
- •2.Як змінювались сутність і зміст поняття „підприємницька діяльність”.
- •3.Цілі підприємницької діяльності.
- •4.Основні умови розвитку підприємництва, права та обов’язки підприємців.
- •5.Соціально-економічна роль і значення підприємництва у структурі ринкової економіки.
- •6.Поняття «підприємницька діяльність», мета підприємницької діяльності.
- •9.Основні завдання підприємницької діяльності.
- •11.Основні умови розвитку підприємництва.
- •12.Ідея і мета організації власної справи, принципи створення власної справи.
- •13.Основні засновницькі документи для організації підприємницької діяльності.
- •14.Процедура державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, постановка на облік в податкових органах, відкриття рахунку в банках.
- •15.Ліцензування діяльності підприємства.
- •16.Форми створення власної справи, організаційні одиниці підприємництва
- •17.Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •19.Корпоративна форма організації підприємницької діяльності
- •22.Мережні форми об'єднання організацій (кластери, союзи, альянси, підприємницькі мережі)
- •23.Концепція кластерів, сутність поняття «кластер»
- •25.Бізнес-центри сутність значення, взаємозв'язки бізнесу-центра із владоюі підприємницькими структурами
- •26.Організаційна структура бізнесу-центра
- •27.Бізнес-інкубатори сутність, значення, функції відмінність від бізнес – центрів
- •29.Технопарки передумови винекнення, значення
- •30.Ефективність функціонування науково-технологічних парків
- •28.Типи бізнесів-інкубаторів, джерела фінансування бізнес-инкубаторів
- •31.Технополіси, сутність, перспективи розвитку
- •32.Форми та напрями формування підприємницьких мереж в Україні
- •40.Соціально-економічне значення роздрібної торговельної мережі
- •33.Досвід зарубіжних країн щодо підтримкм малого бізнесу
- •37.Основні форми державної фінансової підтримки малого підприємництва:
- •34.Державна політика підтримки та розвитку підприємництва
- •35.Основні моделі державної підтримки підприємництва в світі.
- •39.Складові елементи роздрібної мережі
- •36.Основні документи що регулюють державну політику в сфері підприємництва
- •38.Роздрібна торговельна мережа сутність визначення
- •41.Принципи та вимоги до організації мережі роздрібних торговців
- •42.Види роздрібних торговців, типи роздрібних торговців
- •43.Перспективні типи і формати роздрібних торговців
- •44.Концентрація роздрібної мережі, спеціалізація в роздрібній торгівлі
- •48.Норма й маса прибутку.
- •45.Перспективні принципи розташування роздрібних торговельних підприємств
- •46.Вибір місця розташування роздрібного торговця
- •47.Ефективність функціонування роздрібної мережі, оптимізація розмірів підприємств
- •49.Строк окупності проекту.
- •51Основні елементи організації підприємцем продуктивного процесу
- •52.Показники екстенсивного та інтенсивного розвитку
- •53.Складові постійних та змінних витрат
- •55.Види підприємницького ризику
- •56.Формування мінімально припустимої ціни.
- •57.Методи калькуляції, метод загальної калькуляції, калькуляція по методу величини покриття, комбінований метод калькуляції.
- •58.Основні фінансові звіти їх характеристика, основні етапи розробки фінансового плану
- •59.Розкрийте поняття прибутковість, потік готівки, вартість компанії
- •60.Джерела фінансування підприємницької діяльності й обсяг необхідних коштів.
- •61.Сучасні підходи до формування управлінського персоналу
- •62.Стимулювання збуту, ціноутворення, розробка плану маркетингу.
- •63.Опишіть типовий процес дослідження ринку, методи оцінки конкурентів
- •64.Складові аналізу ринку, сутність swot-Аналізу
- •65.Характеристика проекту, резюме бізнес-плану
- •66.Основні бізнес-процеси, зміст бізнес-плану
- •67.Сутність підприємницького ризику, функції підприємницького ризику
- •68.Управління економічними ризиками.
- •69.Які типи й види ризиків можуть виникати в підприємницьких організаціях.
- •70.Які фактори впливають на рівень підприємницького ризику.
- •71.Які види втрат можуть виникнути при настанні ризику?
- •72.Сутність організаційної (корпоративної) культури
- •74.Культура підприємництва
- •75.Концепція ділових якостей підприємця.
