
- •Типи бар’єрів спілкування
- •Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори
- •Вимоги до публічної промови:
- •Ділова бесіда – це форма міжособистісного спілкування, що передбачає об-мін поглядами, думками, інформацією, напрямками розв’язання тієї чи іншої проблеми.
- •Структура ділової бесіди
- •Мовленнєвий етикет
- •Мовленнєвий етикет — це правила мовленнєвої поведінки на роботі.
- •Тест «Чи володієте ви аудиторією»
- •Запитання
Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори
Публічна промова — одна з форм ділової взаємодії у формі монологу допо-відача перед аудиторією. Публічна промова як компонент ділового спілкування повинна бути не тільки переконливою, але й красномовною, доказовою, логічною, продуманою.
Вимоги до публічної промови:
промова повинна бути від початку і до кінця захоплююче цікавою і корис-ною. Уважні слухачі дуже тонко відчувають, коли оратор вичерпав своє красномовство і втрачають до нього інтерес;
промова повинна бути складена правильно в композиційному відношенні: містити вступ, основну частину і висновок.
Підготовка до публічної промови. Публічна промова вимагає навіть від дос-відчених ораторів ретельної підготовки, а для початківців це обов’язкова вимога. Підготовка промови є творчою роботою, що приносить її авторові радість й ім-провізаційний азарт. До такої підготовки належить насамперед обміркована послі-довність всіх етапів роботи.
Античний риторичний канон виділяв 5 етапів підготовки і проголошення промови:
Інвенція (лат. знаходження, винахід). На цьому етапі збирають і системати-зують необхідний для майбутньої промови матеріал.
Диспозиція (лат. розташування). Автор майбутньої промови обмірковує ма-теріал, структурує його, пов’язує деталі, готує коментарі до матеріалу.
Елокуція (словесне оформлення думки). У цій частині здійснюється перша редакція ключових слів, стилістичне оформлення головної частини, форму-
лювання виступу і висновки, остаточна редакція тексту.
Меморіо (лат. запам’ятовування). На цьому етапі необхідно подумки осво-їти написаний текст, навіть вивчити його напам’ять і спробувати освоїти риторично, тобто виділити місця, де необхідно зробити паузу, змінити мо-дуляцію голосу, скористатися жестами — надати промові індивідуального ораторського стилю.
Для ефективного виступу з промовою діловій людині недостатньо тільки обрати її тему, необхідно подумати і про призначення промови.
Поради для ораторів-початківців:
Обирайте тему, що відповідає вашим пізнанням й інтересам. Обирайте таке коло питань, підготовка до яких може дати вам більше знань, ніж мають ваші потенційні слухачі, або тему з такої області, в якій у вас принаймні не менший досвід, ніж у слухачів. Доповідач повинен володіти широким кру-гозором і мати суспільні інтереси.
Підбирайте доречну тему. Вибір теми залежить від місця, часу і настрою публіки, від актуальності конкретного моменту. Офіційний привід варто іноді використовувати як вихідний пункт для розвитку обраної вами теми, яка може стати цікавішою і важливішою.
Обирайте тему, що відповідає аудиторії. Тема має бути цікавою, важливою і зрозумілою для слухача. Це залежить насамперед від таких факторів:
основних інтересів аудиторії;
групових інтересів;
актуальних сучасних інтересів;
конкретних інтересів;
новизни теми;
закладених у темі полярних думок.
Обираючи тему необхідно:
1. Перевірити, чи викликає тема достатній інтерес у слухача. Найважчою для
промовця є індиферентна (байдужа) аудиторія. Тому дуже важливим є обрати
актуальну для слухачів тему, яка торкається їхніх інтересів і провокує потребу
підтримати оратора. Це залежить від того, чи здатен доповідач дати відчути
слухачеві, що йдеться про термінові, корисні і бажані дії.
2. З’ясувати, чи здатні слухачі до дії. Для відповіді на це питання необхідно по-
рівняти не тільки інтереси аудиторії, але також її особливості: наприклад, який
сенс пропонувати слухачам придбати що-небудь, якщо в них немає засобів або
вони вже зробили те, про що їх просять?
3. Користуватися логічно бездоганною арґументацією, враховуючи при цьому
емоційну культуру слухачів та їхні переконання.
Під час промови оратор може відчувати страх перед аудиторією, зумовле-ний різними чинниками: невпевненість у собі, страх, що його не зрозуміють і промова не сподобається слухачеві. Наслідки цього страху вельми прикрі — допо-відач хвилюється і перестає володіти собою і голосом, губиться в інформації, яку хотів повідомити, квапиться, затинається. У таких випадках засобом подолання цього страху є наполегливе тренування перед промовою і постійна ораторська практика. Позбутися страху допомагає погляд, звернений до аудиторії — вона складається з таких самих людей, і хтось жестом обов’язково викаже свою під-тримку.