75.Обставини , що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння: необхідна оборона та крайня необхідність.

Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправні діяння - це умови, за наявності яких діяння, котрі своїми зовнішніми ознаками збігаються формально з ознаками діянь, передбачених крим.законом як злочин, є правомірними через припис закону про можливість, необхідність чи обов’язковість їх вчинення. Ознаки правомірності таких умов визначаються законом або вироблені судовою практикою та наукою крим.права.

Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, - це самостійниц інститут крим.права. За наявності обставин, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, воно під час вчинення є правомірним, і, як правило, суспільно корисним.

Виходячи із соц.суті обставин, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, повинно вирішуватися і питання про критерії віднесення тих чи інших обставин до зазначеного інституту, тобто про коло цих обставин. Критерієм віднесення тих чи інших діянь до обставин, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, слід визнати правомірність дій при їх вчиненні, оскільки за наявності вказаних обставин завжди відсутня протиправність діяння, а в більшості випадків відсутня і його суспільна небезпечність.

До обставин, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, слід віднести: необхідну оборону, крайню необхідність, дії по затриманню особи, що вчинила суспільно небезпечне посягання, виконання наказу, виконання професійних чи службових функцій, згоду потерпілого, здійснення свого права.

За критерієм юр.форми об’єднують всі обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, в 3 групи: обставини, що є здійсненням особою свого суб’єктивного права (відносять необхідну оборону, крайню необхідність, затримання злочинця, професійний ризик, заняття спортом); обставини, що є виконанням правового обов’язку (відносять виконання наказу чи розпорядження, виконання професійних чи службових функцій, колізію юр.обов’язків); обставини, пов’язані з виконанням службового обов’язку (відносять правомірне застосування спеціальних засобів, сили і зброї, виконання слідчим службового обов’язку при здійсненні правомірного впливу на свідка чи обвинуваченого з метою одержання необхідних відомостей)

Критеріями класифікації можуть бути: 1) соціальна сутність(суспільна користь, правомірність); 2) правові підстави для вчинення дій (дозволення законом чи обов’язковість виконання); 3) хар-р дії, що вяиняється; 4) спрямованість дії (об’єкт, на який вони націлені); 5) врегульованість дій у законі; 6) правовий статус особи, зокрема її професійний і службовий стан; 7) мета вчинення дій (відвернення заподіяння шкоди, досягнення суспільно корисного результату)

76. Стадії вчннення умисного злочину

Стадії вчинення злочину – це передбачені крим.законом етапи готування та безпосереднього вчинення умисного злочину, якірозрізняються між собою за хар-ом дії, моментом іх припинення, обсягом реалізації умислу та ступенем суспільної небезпеки.

Поняття стадії вчинення злочину стосується лише умисних злочинів, оскільки означає певний етап реалізації умислу – прямий. Не можна застосовувати поняття стадії вчинення злочину щодо діянь, які вчиняються з непрямим умислом, оскільки свідоме допущення настання суспільно небезпечних наслідків не може розглядатися, як результат цілеспрямованих дій суб’єкта. Отже, за суб’єктивними ознаками наявність стадії вчинення злочину хар-на лише для певної категорії злочинів, а саме для злочинів, що вчиняються з прямим умислом.

Не можна застосовувати поняття стадії вчинення злочину і щодо виявлення наміру вчинити злочин, оскільки це лише певна думка особи, а не її протизаконна поведінка. Самі наміри вчинити будь-які злочинні дії не можуть розглядатися як злочинна поведінка. Однак виявлення наміру у формі погрози вчинити злочин чи усного або письмового заклику певної особи або невизначеної кількості людей до вчинення суспільно небезпечних дій може утворювати склад окремого закінченого злочину.

Із суб’єктивної сторони поняття стадії вчинення злочину пов’язують зі ступенем реалізації злочинного наміру. Із об’єктивної сторони стадія вчинення злочину виражає співвідношення фактично вчиненого діяння з передбаченою крим.законом специфічною конструкцією складу того злочину, який мала намір вчинити особа. Отже, процес злочинної діяльності на досягнення певного результату можна представити як окремі етапи, кожен з яких має свої об’єктивні і суб’єктивні ознаки і впливає на кримінально-правову оцінку діяльності особи.

Існує 3 стадії вчинення злочину:

• готування до злочину – це стадія вчинення злочину, яка визначається як підшукання або пристосування знарядь і засобів або інше умисне створення умов для вчинення злочину;

• замах на злочин – умисна дія, що безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежать від волі винного

• закінчення злочину – це злочин, у складі якого наявні всі ознаки, передбачені відповідною статтею Особливої частини крим.кодексу.

Добровільна відмова від вчинення злочину – добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності при усвідомленні наявної можливості її успішного завершення. Добровільність полягає у відмові від доведення злочину до кінця з власної волі, без фіз.та психічного примусу з боку іншої особи.