
- •2.Як змінювались сутність і зміст поняття „підприємницька діяльність”.
- •3.Цілі підприємницької діяльності.
- •4.Основні умови розвитку підприємництва, права та обов’язки підприємців.
- •5.Соціально-економічна роль і значення підприємництва у структурі ринкової економіки.
- •6.Поняття «підприємницька діяльність», мета підприємницької діяльності.
- •9.Основні завдання підприємницької діяльності.
- •11.Основні умови розвитку підприємництва.
- •12.Ідея і мета організації власної справи, принципи створення власної справи.
- •13.Основні засновницькі документи для організації підприємницької діяльності.
- •14.Процедура державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, постановка на облік в податкових органах, відкриття рахунку в банках.
- •15.Ліцензування діяльності підприємства.
- •16.Форми створення власної справи, організаційні одиниці підприємництва
- •17.Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •19.Корпоративна форма організації підприємницької діяльності
- •22.Мережні форми об'єднання організацій (кластери, союзи, альянси, підприємницькі мережі)
- •23.Концепція кластерів, сутність поняття «кластер»
- •25.Бізнес-центри сутність значення, взаємозв'язки бізнесу-центра із владоюі підприємницькими структурами
- •26.Організаційна структура бізнесу-центра
- •27.Бізнес-інкубатори сутність, значення, функції відмінність від бізнес – центрів
- •29.Технопарки передумови винекнення, значення
- •30.Ефективність функціонування науково-технологічних парків
- •28.Типи бізнесів-інкубаторів, джерела фінансування бізнес-инкубаторів
- •31.Технополіси, сутність, перспективи розвитку
- •32.Форми та напрями формування підприємницьких мереж в Україні
- •40.Соціально-економічне значення роздрібної торговельної мережі
- •33.Досвід зарубіжних країн щодо підтримкм малого бізнесу
- •37.Основні форми державної фінансової підтримки малого підприємництва:
- •34.Державна політика підтримки та розвитку підприємництва
- •35.Основні моделі державної підтримки підприємництва в світі.
- •39.Складові елементи роздрібної мережі
- •36.Основні документи що регулюють державну політику в сфері підприємництва
- •38.Роздрібна торговельна мережа сутність визначення
- •41.Принципи та вимоги до організації мережі роздрібних торговців
- •42.Види роздрібних торговців, типи роздрібних торговців
- •43.Перспективні типи і формати роздрібних торговців
- •44.Концентрація роздрібної мережі, спеціалізація в роздрібній торгівлі
- •48.Норма й маса прибутку.
- •45.Перспективні принципи розташування роздрібних торговельних підприємств
- •46.Вибір місця розташування роздрібного торговця
- •47.Ефективність функціонування роздрібної мережі, оптимізація розмірів підприємств
- •49.Строк окупності проекту.
- •51Основні елементи організації підприємцем продуктивного процесу
- •52.Показники екстенсивного та інтенсивного розвитку
- •53.Складові постійних та змінних витрат
- •55.Види підприємницького ризику
- •56.Формування мінімально припустимої ціни.
- •57.Методи калькуляції, метод загальної калькуляції, калькуляція по методу величини покриття, комбінований метод калькуляції.
- •58.Основні фінансові звіти їх характеристика, основні етапи розробки фінансового плану
- •59.Розкрийте поняття прибутковість, потік готівки, вартість компанії
- •60.Джерела фінансування підприємницької діяльності й обсяг необхідних коштів.
- •61.Сучасні підходи до формування управлінського персоналу
- •62.Стимулювання збуту, ціноутворення, розробка плану маркетингу.
- •63.Опишіть типовий процес дослідження ринку, методи оцінки конкурентів
- •64.Складові аналізу ринку, сутність swot-Аналізу
- •65.Характеристика проекту, резюме бізнес-плану
- •66.Основні бізнес-процеси, зміст бізнес-плану
- •67.Сутність підприємницького ризику, функції підприємницького ризику
- •68.Управління економічними ризиками.
- •69.Які типи й види ризиків можуть виникати в підприємницьких організаціях.
- •70.Які фактори впливають на рівень підприємницького ризику.
- •71.Які види втрат можуть виникнути при настанні ризику?
- •72.Сутність організаційної (корпоративної) культури
- •74.Культура підприємництва
- •75.Концепція ділових якостей підприємця.
- •77.Мотивація підприємця.
61.Сучасні підходи до формування управлінського персоналу
Важливим елементом продуктивних сил є люди з їхнім рівнем освіти, досвіду й майстерності.
