
- •2.Як змінювались сутність і зміст поняття „підприємницька діяльність”.
- •3.Цілі підприємницької діяльності.
- •4.Основні умови розвитку підприємництва, права та обов’язки підприємців.
- •5.Соціально-економічна роль і значення підприємництва у структурі ринкової економіки.
- •6.Поняття «підприємницька діяльність», мета підприємницької діяльності.
- •9.Основні завдання підприємницької діяльності.
- •11.Основні умови розвитку підприємництва.
- •12.Ідея і мета організації власної справи, принципи створення власної справи.
- •13.Основні засновницькі документи для організації підприємницької діяльності.
- •14.Процедура державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, постановка на облік в податкових органах, відкриття рахунку в банках.
- •15.Ліцензування діяльності підприємства.
- •16.Форми створення власної справи, організаційні одиниці підприємництва
- •17.Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •19.Корпоративна форма організації підприємницької діяльності
- •22.Мережні форми об'єднання організацій (кластери, союзи, альянси, підприємницькі мережі)
- •23.Концепція кластерів, сутність поняття «кластер»
- •25.Бізнес-центри сутність значення, взаємозв'язки бізнесу-центра із владоюі підприємницькими структурами
- •26.Організаційна структура бізнесу-центра
- •27.Бізнес-інкубатори сутність, значення, функції відмінність від бізнес – центрів
- •29.Технопарки передумови винекнення, значення
- •30.Ефективність функціонування науково-технологічних парків
- •28.Типи бізнесів-інкубаторів, джерела фінансування бізнес-инкубаторів
- •31.Технополіси, сутність, перспективи розвитку
- •32.Форми та напрями формування підприємницьких мереж в Україні
- •40.Соціально-економічне значення роздрібної торговельної мережі
- •33.Досвід зарубіжних країн щодо підтримкм малого бізнесу
- •37.Основні форми державної фінансової підтримки малого підприємництва:
- •34.Державна політика підтримки та розвитку підприємництва
- •35.Основні моделі державної підтримки підприємництва в світі.
- •39.Складові елементи роздрібної мережі
- •36.Основні документи що регулюють державну політику в сфері підприємництва
- •38.Роздрібна торговельна мережа сутність визначення
- •41.Принципи та вимоги до організації мережі роздрібних торговців
- •42.Види роздрібних торговців, типи роздрібних торговців
- •43.Перспективні типи і формати роздрібних торговців
- •44.Концентрація роздрібної мережі, спеціалізація в роздрібній торгівлі
- •48.Норма й маса прибутку.
- •45.Перспективні принципи розташування роздрібних торговельних підприємств
- •46.Вибір місця розташування роздрібного торговця
- •47.Ефективність функціонування роздрібної мережі, оптимізація розмірів підприємств
- •49.Строк окупності проекту.
- •51Основні елементи організації підприємцем продуктивного процесу
- •52.Показники екстенсивного та інтенсивного розвитку
- •53.Складові постійних та змінних витрат
- •55.Види підприємницького ризику
- •56.Формування мінімально припустимої ціни.
- •57.Методи калькуляції, метод загальної калькуляції, калькуляція по методу величини покриття, комбінований метод калькуляції.
- •58.Основні фінансові звіти їх характеристика, основні етапи розробки фінансового плану
- •59.Розкрийте поняття прибутковість, потік готівки, вартість компанії
- •60.Джерела фінансування підприємницької діяльності й обсяг необхідних коштів.
- •61.Сучасні підходи до формування управлінського персоналу
- •62.Стимулювання збуту, ціноутворення, розробка плану маркетингу.
- •63.Опишіть типовий процес дослідження ринку, методи оцінки конкурентів
- •64.Складові аналізу ринку, сутність swot-Аналізу
- •65.Характеристика проекту, резюме бізнес-плану
- •66.Основні бізнес-процеси, зміст бізнес-плану
- •67.Сутність підприємницького ризику, функції підприємницького ризику
- •68.Управління економічними ризиками.
- •69.Які типи й види ризиків можуть виникати в підприємницьких організаціях.
- •70.Які фактори впливають на рівень підприємницького ризику.
- •71.Які види втрат можуть виникнути при настанні ризику?
- •72.Сутність організаційної (корпоративної) культури
- •74.Культура підприємництва
- •75.Концепція ділових якостей підприємця.
- •77.Мотивація підприємця.
.1.Виникнення підприємництва.
