22.Мережні форми об'єднання організацій (кластери, союзи, альянси, підприємницькі мережі)

Підприємницьку мережу можна визначити як стратегічний союз, що включає дві та більше компанії, які комбінують ресурси для розвитку найбільш вигідних напрямків підприємницької діяльності. Розвиток мережного підходу при цьому не виключає традиційних виробничих відносин, які можуть бути включені до складу мережі як фрагменти. Підприємницькі мережі дозволяють реалізувати ті ж стратегії при максимальному зниженні ризику.

Мережева організація представляє собою сукупність самостійних фірм або спеціалізованих структурних одиниць організації, пов’язаних між собою системою договірних відносин, діяльність яких координується ринковими механізмами. Замість того, щоб утримувати всередині організації всі ресурси, необхідні для виробництва певної продукції (послуг), мережеві організації використовують активи кількох фірм, що розташовані в різних точках виробничого ланцюга створення споживчої цінності продукту. Особливістю мережевих структур є їх децентралізація і мала ієрархія. У цьому проявляється головна перевага і проблема мережі в порівнянні з ієрархічними організаціями. Сьогодні, завдяки розвиткові інформаційних технологій, мережа може залишатися гнучкою і здатною до швидкого пристосування, одночасно будучи координованою і керованою.

Розрізняють стабільні, динамічні та внутрішні типи мережевих організацій. Внутрішні мережі дають змогу використовувати всередині організації принцип вільного підприємництва завдяки створенню, так званих, організаційних ринків, які передбачають взаємодію між підрозділами організації на основі ринкових цін.

Стабільні мережі значну частину робіт передають підрядникам, які можуть розташовуватися поза межами основної компанії. Така форма співпраці дає змогу отримати конкурентні переваги за рахунок вузької спеціалізації підрядників.

У деяких видах бізнесу, зокрема у видавничій справі, виробництві одягу, електроніки тощо, набувають значного поширення динамічні мережі. Головна компанія за такої форми організації бізнесу управляє іншими організаціями в рамках досягнення своїх цілей, залишаючись при цьому ядром або «системним інтегратором». Вона залучає зовнішніх незалежних розробників, виробників, постачальників, дистриб’юторів тощо. Як правило, її головні активи – унікально втілені ідеї, здатність оперативно реагувати на зовнішні зміни й дуже професійний менеджмент. Конкурентні переваги досягаються за рахунок спеціалізації та гнучкості.

Основні економічні переваги ПМ: істотне підвищення швидкості оперативного розподілу ресурсів, координації, швидкості реакції на ринкові зміни (зміни в термінах і обсягах поставок, коливання цін і т. д., а також скорочення тривалості підготовчої стадії виробництва, що веде до збільшення кількості замовлень клієнтів і підвищення конкурентоспроможності підприємств.

На сьогодні існують наступні види союзів великих, середніх і малих фірм:

Підприємницька мережа – це стратегічний союз, що включає дві та більше компанії, які комбінують ресурси для розвитку найбільш вигідних напрямків підприємницької діяльності. Розвиток мережного підходу при цьому не виключає традиційних виробничих відносин, які можуть бути включені до складу мережі як фрагменти. Підприємницькі мережі дозволяють реалізувати ті ж стратегії при максимальному зниженні ризику. Основа підприємницької мережі - інфраструктура, що забезпечує стабільність її роботи, гнучкість і швидкість реакції учасників мережі на ринкові коливання.

Стратегічні союзи (кластери) - є провідною формою підприємницьких мереж. Ця форма кооперації особливо поширена в сфері малого бізнесу. Як правило, такі союзи спрямовані на створення нових сприятливих можливостей спільного бізнесу.

Підприємницькі союзи - групи незалежних компаній, зв'язаних між собою загальними цілями. Компанії, що входять у такий союз, відрізняються розмірами та роллю, кожна фірма може бути учасником декількох союзів відразу. Підприємницькі союзи найчастіше створюються виробниками аналогічної продукції з метою одержати разом те, що одержати окремо складно, або це вимагає додаткових витрат часу.

Стратегічні альянси великого та малого бізнесу є основною формою межфірмового співробітництва і кооперації та відрізняються більшою різноманітністю. Подібні об'єднання створюються з метою взаємовигідного співробітництва, яке дозволяє: знизити ризик за рахунок диверсифікованості продукції, скоротити загальні капітальні витрати, знизити витрати за рахунок використання переваг кожного партнера, подолання конкуренції шляхом можливого висновку угоді з реальними або потенційними конкурентами.

За результатами проведених досліджень можна зробити висновки:

1) відмінними особливостями підприємницької мережі є наявність загального для всіх учасників інформаційного простору та виробництво кінцевого продукту (послуги), засноване на координації і розподілі ресурсів автономних агентів;

2) одним із головних завдань організації підприємницької мережі є розробка такого інтегрованого інформаційного простору і системи оперативного управління процесами і координації, які б дозволили в оперативному режимі здійснювати прийом замовлення; перевірку можливості виконання; розподіл робіт по виконанню даного замовлення між окремими підприємствами-учасниками;

3) специфіка організації діяльності підприємницьких мереж, на відміну від одиничних незалежних суб’єктів господарювання, полягає у використанні ефекту синергії при формуванні стратегії і тактики розвитку виробничо-економічних систем.