3.Цілі підприємницької діяльності.

Загальновизнано, що підприємницька діяльність — це діяльність, спрямована на одержання прибутку. У ст.42 Господарського кодексу України в легальному визначенні поняття підприємництва в якості однієї з його цілей назване одержання прибутку. Результатом кожного типу підприємницької діяльності є досягнення сформульованих цілей.

Основними цілями підприємницької діяльності є:

- одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об'єкт підприємництва капіталу, фінансових, ресурсних, матеріальних і нематеріальних засобів;

- задоволення попиту суспільства щодо конкретних потреб його членів.

У процесі виробництва чи посередницької діяльності ціпі можуть носити більш глобальний характер, зокрема, це може бути:

- нагромадження коштів для завоювання нових ринків і розвитку виробництва;

- поліпшення соціальних умов співробітників підприємства;

- формування та оптимізація платоспроможного попиту споживачів продукції підприємства;

- формування етичних і високоморальних норм в суспільстві, поліпшення культури споживання тощо.

На основі встановленої загальної місії визначаються безпосередні загальнофірмові цілі, які мають бути: 1) конкретними і вимірними, що дає їм можливість стати реальною вихідною базою для наступних правильних господарських і соціальних рішень стосовно діяльності підприємства (фірми, корпорації); 2) зорієнтованими у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування (прогноз розвитку подій на тривалі і відносно короткі періоди часу – відповідно на 5-10 років і 1-2 роки); 3) досяжними, щоб стимулювати підвищення ефективності діяльності підприємства; 4) взаємодоповнюваними, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не повинні перешкоджати реалізації інших цілей діяльності підприємства (фірми, корпорації); 5) чітко сформульованими щодо кожного виду (напрямку) діяльності підприємства, що робить їх реальними для досягнення у відповідному часі. Безпосередні цілі, яки досягаються на різних етапах діяльності підприємництва, можуть бути наступними: 1. Одержання задовільного (максимального) прибутку у коротко- або довгостроковому періоді. Для кількісного виразу цієї мети може використовуватись абсолютний (у гривнях) або відносний (у процентах) показник. Наприклад, одержувати не менш 20% прибутку на вкладений капітал за рік. Обираючи метою досягнення максимального прибутку у короткостроковому періоді, підприємець відмовляється від фінансування наукових досліджень, впровадження нової продукції і в результаті в довгостроковій перспективі його прибутки будуть меншими через відставання від конкурентів. 2. Досягнення або збереження передових позицій на ринку. 3. Зменшення ризику шляхом утворення резервів, диверсифікації, продажу товару на різних ринках та ін. 4. Наукові дослідження та впровадження новин. 5. Покращання взаємовідносин з персоналом (забезпечення певних доходів і умов працівникам) та ін.

4.Основні умови розвитку підприємництва, права та обов’язки підприємців.

Підприємство – це провідний і важливий елемент сучасної економіки, який забезпечує ринок товарами та послугами, сприяє розвитку здорової конкуренції, задовольняє потреби споживачів. Його діяльність базується на власній ініціативі підприємця, на його страх та ризик та має на меті отримання прибутку.

В сучасних умовах підприємство розвивається не автономно, а в тісному зв’язку з зовнішнім середовищем (в нашому випадку ринковим). На нього весь час впливають фактори, що визначають основні напрямки його діяльності. Оптимальна сукупність всіх факторів і умов має забезпечити ефективне функціонування підприємства і максимальний прибуток. В даній статті ми розглянемо сукупність умов, які необхідні для розвитку підприємства в сучасному ринковому середовищі.

Характерними рисами або факторами сталого розвитку підприємства чи організації є: фінансова стабільність і позитивна динаміка у прибутковості, дохідності; наявність замовників, клієнтів чи споживачів продукції або послуг, тобто джерела доходів підприємства; комфортність праці, компетентність, соціальна захищеність у забезпечені персоналу – тобто фактори, які створюють конкурентні переваги в результативності праці персоналу; позитивний вплив результатів діяльності на суспільну свідомість з точки зору охорони навколишнього середовища і споживання енергетичних ресурсів; позитивна оцінка методів і етики діяльності підприємства суспільством, персоналом і партнерами у бізнесі.

Кожне підприємство функціонує в фінансовому середовищі, тому обов’язковими умовами є фінансова стабільність підприємства та стійкість, що забезпечується фінансовим менеджментом даного підприємства

До підприємницької діяльності висуваються багатогранні економічні, соціальні, правові і навіть політичні вимоги. Підприємець має успішно вести справи на своїй фірмі, тобто його призначення - наповнювати ринок весь час новими товарами і послугами, до того ж за можливо низькими цінами. Це вимагає від нього новаторського підходу.

Діяльність підприємців повинна бути ефективною і корисною. По-перше, підприємець особисто зацікавлений у своїй справі, тому він використовує свої знання для розширення масштабів власного бізнесу і завдяки цьому має більше шансів досягти успіхів. По-друге, підприємець може швидше і з меншими зусиллями задовольняти суспільні потреби і ринковий попит, оскільки завжди намагається передбачити цей попит ще на стадії формування і завдяки цьому отримати певний зиск раніше, ніж його конкуренти. По-третє, діяльність підприємця сприяє тому, що задоволення ринкового попиту відбувається з меншими витратами для суспільства. Отже, підприємець виконує важливу суспільну функцію, його діяльність необхідна будь-якому суспільству.

Важливим у цьому зв'язку є чітке визначення правового статусу підприємця, тобто його прав, обов'язків і відповідальності. Особливого значення визначення правового статусу підприємця набуває в умовах формування підприємницького сектора. Зокрема, це передусім стосується України, де підприємництво робить лише перші кроки, а нинішні українські підприємці ще не досягли світового рівня. Більш того, підприємництвом часто називають діяльність, далеку від підприємництва, наприклад таку, що пов'язана з шахрайством, протизаконними діями тощо. Все це потребує розроблення законодавчих актів, в яких були б визначені права, обов'язки та відповідальність підприємців.

Сьогодні в Україні з метою забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування окреслені певні права, обов'язки і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Розглянемо більш детально правовий статус підприємця, тобто його права, обов'язки та відповідальність.

Права підприємця

Право - це нормативна форма виразу принципу формальної рівності господарюючих суб'єктів в економічних відносинах, а також система встановлених або санкціонованих державою загально-обов'язкових правил (норм) поведінки.

З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право на такі дії:

створювати для здійснення підприємницької діяльності

будь-які види підприємництва;

купувати повністю або частково майно та набувати майнового права;

самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

укладати з громадянами трудові договори щодо використання їхньої праці (контракти, угоди);

самостійно визначати форми, системи і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють за наймом;

отримувати будь-який необмежений за розмірами власний дохід;

брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції;

користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування.

Обов'язки підприємців

Обов'язки - це правові норми (правила), що Підлягають обов'язковому виконанню.

Основні обов'язки підприємців полягають у тому, щоб:

укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, які приймаються на роботу за наймом;

здійснювати оплату праці осіб, котрі працюють за наймом, на рівні, не нижчому за мінімальні розміри, встановлені законодавством;

забезпечувати відповідні умови і охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

дотримуватися прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);

отримувати ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню, відповідно до чинного законодавства.