З точки зору римських юристів, «підприємництвом» вважалося заняття, справа, діяльність, особливо комерційна, а підприємцем - орендар, людина, що веде громадське будівництво.У середні століття поняття«підприємець» вживалося в кількох сенсах . Перш за все до них відносили осіб, що займалися зовнішньою торгівлею. Приклад такого підприємництва дає Марко Поло, який стояв біля витоків розвитку торгівлі між Європою та Китаєм. Починаючи торговий шлях, торговець (підприємець) підписував контрактз купцем (банком) на продаж товарів. Підприємцями вважалися і організатори парадів, балаганів і уявлень, а також керівники великих виробничих чи будівельних проектів. На думку Берта Хозеліца, «типовим підприємцем у середні століття було духовна особа, яка здійснювала великий обсяг архітектурних робіт, зведення замків, будівництво фортифікаційних споруд, громадських будівель, монастирів, кафедральних соборів» .
У XVII столітті, підприємцем стали називати людину, яка уклала з державою контракт на виконання робіт або на постачання певної продукції. Вперше економічне визначення слова «підприємець» з'явилося у Загальним словнику комерції, виданому в Парижі в 1723 р., де під ним розумівся людина, яка бере «на себе зобов'язання з виробництва або будівництва об'єкта». Вперше наукове визначення слова «підприємець» з'явилося в роботах англійського економіста Річарда Кантильона. Під підприємцем він розумів людини, що діє в умовах ризику, у зв'язку з тим, що торговці, фермери, ремісники та інші дрібні власники купують за певною ціною, а продають - по невідомою.
Француз К. Бодо (фізіократи) розвинув цю ідею далі Р. Кантильона. Їм було відзначено, що підприємець повинен володіти певним інтелектом, тобто різною інформацією і знаннями. А ще один француз-економіст, Тюрго, вважав, що підприємець повинен володіти не тільки певною інформацією, але і капіталом. Вінзазначав, що капітал є основою всієї економіки, прибуток - мета успіху підприємця, основа розвитку виробництва. А. Маршалл і його послідовники вважали, що підприємцем може бути не кожен, адже головний стрижень підприємництва - організаторська здатність - є не у всіх.
На початкових етапах розвитку світових продуктивних сил в епоху становлення капіталізму вся енергія підприємців (незалежно від національних ознак) була спрямована на створення нової технології виробництва, за допомогою якої можна було збільшити випуск і обсяг збуту продукції, захопити на якийсь час відповідний сектор чи сегмент ринку, а через нарощування масштабів виробництва - отримувати дедалі більшу масу прибутків. Цей етап розвитку підприємництва - це період первинного нагромадження капіталу, який пов'язаний також із вдалими операціями фінансистів, банкірів, інвесторів. Тут підприємець (особливо в XIX ст.) виступав як особа, яка переміщує ресурси із сфери з низькою у сферу з високою дохідністю. Там, де загострювалася конкурентна боротьба, зростала й активність щодо більш прибуткового розміщення капіталу. Із такої боротьби виросли "герої" капіталізму: американець Дж. Морган("Морган гаранті траст"), німець Г. Сіменс ("Дойче банк"), французи брати Перейр ("Кредит мобільє") та інші, що заклали базу фінансових імперій. На наступному етапі, з початку XX cm. майже всюди основні цілі та завдання підприємців суттєво змінилися. Пріоритетні завдання вже полягали в тому, щоб розробити і вдосконалити механізми масового виробництва, зменшити витрати, знизити собівартість продукції, домігшись при цьому збільшення питомого продукту, рентабельності та конкурентноспроможності. За нових умов успіх підприємництва гарантувала низька ціна на продукцію, зростання кількості реалізованих товарів і маси прибутку. Не меншого значення як чинник економічного успіху набуває раціональна організація виробництва, зокрема в провідних галузях (транспорт, електротехніка, машинобудування, хімічна промисловість), а також модернізація традиційних галузей - текстильної, харчової. Характерною рисою підприємця при цьому уже називають досягнення значних результатів в управлінні виробництвом. Ситуація змінилася на початку 30-х років. У всьому промислово розвинутому світі вже спостерігався стан насичення (сатурації) попиту на споживчі та інші товари. У цей час в Америці, а потім у Західній Європі, заглядаючи у майбутнє, фірми перенесли пріоритети управління з виробництва на рекламу, добір споживачів, організацію збуту, просування продукції на ринках, на проблеми реалізації, а не власне виробництва. Наступний етап починається від середини 50-х років, коли ринкова орієнтація фірм ще більше посилюється. Цей новий етап у зарубіжній економічній літературі з менеджменту отримав назву постіндустріальної епохи. Вступ до неї характеризувався досягненням нового, вищого рівня розвитку виробництва та добробуту населення у промислово розвинених країнах Заходу, забезпеченням задоволення потреб у головних умовах фізіологічного існування людини. Епоха масового збуту дозволила досягти комфорту та економічної безпеки існування. На цьому етапі розвитку підприємництва суттєво модифікується співвідношення між інтересами розвитку виробництва та збуту в системі управління. Сучасне підприємництво швидко адаптується до змін в навколишньому середовищі: у політиці, економіці, суспільстві, технологіях. Без цього підприємець не в змозі забезпечити своє майбутнє. Показником підприємницької діяльності є конкурентоздатність організації, а самапідприємницька поведінка характеризується як енергійна, ризикована, спрямована на максималізацію можливостей.
