
- •2.Національна та літературна мова
- •3. Функції мови
- •4.Поняття про стиль
- •5. Загальна характеристика наукового стилю мовлення
- •7.Поділ лексики за вживанням
- •6.Лексика за походженням
- •8.Емоційно-експресивна лексика
- •9.Фразеологія
- •10.Термін та його ознаки
- •10.Термінологія
- •12.Кодифікація і стандартизація термінів
- •13.Способи творення термінів
- •15. Основні жанри наукових досліджень
- •16.План,тези,конспект
- •17. Реферат як жанр академічного письма.
- •18.Стаття
- •21.Суть і види перекладу
- •19.Рецензія.Відгук
- •22.Особливості редагування тексту
- •23.Типові помилки
- •24.Термінографія
- •25.Становлення і розвиток н.Стилю укр..Мови
6.Лексика за походженням
За походженням слова поділяють на власне українські та запозичені з інших мов.
Власне українські слова, наприклад: вогнище, чемний, нищити, впродовж, проте.
Запозичені слова, наприклад: комп'ютер, ейфорія, анонс.
Більшість сучасних українських імен є також запозиченими. Втративши своє первинне значення, з грецької мови прийшли до нас і стали іменами слова: Анатолій , Андрій.
8.Емоційно-експресивна лексика
є частина слів, які самі по собі надають висловлюванню емоційного забарвлення, містять стилістично-оцінний відтінок. Це експресивно забарвлена лексика. До неї переважно належить:книжна піднесена лексика, поетизми, розмовно-просторічна лексика, вульгаризми. Емоційність властива словам, що називають різні почуття — радість, гнів, горе, захоплення, огиду; виражають якісну оцінку предметів та явищ. Такі слова містять емоційний елемент уже у своему лексичному значенні. Позитивне емоційне забарвлення мають, наприклад, слова щастя, радість. умний настрій навіюють своїм лексичним значенням слова жаль, сум, журба, туга, розлука. Експресивна лексика може вживатися в усіх функціональних стилях літературної мови. Проте найчастіше вона використовується в художніх творах і публіцистиці, а також у розмовно-побутовій сфері. Експресивна лексика надає висловлюванню більшої виразності, образності, помітніше впливає на почуття співрозмовника, читача.
9.Фразеологія
Фразеологія— розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.
Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.
Фразеологія — сукупність зворотів і висловів (словосполучень, речень), фразеологізмів, властивих тій чи іншій мові.
Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом (лексико-граматична єдність двох і більше граматично оформлених компонентів).
Фразеологічні зрощення — стійкі, неподільні словосполучення, зміст яких не виводиться із значень слів, що входять до фразеологізму: дати драла, врізати дуба.
10.Термін та його ознаки
Термін (від латин. terminus - межа, кінець) — це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини.
основні ознаки терміна:
1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.
2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток.
3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.
4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.
Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:
— нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;
— відсутність синонімів