- •Держава: поняття та ознаки.
- •Характеристика форм державного правління
- •Характеристика форм державного устрою та політичного режиму
- •Характеристика основних теорій походження держави
- •Поняття та основні ознаки права
- •Право як особливий вид соціальних норм
- •7 . Поняття та ознаки, що характеризують норму права.Структура правової норми
- •8.Поняття джерела права та їх система
- •9. Нормативно – правові акти як джерела права
- •10.Межі дії нормативно-правових актів: в просторі, у часі та за колом осіб
- •11.Систематизація законодавства: поняття, значення, форми
- •12. Поняття галузі права та правового інституту
- •13. Система права та система законодавства, їх співвідношення
- •14. Поняття і форми реалізація норм права
- •15. Застосування права як особлива форма його реалізації
- •Характеристика стадій процесу застосування права.
- •Тлумачення правових норм: поняття, види та способи
- •Поняття і структура правовідносин
- •19.Юридичні факти: поняття, значення та види
- •20. Правомірна поведінка та її види
- •21.Правопорушення: поняття ознаки та види
- •22. Склад правопорушення: поняття та зміст його елементів
- •23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності
- •25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання
- •26. Припинення та розірвання шлюбу
- •27. Майнові права та обов’язки подружжя
- •28. Особисті права і обов’язки подружжя
- •29. Майнові права і обов’язки батьків і дітей
- •30.Поняття, предмет та метод цивільного права України
- •31. Обьєкти цивільно-правових відносин
- •32.Суб΄єкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •33. Фізчні особи, як суб’єкти цивільного права України
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки
- •35. Оголошення особи померлою: підстави порядок та наслідки
- •36. Поняття та ознаки юридичної особи
- •37. Порядок та способи виникнення юр.Осіб
- •38. Підстави, порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •39 Правочин: поняття, ознаки та види
- •40.Умови дійсності цивільно-правових правочинів.
- •41. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсних правочинів.
- •42. Види недійсних правочинів
- •43. Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва.Види представництва
- •45. Зобов’язання: поняття, структура та види
- •46. Процес ( порядок) укладення договору
- •47.Загальні умови виконання цивільних зобов’язань.
- •48. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •49. Поняття та способи припинення цив. Зобов’язань
- •50.Поняття, підстави та умови цив.-правової від-ті
- •51 Збитки поняття та їх структура
- •52..Види цив.-правової від-ті
- •53. Поняття, предмет та метод трудового права України
- •54. Поняття, умови та види трудового договору
- •55. Порядок укладення трудового договору. Документи, необхідні при прийнятті на роботу
- •56. Види змін умов труд.Договору
- •57. Загальні підстави припинення труд.Договору
- •58. Розірвання труд.Договору з ініціативи працівника
- •59. Розірвання труд.Договору з ініціативи власника
- •60. Робочий час: поняття та види
- •61.Режим та облік робочого часу.
- •62. Поняття та види часу відпочинку
- •63. Відпустки: поняття та види
- •64.Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування.
- •65. Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни
- •66. Поняття, умови та види мат. Від-ті прац-ків ща шкоду, заподіяну під-ву, орг.-ції, установі
- •Розрізняють такі види матеріальної відповідальності
- •67.Поняття трудових спорів,види та порядок їх вирішення.
- •68. Поняття і підстави адміністративної відповідальності.
- •69.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •70.Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення
- •71.Поняття, структура і джерела кримінального права України
- •72.Підстави кримінальної відповідальності.Поняття злочину та його ознаки
- •73. Склад злочину та зміст його елементів
- •74. Покарання: поняття, його мета та види покарань у кримінальному праві
- •75.Обставини , що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння: необхідна оборона та крайня необхідність.
- •76. Стадії вчннення умисного злочину
- •77. Поняття та види співучасті у злочині
15. Застосування права як особлива форма його реалізації
Застосування права – це особлива форма його реалізації, під якою розуміють державно-владну, організаційну діяльність компетентних державних органів та посадових осіб з реалізації правових норм стосовно конкретних життєвих випадків через винесення індивідуальних правових наказів (приписів).