2.Як змінювались сутність і зміст поняття „підприємницька діяльність”.
Перші спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва беруть свій початок із XVII ст., хоча співтовариства підприємств, які складалися з ремісників, купців, лихварів, з'явилися значно раніше. Первісне поняття "підприємець" (фр. еnterpreneur) до наукового обігу ввів англійський економіст Річард Кантільон, який зробив систематизований аналіз підприємництва. Він визначав підприємця як людину, яка за певну ціну купує засоби виробництва, аби виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів, і яка, беручи на себе зобов'язання з витрат, не знає, за якими цінами може бути здійснена реалізація. До підприємців він зараховував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбаченості цін. Тому головною рисою підприємця Кантільон і вважав готовність до ризику.
Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом XVIII - XIX ст. зробили відомі західні економісти А. Сміт, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, Й. Шумпетер та ін.
Адам Сміт перебував під сильним впливом Річарда Кантільона і фізіократів. Він багато говорив про роботодавців, майстрів* купців і підприємців, але не приділяв уваги бізнесменам, які відігравали, на диво, незначну роль у його аналізі економічних процесів, до того ж складається враження, що Сміт вважав ці процеси такими, що самоініціюються та само-підтримуються. Адам Сміт відрізнявся схильністю до переоцінки значення праці і недооцінки бізнесу, в межах якого здійснювалася праця. Він намагався поставити знак рівності між власниками капіталу та бізнесменами і був твердо переконаний, що за наявності капіталу, праці й сировини бізнес виникає спонтанно. Підприємець, за висловом Адама Сміта, є власником, який іде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку. Підприємець планує та організовує виробництво і розпоряджається його результатами.
У XVIII ст. подальше осмислення поняття підприємництва здійснював французький економіст Жан-Батіст Сей. Він пов'язував підприємництво з організацією людей у межах виробничої одиниці. Учений мав власний досвід у сфері бізнесу. Він ставив підприємця у центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів. Зокрема, Ж.-Б. Сей вважав, що підприємець - це економічний агент, який комбінує фактори виробництва (землю, капітал, працю).
У XIX ст. дослідженням проблем підприємництва займався англійський економіст Альфред Маршалл. Він ототожнював підприємництво з менеджментом, тобто з управлінням. У своїй фундаментальній праці "Принципи економікс" (1890 р.) А. Маршалл особливо наголосив на інноваційному моменті та активній ролі самого підприємця в застосуванні нових машин і технологічних процесів.
Апогеєм у розробці теорії підприємництва стали праці австро-американського економіста і соціолога Йозефа Шумпетера. Його концепція підприємництва грунтується на трьох головних засадах:
1) функція підприємництва полягає, головним чином, у революціонізації та реформуванні виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для випуску нових чи старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків, реорганізації виробництва. Отже, змістом підприємництва є "здійснення нових комбінацій" факторів виробництва або різні нововведення;
2) підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи й поєднується із виконанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом і т. ін.) і тому "розсіюється" серед різних спеціалістів. Статус власника не виступає в Шумпетера визначальною рисою підприємця;
3) підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації. У центр своєї теорії економічного розвитку Й. Шумпетер
поставив підприємця, в якому втілені принципово нові підприємницькі якості, що стали рушієм економічного науково-технічного прогресу XX ст. Підприємницьку функцію він ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначав, що інновація - дітище підприємництва, а підприємець - творець інновації.
Процес виробництва Йозеф Шумпетер розглядав як певну комбінацію сил і засобів, а завдання підприємця вбачав у тому, щоб своєчасно і правильно комбінувати їх. На його думку, квінтесенція підприємницької діяльності полягає в тому, щоб ефективно здійснювати п'ять типів "нових комбінацій":
1. Виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ.
2. Впровадження нових способів виробництва.
3. Відкриття й освоєння нових ринків збуту.
4. Використання нових джерел отримання сировини чи напівфабрикатів.
5. Проведення реорганізації в галузі чи створення промислових організацій нового типу.
Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і роль підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що це активний суб'єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.