Управлінський персонал — це працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій. До них відносяться лінійні і функціональні керівники і спеціалісти. — Керівники, які спрямовують, координують і стимулюють діяльність виробництва, розпоряджуються ресурсами організації, приймають рішення, несуть повну відповідальність за досягнення цілей організації і мають право приймати рішення, відносяться до лінійних. Керівники підрозділів, основне завдання яких полягає у сприянні ефективній роботі лінійних керівників відносяться до функціональних. Керівники і головні спеціалісти в сукупності створюють адміністрацію. Спеціалісти (інженери, економісти, техніки, технологи, психологи), зайняті створенням і впровадженням у виробництво нових знань, технологій та розробкою варіантів рішень окремих виробничих і управлінських проблем.Технічні спеціалісти (службовці), які надають технічну та інформаційну допомогу апарату управління. Управлінський персонал зайнятий переважно розумовою і інтелектуальною працею. За рівнем управління керівники розподіляються на керівників нижчої (майстер, начальник дільниці, бюро груп), середньої (керівники цехів, відділів, їх заступники) і вищої ланки (керівники підприємств, їх заступники).
Формування команди, що буде розробляти і реалізовувати стратегію - одне з найважливіших завдань кожної компанії.Вертикальна (функціональна) команда складається з менеджера і його формальних підлеглих. Звичайно до такої команди входить відділ (служба, бюро).Горизонтальна команда складається з працівників того самого рівня, але з різних відділів. Формальна назва таких команд - спеціальна група або комітет, яким доручено виконання певного завдання. Після вирішення завдання група розпускається.Спеціалізовані команди звичайно не входять до формальної структури організації і працюють над окремими, важливими для організації проектами.До загальних характеристик високоефективних команд відносять такі:- команда має свого лідера, який є ядром команди;- якість кінцевих результатів дуже висока;- члени команди відрізняються високим рівнем взаєморозуміння і добре співробітничають між собою;- члени команди здатні вчитися на своїх помилках і у своїх діях орієнтовані на споживача результатів їхньої діяльності;- члени команди добре мотивовані.Створення управлінської команди, яка бере участь у розробці і реалізації стратегії, об'єктивно необхідне, через те що:- командне управління - це ознака розумного і рішучого стилю управління;- підвищується імовірність раціонального розв'язання складних і міждисциплінарних проблем;- команду відрізняє сильне почуття спільності, інноваційний потенціал і відповідальність за справу.
Управлінська команда повинна формуватися таким чином, щоб її члени одночасно досягали соціального благополуччя і якісно виконували свої завдання. Ключовим фактором такої ефективної діяльності команди є розподіл рольових функцій. Усі ролі в команді поділяються на цільові і підтримуючі. Члени команди, що виконують цільові ролі, направляють свою енергію на вирішення проблем, що стоять перед командою, а члени команди, що виконують підтримуючі ролі, сприяють підтриманню й активізації діяльності членів команди .Для членів команди, що реалізують цільові ролі, характерні такі якості: ініціатива, обмін думками;пошук інформації, підбиття підсумків;енергія (ініціюють діяльність членів команди). Член команди, що виконує цільову роль, несе величезне функціональне навантаження, тому виконання однією людиною кількох цільових ролей одночасно не бажане.Для членів команди, що реалізують підтримуючі ролі, характерні такі особливості: вони надихають (дружелюбні, щиросердечні, чуйні, хвалять інших за їхні ідеї і позитивно оцінюють їхній внесок у вирішення проблеми), створюють гармонію і злагоду (улагоджують або нівелюють конфлікти між членами команди), знижують емоційну напруженість;прагнуть завжди йти "в ногу" (звичайно погоджуються з пропозиціями інших членів команди), готові до компромісів (здатні поступитися власною думкою заради підтримки гармонії в команді).У команді можуть бути відсутні працівники, що виконують підтримуючі ролі, тобто виконання цих ролей може поєднуватися з іншими функціями. Наприклад, більшість американських управителів виконують цільові ролі, у той час як японські управителі - і цільові і підтримуючі.Ідеальний розмір команди - від 3 до 7 чоловік. Зі зростанням кількості членів команди ускладнюється спілкування між ними й виникають перешкоди у процесі досягнення згоди.Керівник стратегії повинен чітко виділити ядро управлінської команди, яке необхідне для успішного вирішення завдань, що виникають на етапі реалізації стратегії. Щоб сформувати команду, керівник-лідер повинен мати певний талант, знати і чітко формулювати вимоги до рівня підготовки, досвіду, знань, стилю керівництва членів управлінської команди. Створення згуртованої управлінської команди - найважливіше завдання побудови організації, здатної реалізувати обрану стратегію.