37.Цілі, функції та задачі управління фінансовою діяльністю. Система управління фінансами та фактори, що визначають її конфігурацію.

• Діяльність будь-якого підприємства можна розглядати як систему надходження грошових потоків у вигляді власних та позикових коштів та їх розподілу за напрямками використання з метою забезпечення безперевного функціонування. Рух фінансових потоків на підприємстві здійснює фінансова служба, яку очолює фінансовий директор (зазвичай має статус віце-президенту компанії з фінансових питань). В процесі вирішення будь-яких фінансових цілей та задач менеджер має орієнтуватись на досягнення основної мети діяльності підприємства – зростання його вартості.

Організаційне побудування фінансової служби залежить від багатьох факторів, які відображають організаційну структуру підпримства в цілому, розмір підприємства, професіоналізм менеджерів тощо. Всі функції, які виконуються фінансовими службами, можна розділити на дві групи: 1.управління грошовими потоками; 2.облік та контроль за фінансовою діяльністю.

Підрозділи, які здійснюють управління грошовими потоками, мають підпорядковуватись казначею підприємства, а структури, які забезпечують облік та контроль, очолюються головним бухгалтером.

В організації фінансової служби на підприємстві можна виділити три головні ланки: фінансовий директор, казначей (скарбник) та головний бухгалтер, кожна з яких виконує конкретні функції.

Фінансовий директор відповідає за фінансове забезпечення підприємства. Він безпосередньо бере участь у розробці стратегічних цілей розвитку підприємства, впливає на прийняття важливих рішень на підприємстві, а також формує стратегічну фінансову політику.

На крупних підприємствах фінансовому директору безпосередньо підпорядковуються казначей та головний бухгалтер, які відповідають за роботу підпорядкованих їм підрозділів. Головною задачею казначея та його служби виступає управління грошовими потоками підприємства. Основна мета діяльності казначейства полягає в забезпеченні фінансової стійкості підприємства, залученні фінансових коштів та ефективному їх використанні.

Головний бухгалтер (контролер) відповідає за організацію бухгалтерського обліку та контролю та інформаційне забезпечення керівництва підприємства відомістю щодо фінансового стану підприємства.

В залежності від розмірів підприємства служба контрою може бути представлена одним підрозділом (бухгалтерія), який виконує всі вищезазначені функції, або складатись з декількох функціональних підрозділів, кожний з яких відповідає за визначений обсяг роботи. Служба контрою повинна тісно взаємодіяти зі службою казначейства та іншими підрозділами підприємства в процесі надання їм необхідної інформації.

Рішення, які приймаються менеджерами з управління фінансовою діяльністю можна розділити на дві групи: рішення стосовно фінансування та рішення стосовно інвестицій.

Рішення стосовно фінансування спрямовані на вибір джерел фінансування та способів залучення фінансових ресурсів на підприємство.

Найбільш дешевими вважаються внутрішні джерела - амортизація та прибуток. Однак, в процесі прийняття рішень стосовно фінансування підприємства необхідно розглядати та оцінювати альтернативні варіанти. Якщо існує можливість залучити кошти з фінансового ринку, вартість яких нижче, ніж рентабільність проектів, що здійснюються, то підприємство може отримати додатковий прибуток.

Інвестиційні рішення пов’язані з проблемами розподілу фінансових джерел, що залучаються, за напрямками діяльності підприємства. Фінансовий менеджер повинен вибрати пріоритетні сфери вкладення капіталу, які мають забезпечити зростання вартості капіталу підприємства .На підприємстві фінансові менеджери вирішують три основні задачі: 1.управління оборотними коштами (Діяльність фінансових менеджерів у цьому напрямку має бути налаштована на забезпечення гарантії безперервної діяльності підприємства.

); 2.формування кошторису капіталовкладень та визначення їх окупності(Фінансові менеджери мають визначати та вкладати кошти в проекти, які мають забезпечити умови для позитивного чистого грошового потоку, який підвищує вартість підприємства); 3.визначення структури капіталу (Структура капіталу підприємства являє собою комбінацію довгострокових зобов’язань та власних коштів у капіталі підприємства, які підприємство використовує для фінансування довгострокових інвестицій.)

В процесі розробки фінансової політики враховується вплив факторів економічного зовнішнього середовища ( розвиток фінансових ринків, рівень інфляції, податкове середовище та ін.), а також внутрішніх факторів (розмір підприємства, технологія виробництва, ступень зношення основних фондів, кваліфікація працівників та робочих та ін.).

На основі розробленої стратегії розвитку підприємства фінансові служби приймають тактичні фінансові тішення , які реалізуються в рамках загальної концепції розвитку підприємства, але з можливим коригуванням у зв’язку зі змінами зовнішніх та внутрішніх умов функціонування підприємства.

Фінансові рішення, з одного боку, спрямовані на підвищення рентабельності інвестицій, з іншого – пов’язані з певним підвищеним ризиком. Між доходністю та ризиком існує пряма залежність: чим вища доходність, тим більший ризик. Тому фінансові служби мають приймати рішення, зважуючи можливі ризики та показники доходності для забезпечення зростання вартості підприємства.