43.Характеристика факторів, що впливають на ступінь централізації в процесі проектування організаційних структур.

На співвідношення централізації та децентралізації в управлінні безпосередній вплив здійснюють такі фактори як розмір підприємства, технологія виробництва, зовнішнє середовище.

Розмір підприємства впливає перш за все на її складність. Зростання розміру підприємства супроводжується швидким і більш послідовним зростанням диференціації, особливо вертикальної. У тому ступені, як підприємства збільшують кількість працівників, додаються й нові організаційні рівні, але більш повільними темпами.

Існує велика залежність між розміром підприємства та його формалізацією. При збільшенні розмірів підприємства, ним простіше управляти, якщо воно достатньо формалізоване.

Технологія у кожному конкретному випадку здійснює неоднаковий вплив на різні частини підприємства. Чим ближче відділ або підрозділ до оперативної основи технології, тим сильшіший вплив буде здійснювати технологія на структуру. Залежність структури від технології відбивається на ступені складності. Найскладніше координувати діяльність при інтенсивних технологіях, оскільки необхідно створювати спеціальні інтеграційні механізми, проводити узгоджувальні наради для щоденної координації дій тощо.

Зовнішнє середовище підприємства включає ті інститути або структури, які вплвають на його діяльність, але над якими підприємство має незначний контроль. В якості основного інструменту контролю невизначеності зовнішнього середовища виступають компоненти організаційної структури. Якщо невизначеність середовища висока, то підприємство буде створено навколо гнучких ліній для забезпечення певного рівня адаптації, тобто буде мати місце органічна структура. Якщо невизначеність доволі низька, то доцільною буде застосування механістичної структури. Визначене та стабільне зовнішнє середовище призводить до високої формалізації. Якщо зовнішнє середовище різноманітне та нестійке, підприємство буде прагнути до децентраілзації.

Враховуючи всю сукупність факторів, необхідно зазначити основні тенденції розвитку підприємств, що здійснюють вплив на формування структури управління: -скорочення рівнів управління; -загальне скорочення кількості керівників вищої та середньої ланки; -створення більш плоскої організаційної структури; -підвищення статусу персоналу, який орінтується на інновації; -творчість та застосування кількісних методів.

41.Організаційно-структурні форми апарата управління підприємством.

В процесі вибору організаційно-структурних форм апарата управління слід враховувати характер цілей, стан та вимоги зовнішнього середовища, тип технології. Зазначені фактори здійснюють суттєвий вплив на параметри системи управління. Основними проблемами формування апарата управління на стадії його композиції є: -визначення принципового підходу до диференціації організаційної структури на підсистеми; -визначення типу організаційної структури та механізмів управління для кожної підсистеми.

Традиційний підхід до диференціації підсистем апарату управління передбачає його побудування за наступними ознаками: -функціональними; -продуктовими; -територіальними; -за споживачами; -відносно етапів вирішення проблем (аналіз, планування, оцінка); -відносно часу (нова продукція та серійне виробництво, стратегічне та поточне планування тощо).

Формування основних підсистем у загальній структурі апарата управління пов’язано з виокремленням крупних служб (департаментів), які очолюють заступники директора підприємства (керівники департаментів, та інші керівники, які безпосередньо йому підпорядковані та можуть зрівнюватись з ним за статусом), а також колегіальними органами на вищому рівні керівництва. При цьому в організаційній системі управління мають бути виділені ті підсистеми, які безпосередньо забезпечують досягнення головних класів кінцевих вробничих, економічних, науково-технічних, соціальних цілей, а також ті, які створюють умови для досягнення встановлених цілей.

До числа таких підсистем можна віднести служби матеріально-технічного забезпечення, ремонтно-енергетичного обслуговування, конструктурсько-технологічної підготовки виробництва та ін.

Виокремлення кожної підсистеми в окрему службу (функціональний блок) залежить від наступних факторів: 1.Ступінь важливості цілей (наприклад, доцільність виділення функціонального блоку досліджень та розробок на крупному підприємстві). 2.Обсяг та специфіка виконуваних робіт (наприклад, формування служби заступника директора по капітальному будівництву). 3.Розвиток зв’язків з певними сферами зовнішнього середовища (наприклад, створення департаментів із маркетингу, постачання, з технічного обслуговування споживачів, формування служб технічного контролю та сертифікації та ін.) 4.Техніко-організаційні особливості виду діяльності та специфічні вимоги до персоналу (наприклад, директор інформаційної служби). 5.Територіальне розташування певних служб (регіональне представництво).

В процесі вирішення основних питань формування організаційної структури управління встановлюється кількість рівнів управління, як правило, експертно-аналітичним шляхом, але із залученням необхідних кількісних обгрунтувань. При цьому використовуються наступні принципи: -встановлення балансу між економічністю структури (мінімізацією чисельності апарата управління) та здатністю підприємства вирішувати коло поставлених перед ним задач; -досягнення достатньої наближеності керівників до виробництва (за рахунок зменшення кількості ланок в апараті управління) та дотримання раціональних норм керованості; -скорочення довжини комунікацій між підрозділами шляхом ліквідації проміжних ланок та інших заходів; -виокремлення самостійних підрозділів виходячи з раціонального сполучення адміністративних та економічних форм та методів управління; -створення організаційно-економічних умов для більш ефективного використання комп’ютерної техніки; -створення умов для підвищення ефективності внутрішньоорганізаційного механізму функціонування пыдприэмства.