбутньої про­мови обмірковує ма-теріал, структурує його, пов’я­зує деталі, готує коментарі до матеріалу.

• Елокуція (словесне оформлення думки). У цій час­тині здійснюється перша редакція ключових слів, стилістичне оформлення головної частини, форму-

лювання виступу і висновки, остаточна редакція тексту.

• Меморіо (лат. запам’ятовування). На цьому етапі не­обхідно подумки осво-їти написаний текст, навіть вив­чити його напам’ять і спробувати освоїти риторич­но, тобто виділити місця, де необхідно зробити па­узу, змінити мо-дуляцію голосу, скористатися жес­тами — надати промові індивідуального ораторсь­кого стилю.

Для ефективного виступу з промовою діловій людині недостатньо тільки обрати її тему, необхідно подумати і про призначення промови.

Поради для ораторів-початківців:

• Обирайте тему, що відповідає вашим пізнанням й інтересам. Обирайте таке коло питань, підготовка до яких може дати вам більше знань, ніж мають ваші потенційні слухачі, або тему з такої області, в якій у вас принаймні не менший досвід, ніж у слухачів. Доповідач повинен володіти широким кру-гозором і мати суспільні інтереси.

• Підбирайте доречну тему. Вибір теми залежить від місця, часу і настрою публіки, від актуальності кон­кретного моменту. Офіційний привід варто іноді ви­користовувати як вихідний пункт для розвитку об­раної вами теми, яка може стати ці­кавішою і важливішою.

• Обирайте тему, що відповідає аудиторії. Тема має бути цікавою, важливою і зрозумілою для слухача. Це залежить насамперед від таких факторів:

• основних інтересів аудиторії;

• групових інтересів;

• актуальних сучасних інтересів;

• конкретних інтересів;

• новизни теми;

• закладених у темі полярних думок.

Обираючи тему необхідно:

1. Перевірити, чи викликає тема достатній інтерес у слухача. Найважчою для

промовця є індиферентна (байдужа) аудиторія. Тому дуже важливим є обрати

ак­туальну для слухачів тему, яка торкається їхніх інтере­сів і провокує потребу

підтримати оратора. Це зале­жить від того, чи здатен доповідач дати відчути

слухачеві, що йдеться про термінові, корисні і бажані дії.

2. З’ясувати, чи здатні слухачі до дії. Для відповіді на це питання необхідно по-

рівняти не тільки інтереси аудито­рії, але також її особливості: наприклад, який

сенс про­понувати слухачам придбати що-небудь, якщо в них не­має засобів або

вони вже зробили те, про що їх просять?

3. Користуватися логічно бездоганною арґументацією, враховуючи при цьому

емоційну культуру слухачів та їхні переконання.

Під час промови оратор може відчувати страх перед аудиторією, зумовле-ний різними чинниками: невпевне­ність у собі, страх, що його не зрозуміють і промова не сподобається слухачеві. Наслідки цього страху вельми при­крі — допо-відач хвилюється і перестає володіти собою і голосом, губиться в інформації, яку хотів повідомити, квапиться, затинається. У таких випадках засобом подо­лання цього страху є наполегливе тренування перед про­мовою і постійна ораторська практика. Позбутися страху допомагає погляд, звернений до аудиторії — вона скла­дається з таких самих людей, і хтось жестом обов’язково викаже свою під-тримку.