Для цієї форми реалізації характерними є певні специфічні ознаки, а саме:
зміст застосування права полягає у винесенні індивідуально-конкретних, зазвичай обов’язкових до виконання, рішень, які за сутністю відрізняються від правових приписів загального характеру (тобто нормативно-правових актів)
такі правові приписи обов’язкові до виконання та в необхідних випадках забезпечуються примусовою силою держави
цей вид діяльності здійснюється компетентними органами та посадовими особами, що наділені владними повноваженнями
застосування права здійснюється в чітко визначених законом процесуальних формах
у цій діяльності органи правозастосування виступають як суб’єкти управління, особи, щодо яких застосовується право, як суб’єкти управлінського впливу, винесені рішення (правозастосовчі акти) є засобами управління.
Застосування права має місце, коли:
правовідносини у суб’єктів права не можуть виникнути без державно-владної діяльності компетентних органів або їхніх посадових осіб (призов на дійсну військову службу, зарахування до навчального закладу, зайняття нової посади)
наявний спір чи якісь перепони на шляху до здійснення суб’єктивного права (поділ майна подружжя в судовому порядку, спір щодо права на спадщину)
особа притягується до юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.
Характеристика стадій процесу застосування права.
Процес застосування норм права являє собою систему послідовних дій, однорідні групи яких поєднуються у стадії правозастосування. В юридичній літературі в дослідженнях різних авторів визначається різна кількість стадій процесу застосування норм права. Узагальнюючи ці точки зору, можна виділити такі стадії правозастосування.
Перша стадія — це встановлення та аналіз фактичних обставин справи чи ситуації, що потребує врегулювання. На цій стадії застосування правових норм необхідно установити, які дії, подія відбулися і чи мають вони юридичне значення. Метою на цій стадії є встановлення об’єктивної істини, і по суті ця стадія являє собою процесуальну діяльність, що знаходить вираження у зборі, перевірці й оцінці відповідних доказів у справі та їх джерел.
Друга стадія застосування норм права зводиться до вибору певної норми права, що має врегулювати цю справу, і встановлення автентичності тексту норми права (юридична кваліфікація). На цій стадії встановлюється, на підставі якої норми права повинна розглядатися справа. Юридична (правова) кваліфікація — це встановлення тотожності ознак конкретних обставин справи тим ознакам, що зафіксовані в нормі права.
При виборі норми права, що передбачає обставини, які варто врегулювати, потрібно встановити її автентичність: упевнитися, що текст використовуваної норми не був змінений у встановленому порядку, чи діє вона в цей момент. Для цього потрібно користатися офіційно виданими текстами. Кожну обрану для застосування норму права досліджують у наступних напрямах: чи діяла норма права в момент, коли відбувалися досліджувані події; чи діє вона в момент розгляду конкретної справи; чи діє вона на території, де розглядається справа; чи поширюється її дія на суб’єктів, пов’язаних з цією справою; чи є текст норми, що застосовується, автентичним її офіційно встановленому змісту.
На стадії юридичної кваліфікації іноді виникає необхідність в роз’ясненні дійсного змісту правової норми, потреба у тлумаченні норм права. Під тлумаченням права розуміється певний розумовий процес, спрямований на з’ясування змісту норм права та їх роз’яснення всім зацікавленим суб’єктам. Наступна стадія — прийняття рішення по справі. Ця стадія передбачає:
по-перше, оцінку зібраних доказів, встановлення на їх основі дійсної картини того, що відбулось насправді, кінцева юридична кваліфікація ситуації або спору, визначення юридичних приписів;
по-друге, видання акта застосування права, в якому закріплено результат вирішення юридичної справи, певні юридичні наслідки для конкретних осіб. Прийняте рішення знаходить своє відображення в акті застосування права.
Акт правозастосування — це індивідуальний правовий акт компетентних органів, виданий на основі юридичних фактів та норм права, який визначає права, обов’язки або міру юридичної відповідальності для конкретних осіб по конкретній юридичній справі.
Відмінність акта правозастосування від нормативного акта в тому, що акт правозастосування суворо індивідуалізований, адресований конкретним особам, а нормативні акти мають загальний характер. Їм властива функція індивідуального регулювання, звернена до конкретного суб’єкта або суб’єктів. Нормативні акти розраховані на багаторазове використання, а правозастосовчі — одноразової чинності. На відміну від нормативно-правових актів, акти правозастосування, виступаючи юридичними фактами, безпосередньо тягнуть за собою юридичні наслідки.
Остання стадія правозастосування — це доведення змісту прийнятого рішення до відома зацікавлених державних органів, посадових осіб, інших осіб та настання фактичних обставин, завдяки чому норма права впроваджується в життя.