48.Норма й маса прибутку.

А Норма прибутку свідчить, на скільки відсотків зріс авансований капітал, тобто є досить точним критерієм ефективності використання авансованого капіталу.

Норма прибутку завжди менша (р' <m'), ніж норма додаткової вартості. (Вважаємо, що це зрозуміло, оскільки (C+V) завжди більше V.)

Норма прибутку виражає ступінь ефективності вкладання усього капіталу, норма додаткової вартості показує ступінь експлуатації найманої праці.

Конкуренція змушує ринкових суб'єктів домагатися не тільки максимального зростання норми прибутку (р'), а й максимізації маси прибутку на вкладений капітал: маса прибутку Р є абсолютною величиною прибутку. Її виражає формула Р=К*Р'.

Аналіз формули наводить на висновок, що маса прибутку прямо залежить від величини авансованого капіталу і величини норми прибутку.

На норму і масу прибутку впливають такі фактори:

o норма додаткової вартості(m' );

o органічна будова капіталу ( C:V);

o швидкість обороту;

o економія на постійному капіталі.

Фактори, що впливають на норму прибутку, діють несинхронно в усіх галузях і підприємствах економіки. Тому рівновеликі витрати капіталу в різних галузях та на різних підприємствах дають різні показники норми прибутку.

Наслідком міжгалузевої конкуренції є утворення середньої (загальної) норми прибутку на рівновеликий капітал. Середня норма прибутку (р') визначається формулою: Р'середн = ∑ m /∑ k *100%.

Це означає, що з утворенням середньої норми прибутку товари продаються не за вартістю(С+ V+ пі), а за цінами, що формуються з витрат виробництва і середнього прибутку.

Ціна, яка охоплює витрати виробництва (К) і середній прибуток (Р середн.) називається ціною виробництва.

45.Перспективні принципи розташування роздрібних торговельних підприємств

А Схема розміщення роздрібної торговельної мережі в розвинених країнах світу будується на аналогічних до вітчизняних підходів засадах — принципи і вимоги до її побудови є практично тотожними до задекларованих ще з радянських часів. При цьому слід ураховувати не тільки суттєву різницю в рівні розвитку і добробуту між економічно розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, але й національно-побутові, соціально-демографічні та інші традиції, які, безумовно, впливають на систему сервісу.

За кордоном виокремлюють три основні типи місця розташування роздрібних торговельних підприємств: центральні ділові райони міст, торговельні центри (комплекси) і поодинокі торговельні заклади. Як бачимо, не йдеться про міську і сільську місцевості і різно-типи населених пунктів у них, адже відмінності між окремими типами поселень в розвинених країнах практично нівельовані. Однак, визначальними для організації розміщення роздрібної торговельної мережі типами населених пунктів у країнах Європи, Північної Америки, а також в Японії приймаються міські конгломерати, приміські поселення довкола великих міст тощо, що пояснюється високим рівнем розвитку транспортної інфраструктури і комунікацій (розвинена мережа автомобільних і залізничних доріг, кількість транспортних засобів у експлуатації в населення тощо).

Розміщення магазину в центральних ділових районах (культурно-історичних центрах міст, традиційних центрах ділової активності) є дуже бажаним і престижним для кожного роздрібного торговця, адже в таких частинах міських поселень акумулюються покупці з високим рівнем доходів, туристи і транзитні пасажири, до них тяжіє більшість населення міста. Водночас торгівля в центральних ділових районах має і негативні боки — проблеми з паркуванням автотранспорту, спад обсягів торгівлі ввечері й у вихідні дні, проведення реконструкції і перепланування центральних частин міст, найвища вартість оренди приміщень або ставок земельного податку. У підсумку розміщення торговельних закладів у центральні частині міста можуть собі дозволити переважно потужні торговельні фірми або загальнонаціональні (інтернаціональні) корпоративні торговельні мережі.

Через зазначені негативні причини більшість роздрібних торговців орієнтується на прилеглі до центральних вулиці і райони. Торгівля в цих зонах міста, е пожвавленою і активною, адже власник торговельного закладу несе менші витрати, не пов'язані з товарообігом, інтенсивність потоків покупців є вищою через менші проблеми з паркуванням, рідше відбувається реконструкція будинків і вулиць.

У роздрібній торгівля за кордоном тривалий час спостерігається процес винесення торговельних підприємств з центральних ділових районів. Цей процес відбувається у двох напрямах: переміщення магазини у сусідні з центральними, економічно вигідніші райони і організація за межами міст торговельних центрів.

Справді, організація торговельних центрів (комплексів) тісно пов'язана з повоєнним "великим переселенням" родин, що належать до середнього класу, у приміські зони. Забезпечуючи основну зручність для покупців — наближеність до їх місця мешкання, роздрібні торговці "пішли вслід", розташовуючи свої торговельні заклади поруч із транспортними артеріями на виїзді з міста і в заміських містечках-супутниках. У практиці закордонної торговельної діяльності розрізняють два основні типи торговельних центрів і комплексів: стрічкові центри і торговельні комплекси.

Стрічкові центри являють собою послідовність прилеглих один до одного торговельних закладів, аналогічної і протилежної спеціалізації, здатних максимально повно і комплексно забезпечити попит населення. За принципами їх організації стрічкові центри (у США — стрип-центри) характеризуються високою зручністю для покупців і низькими накладними витратами для власників. Особлива зручність для покупців полягає в тому, що такі центри розташовуються вздовж шосейних доріг та основних вулиць і мають зручні під'їзди і місця для паркування автомобілів, що дозволяє мешканцям приміських зон безперешкодно дістатися до будь-якого магазину в складі стрічкового торговельного центру.

Торговельні комплекси (молли) — це тип розміщення торговельних підприємств і одиниць, що передбачає поєднання в одному будинку або в комплексі споруд різних за видами, типами, основною спеціалізацією, формами власності суб'єктів роздрібного торговельного середовища. Об'єднання різнопрофільних і споріднених торговельних підприємств викликано не тільки об'єктивною потребою роздрібних торговців скоротити видатки з улаштування й утримання своїх підприємств, але й раціонально використати ефект синергізму. Суть цього ефекту закладена глибоко в психології покупців і полягає в тому, що торговельний центр або комплекс завжди приваблює більше покупців, аніж кожен з окремих магазинів поодинці.

Торговельні центри і комплекси за кордоном мають кілька різновидів: регіональні торговельні комплекси, спеціалізовані центри моди, центри фірмової торгівлі, центри розпродажу, історичні і тематичні центри. Регіональні комплекси включають до свого складу два-три універмаги, а також окремі спеціалізовані магазини. Якщо до складу комплексу входить не менше від чотирьох універмагів, його ще називають регіональним суперцентром. Спеціалізований центр моди — це поєднання універмагу і невеликих бутиків, що належать відомим загальнонаціональним продавцям модних і особливо модних товарів. Ці комплекси розташовуються в престижних (центральних ділових і зонах проживання багатіїв) районах, мають вишуканий інтер'єр і дизайн, часто доповнюються елітними кафе і ресторанами. Центри фірмової торгівлі і розпродажу на сьогодні мало чим різняться один від одного, часто знаходяться під єдиним дахом і торгують товарами за зниженими цінами. Історичні і тематичні торговельні центри організуються поблизу визначних історичних пам'яток і орієнтуються в основному, на мобільний контингент покупців, що прибувають як туристи.