- •77.Мотивація підприємця.
29.Технопарки передумови винекнення, значення
У світовій практиці набула розвитку особлива форма організації процесу «наука — виробництво — споживання» — науково-технічні парки. Технопарк являє собою науково-виробничий територіальний комплекс, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, створювані на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою, до якої належать: лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси.Уживання слова «парк» обґрунтоване, адже ці центри організуються саме в паркових чи розбитих під парк лісових зонах з красивим природним ландшафтом, що створює сприятливі для праці умови. Є парки, що розташовані на великій відстані від міських центрів.Основна мета технопарків — досягнення тісного територіального зближення між необхідною для наукових досліджень матеріальною базою, що належить промисловому виробництву, та людським компонентом наукового потенціалу країни, що формує максимально сприятливі умови для розвитку інноваційного процесу.
В основу створення технопарків покладені такі принципи:
координація діяльності та співробітництво чотирьох головних ланок: науки, вищої школи, державного сектору виробництва, приватних компаній і регіональних міських органів управління;
є прискорення процесів передавання науково-технічних знань, отриманих під час фундаментальних та прикладних наукових досліджень, у виробництво;
розвиток інноваційного підприємництва;
залучення промислових та банківських фінансових ресурсів в інноваційну сферу;
концентрація та використання ризикового капіталу.
Технопарки показали сою ефективність щодо скорочення циклу наука — виробництво — споживання. В умовах науково-технічного парку потрібно 3—5 років на створення і просування на ринок нового продукту і ще близько 2—3 років, щоб повернути кошти, витрачені на його розробку. Територіальна близькість різнохарактерних за своїм профілем закладів (університети, приватні промислові підприємства, державні заклади), що входять до парку, позитивно впливає на діяльність кожного з них, сприяючи зближенню науки і виробництва, підвищуючи ефективність інвестицій. Фірми, які входять до складу технопарків, виділяють кошти на оснащення навчальних закладів, залучають до роботи у своїх лабораторіях студентів та випускників університетів (рис. 10.1).
Основні переваги науково-технічних парків:
• інтеграція різних стадій інноваційного процесу;
• промисловість дістає швидкий доступ до нових розробок;
• скорочуються терміни впровадження та поширення нововведень (новинок);
• спрощується спосіб взаємодії між навчальними, науковими та промисловими розробниками науково-технічного прогресу;
• створюються умови та можливості для створення нових видів бізнесу, виробництва, відкриттів;
• виробництво отримує доступ до консультантів, лабораторій;
• студенти мають змогу здобувати не лише теоретичні, а й практичні знання.
Для управління технопарком створюється спеціальний орган управління, до функцій якого входять:
• визначення функціональної структури технопарку;
• приймання нових фірм у технопарк;
• розміщення фірм у наявних приміщеннях та надання їм земельних ділянок під нову забудову на території технопарку;
• здійснення контролю за відповідністю діяльності певних фірм завданням функціонування технопарку в цілому та виведення фірми за межі технопарку в разі її невідповідності профілю технопарку;
• створення венчурних фірм і венчурних фондів у межах технопарку.
Діяльність технопарків фінансується за рахунок коштів фірм, що функціонують у складі технопарку, державних та регіональних субсидій, банківських кредитів, доходів від власних підприємств, університетів, надходжень від реалізації науково-технічної продукції державним установам і приватним фірмам, плати студентів за навчання, спонсорської допомоги та ін.
В Україні з метою створення та широкого застосування конкурентоспроможних на світовому ринку нових технологій та наукової продукції, посилення впливу інноваційних чинників на структурну переорієнтацію економіки Президент України видав розпорядження «Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів». Відповідно до цього розпорядження Кабінетом Міністрів України 22 травня 1996 р. прийнято постанову № 549 «Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів». Розпорядженням Президента України підтримано ініціативу Державного комітету України з питань науки, техніки та промислової політики, Міністерства освіти, Національної академії наук, місцевих органів виконавчої влади щодо створення науково-технічних інноваційних форм. У ньому зазначається: «Обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям всебічно сприяти створенню технопарків та інноваційних структур інших типів, що мають на меті розв'язання першочергових проблем економічного розвитку на базі освоєння нових технологій і виробництва нової продукції».